Принципи лікування та профілактики алергійних захворювань

Традиційно склалося 4 основні принципи лікування алергійних захворювань:

- елімінація алергену з організму хворого;

- використання засобів, неспецифічно знешкоджуючих алергійні реакції без урахування характеристики конкретного алергену;

- імуносупресорна терапія;

- специфічна гіпосенсибілізації або специфічна імунотерапія.

Вибір препарату для лікування алергійних реакцій різних типів

Типи алергійних реакцій	Препарати
І	Антигістамінні середники, блокатори дегрануляції тучних клітин і інших клітин, кортикостероїди (не більше 3 діб), гіпосенсибілізуючі алергени
ІІ	Стимулятори хемотаксису лейкоцитів, стимулятори білого ростка крові, гіпосенсибілізуючі алергени
ІІІ	Гепарин, стимулятори фагоцитарної ланки імунітету, стимулятори детоксикаційної функції печінки (зіксорин), гіпосенсибілізуючі алергени
IV	Імуносупресори, кортикостероїди, імунокоректори, гіпосенсибілізуючі алергени

Елімінація алергенів

При харчовій алергії з раціону виключають продукти, які сприяють патологічній реакції, при медикаментозній – лікарські засоби, при інших – уникнення контакту із м’якими меблями, подушки, хутряні вироби, домашні тварини. Проводять вологе прибирання приміщень, здійснюють боротьбу з комахами (тараканами), рекомендується виїзд з місця цвітіння рослин, перебування в палатах з кондиціонером. При наявності харчової або деяких інших видів алергій широко використовують ентеросорбцію – активований вугіль, поліфепан, полісорб, ентеросорб і інші препарати, які зв’язують алергени в шлунково-кишковому тракті.

Засоби неспецифічної терапії

Для лікування алергійних захворювань використовуються засоби, що впливають на імунну, патохімічну та патофізіологічну стадії процесу. Часто препарати, одночасно впливають на декілька механізмів патологічного процесу.

Розрізняють шість груп антигістамінних препаратів, блокаторів н1-рецепторів:

1.Етилендіаміни. Супрастін.

2.Етаноламіни. Дімедрол.

3.Алкіламіни. Діметінден (феністіл).

4.Похідні фенотіазіну, піпольфен, діпразин.

5.Похідні піперазину, цінарізін, стугерон.

6.Антигістамінні препарати різного походження, тавегіл, фенкарол, діазолін, кетотіфен.

Все більш поширення набувають препарати ІІ покоління до яких відносять кларитин, зіртек, семпрекс, абастин.

В 1982 році синтезований перший неседативний Н₁-гістаміноблокатор – терфенадин. Його активний метаболіт – фексофенадин (телфаст) є високоактивним блокатором Н₁-гістамінорецепторів, немає кардіотоксичного ефекту, не проникає через гематоенцефалічний бар’єр та не володіє седативним ефектом.

До інших методів неспецифічного лікування алергій відносять:

- антисеротонінові препарати (стугерон, перітол, дезеріл);

- інгібітори хінінової системи (контрікал, трасилол, гордокс, плазмін);

- інгібітори системи комплементу (гепарин, сурамін);

- стабілізатори мембран тучних клітин (інтал, тайлед);

- гемосорбція і імуносорбція;

- плазмаферез і лімфоцитоферез;

- екстракорпоральна імуносорбція.