36.Діагностика кризового стану і загрози банкрутства: завдання та процедура етапу

На цьому етапі відбувається визначення глибини кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення банкрутства, яке проходить наступним чином. Експрес-діагностика банкрутства – представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу. Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи. Об”єктами дослідження в процесі експрес-діагностики банкрутства є: Наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу;Наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін;Наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом;Негативна динаміка показників фінансового стану підприємства;Тривалість операційного циклу та причини його продовження; Розглянимо етапи проведення експрес-діагностики банкрутства, які були запропоновані проф.І.О.Бланком. І. Визначення об'єктів спостереження “кризового поля”, що реалізують загрозу банкрутства. ІІ. Формування системи показників-індикаторів оцінки закрози банкрутства.

ІІІ. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, який здійснюється стандартними методами.

Система експрес-діагностики забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі.

37. Визначення мети,завдань, суб'єкта та часових обмежень у ау

Антикризове управління — це управління, яке спрямовано на передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів і усунення загроз появи кризових ситуацій, а в разі їх появи — аналіз і прийняття швидких заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами та негативними наслідками. Велике значення при цьому має використання факторів кризи для наступного розвитку підприємства. Основною метою антикризового управління є забезпечення гарних результатів — запланованих чи випадкових — за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями. Реалізація поставленої мети полягає в належному балансі між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості і готовності колективу до співробітництва. Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до ситуацій, що виникають.

Суб’єкти АУ – це певне коло осіб, які реалізують його завдання. Суб’єкти АУ: 1. власник п-ва; 2. економіст-фінансисте п-ва; 3. функціональний антикризовий менеджер, співробітник п-ва; 4. функціональний антикризовий менеджер, співробітник консалтингової фірми; 5. держ. та відомчі органи з поміж спеціалістів агентства з питань банкрутства, відомчих комісій з реструктуризації та інші державні органи; 6. представники кредиторів; 7. представники інвесторів; 8. арбітражний керуючий. Антикризове управління має враховувати, по-перше, рухливість зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, швидкість змін його окремих параметрів та інтенсивність їхнього впливу на стан підприємства; по-друге, тривалість циклу управління, тобто час від прийняття рішення до отримання його результату. Отже, по-перше, істотним обмеженням антикризового процесу є часові обмеження, тобто наявний час для реалізації відповідних заходів; по-друге, антикризове управління має бути організоване таким чином, аби вірогідність перебування об'єкта управління в керованому стані протягом циклу управління відповідала або була вище заданого рівня, тобто протягом реалізації антикризової програми не повинно відбуватися катастрофічного погіршення ситуації.