32.Методи управління ризиками.

Існує 4 методи управління ризиком: скасування, запобігання втрат і контроль, страхування і самострахування, поглинання.

Скасування — це ефективний засіб уникнути втрат. Головний недолік цього методу полягає в тому, що скасування ризику, як правило, скасовує і частину мети життя людини, а для господарюючих суб'єктів — одержання можливого доходу, прибутку.

Запобігання втрат і контроль — організаційно-технічні заходи, що починаються з метою мінімізації розмірів збитку при прийомі ризику на страхування, у процесі терміну дії договору страхування і при врегулюванні збитків . У цьому процесі бере участь як страхувальник, так і страховик.

Страхування є найбільш ефективною формою управління ризиком.

Самострахування має місце тоді, коли підприємець або група підприємців самостійно створюють натуральні або грошові резервні фонди для компенсації збитку внаслідок настання страхового випадку.

Поглинання. Зміст цього методу управління ризиком полягає у визнанні збитку без розподілу його за допомогою страхування. Управлінське рішення про поглинання може бути прийняте з двох причин. По-перше, є випадки, коли не можуть бути використані інші методи управління ризиком. Найчастіше — це ризик, можливість якого досить низька . По-друге, поглинання досягається самострахуванням.

33.Поняття та ознаки антикризового управління.

АУ – сукупність адекватних конкретній ситуації способів та методів управлінського впливу на організацію, спрямованих на попередження можливих ускладнень у ринковій д-ті п-ва, забезпечення його стабільного успішного господарювання з орієнтацією розширеного відновлення на найсучасніших концепціях.

Специфіка системи антикризового управління пояснюється складом характерних проблем, які ним повинні вирішуватися :

1) методологічні проблеми представляють собою розпізнавання ознак кризи, її характеру та причин, можливих наслідків;

2) фінансово-економічні — проблеми неплатежів, банкрутства, фінансової неспроможності;

3) організаційно-правові проблеми кризи — проблеми, пов'язані з порушенням правових норм або просто старінням організації, бюрократизацією або, навпаки, втратою організаційної чіткості роботи, порушенням виконавчої дисципліни, помилками в розрахунках, плануванні, оцінці;

4) соціально-психологічні проблеми кризи представляють собою безліч різноманітних конфліктів, що створюють кризову ситуацію.

Характеризуючи антикризове управління як специфічний тип управління, треба виділити його основні ознаки:

1) гнучкість та адаптивність;

2) схильність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, впевненості;

3) диверсифікація управління, пошук найбільш прийнятних типологічних ознак ефективного управління у складних ситуаціях;

4) зниження централізму для забезпечення своєчасного ситуаційного реагування на проблеми, що виникли;

5) посилення інтеграційних процесів, що дозволяють концентрувати зусилля і більш ефективно використовувати потенціал компанії;

6) необхідність попередніх тренінгів, розробка планів дії на випадок кризи;

7) в плануванні різко зростає роль оперативного планування, врахування поточної ситуації;

8) публічність;

9) не тільки юридична, але й соціальна відповідальність вищого менеджменту