9.Ринкові чинникивиникнення криз.

Ринковіфактори:

— споживчіризики (зниженнямісткостівнутрішнього ринку; суттєвезниженняпопиту; змінасмаків)

— конкурентнесередовище (посиленнямонополізму на ринку; рістпропозиціїтоварів-субститутів;

— фінансовийринок (зниженняактивності фондового ринку; нестабільність валютного ринку; зниження курсу акцій, скороченнякредитування, зростаннякредитних ставок,

Особливостямивпливувиділенихфакторівзовнішньогосередовища на діяльністьпідприємств у системіринковогогосподарювання є :

— взаємозв’язаністьфакторів, щовпливають на діяльністьорганізації;

— складність і кількістьфакторів, на якіорганізація повинна реагувати;

— рухливістьсередовища, яку можнавважатишвидкістю, з якоювідбуваютьсязміни;

— невизначеність, яку розглядають як функціюкількостіінформації про конкретний фактор, якийвпливає на підприємство, а такожступіньупевненості в ньому.

10. Національні чинники розвитку криз.

Національні чинники розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи:

1) демографічні фактори;

2) економічні фактори;

3) політичні фактори;

4) соціальні фактори;

5) науково-технічні фактори;

6) природні фактори;

7) інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо).

Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безу¬мовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:

1) загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств;

2) ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

11.Міжнародні чинники виникнення кризових явищ.

Зовнішні чинники поділяються на :міжнародні та національні.

Міжнародні кризові чинники обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки. міжнародні фактори:

1. Міжнародні фінансові чинники (безконтрольне зростання світового фінансового ринку і його нестабільність та неконтрольованість, зміна процентних ставок у провідних країнах, зростання міжнародних потоків капіталів і формування ланцюгів поширення криз

2. Глобалізація національних економік (глобалізація економік і фінансових ринків і посилення їх взаємозв’язку, лібералізація світових економік і зростання міжнародного торговельного обороту, зменшення державного впливу на економіку, посилення впливу економічно потужних країн на малорозвинені, зростання міжнародних інвестиційних та фінансових процесів, формування торговельних і психологічних ланцюгів поширення криз)

3. Глобалізація міжнародного бізнесу (зростання активів ТНК і ТНБ, збільшення їх впливу на економіку, посилення конкурентної боротьби)

4. Технологічні (розвиток технологій і спрощення їх трансферу, прискорення інноваційних процесів і скорочення ЖЦП)

5. Демографія (старіння населення розвинених країн, зростання населення у малорозвинених країнах, що призводить до масової нелегальної міграції і міжнаціональних конфліктів та проблем)

6. Екологія (виснаження ресурсів, порушення рівноваги в усіх екологічних підсистемах, забруднення НПС, швидка зміна клімату

7. Специфічні проблеми країн, що розвиваються (невелика ємність і глибина ринків, високі витрати, нерозвинутість законодавства та інституційної структури, політичні ризики)

8. Надзвичайні чинники (катастрофи, війни)

Міжнародні кризові фактори мають найбільше значення для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Вплив цієї групи факторів на їх діяльність є прямим.