46.Оперативний механізм фінансової стабілізації

Оперативний механізм фінансової стабілізації, що ґрунтується на принципі “відсікання зайвого”, є захисною реакцією підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений якихось наступальних управлінських рішень.

Оперативний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, спрямованою, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства в короткостроковому періоді, а з другого — на збільшення суми грошових активів, що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань.Принцип “відсікання зайвого”, що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб так і окремих видів ліквідних активів 

Вибір відповідного напрямку оперативного механізму фінансової стабілізації диктується характером реальної неплатоспроможності підприємства, індикатором якої слугує коефіцієнт чистої поточної платоспроможності. На відміну від раніше розглянутого традиційного коефіцієнта поточної платоспроможності підприємства, він потребує додаткового корегування як складу оборотних активів, так і складу короткострокових фінансових зобов’язань.

Зі складу оборотних активів виключається неліквідна їх частина, а саме:

• безнадійна дебіторська заборгованість;

• неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей.

Зі складу короткострокових фінансових зобов’язань виключається внутрішня їх частина, що може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації, а саме:

• розрахунки з нарахованих дивідендів і відсотків, що підлягають виплаті;

• розрахунки з дочірніми підприємствами .

З урахуванням внесення цих коректив коефіцієнт чистої поточної платоспроможності визначається за такоюформулою:

К^тщп-ОА —ОА_н

КФЗ-КФЗв’

Де КЧПП —коефіцієнт чистої поточної платоспроможності підприємства в умовах його кризового розвитку;

ОА—сума всіх оборотних активів підприємства; 0А_Н—сума неліквідних оборотних активів підприємства; КФЗ—сума всіх короткострокових фінансових зобов’язань підприємства;

КФЗ_В—сума внутрішніх поточних зобов’язань підприємства за розрахунками, погашення яких може бути відкладено до завершення його фінансової стабілізації.

Основним змістом оперативного механізму фінансової стабілізації є забезпечення збалансування грошових активів і короткострокових фінансових зобов’язань підприємства, що досягається різними методами залежно від умов реального фінансового стану підприємства.

47.Тактичний механізм фінансової стабілізації: принципова модельфінансової рівноваги

Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему заходів, спрямованих на досягнення точкифінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді.

Принципова модель фінансової рівноваги підприємства

має такий вигляд:

ЧП0 + АВ + ААК + ДВФРП =

= ДІВд + ДФ + ПУП + СП + ДК + ДРФ,

де ЧП0 — чистий операційний прибуток підприємства;

АВ — сума амортизаційних відрахувань;

ДАК — сума приросту акціонерного капіталу при додатковій емісії акцій ;

ДВФРП — приріст власних фінансових ресурсів за рахунокінших джерел;

ДІвд — приріст обсягу інвестицій, фінансованих зарахунок власних джерел;

ДФ — сума дивідендного фонду ;

ПУП — обсяг програми участі найманих працівниківу прибутку ;

СП — обсяг соціальних, екологічних та інших зовнішніхпрограм підприємства, фінансованих за рахунок прибутку;

ДК — різниця між обсягом основного боргу, що передбачаєтьсядо виплати в поточному періоді,

ДРФ — приріст суми резервного капіталупідприємства.

Модель фінансової рівноваги підприємства, якої підприємство прагнедосягти в кризовій ситуації, може бути представлено успрощеному вигляді:

ОГвфр = ОСвфр,

де ОГВфР— можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;

ОСвфр — необхідний обсяг споживання власних фінансовихресурсів підприємства.

НЕОБХІДНИЙ РІВЕНЬ СПОЖИВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ	МОЖЛИВИЙ РІВЕНЬ ГЕНЕРУВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
	Низький	Середній	Високий
Низький	А1	А2 Зона підвищення	А3 фінансовоїстійкості
Середній	А4	А5	А6
Високий	А7 Зона зниження	А8 фінансовоїстійкості	А9

Лінія фінансової рівноваги

Наведені на рисунку принципові моделі фінансової рівноваги були вперше запропоновані для практичного використання французькими дослідниками Ж. Франшоном та І. Романе. З даної схеми видно, що лінія фінансової рівноваги підприємства проходить через поля Аь А5 і А9.

Ці поля називаються “полями фінансової рівноваги”, тому що в них необхідний обсяг споживання власних фінансових коштів практично відповідає обсягу генерованих власних фінансових ресурсів. Іншими словами, у цих полях економічний розвиток підприємства забезпечується на принципах самофінансування. Для підприємств, перед якими не постає загроза банкрутства, така фінансова модель розвитку є найоптимальнішою. В умовах кризового розвитку відновлення фінансової стабільності можливе лише при перебуванні підприємства в полях А2, Аз і А$ (при цьому найвищі темпи такого відновлення будуть у полі А3). У всіх цих полях обсяг генерування власних фінансових ресурсів перевищує обсяг додаткового їх споживання, що дає змогу підприємству знизити питому вагу використовуваного позикового капіталу. Ця модель антикризового фінансового управління базується на нерівності: ОГВФР > ОСВФР. Що стосується полів А4, А7 і Аз, то тривале перебування в них сприятиме поглибленню кризового стану підприємства (особливо в полі А7), тому що в цьому випадку його економічний розвиток супроводжуватиметься подальшим зростанням питомої ваги позикового капіталу, а відповідно й зниженням фінансової стабільності.