Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання 1-90.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.05 Mб
Скачать

Питання 86 Китай у 1945 р – на поч. Ххі ст

1. Проголошення кнр

У вересні 1949 р. в Пекіні відбулася перша пленарна сесія Народної політичної, консультативної ради Китаю (НПКРК). Перебравши функції Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), сесія ухвалила Загальну програму, яка відіграла роль тимчасової конституції КНР.

І жовтня 1949 р. на площі Тяньаньмень у Пекіні відбулася урочиста церемонія проголошення Китайської Народної Республіки.

2. Культ особи Мао Дзедуна. Соціально-економічні експерименти комуністів Китаю

Після смерті Й. Сталіна Мао Цзедун почав претендувати на першу роль у комуністичному русі. Наприкінці 50-х рр. Китай відійшов від погодженого з СРСР курсу і розпочав форсовану індустріалізацію з метою наздогнати передові країни світу. Цей експеримент з ініціативи Мао Цзедуна було названо "великим стрибком" і розпочато 1958 р. "Великий стрибок" повинен був перетворити Китай протягом дуже короткого часу на одну з найбільш економічно розвинених країн світу

"Великий стрибок" закінчився повним провалом. Промислове виробництво скоротилося, господарські зв'язки було порушено, в деяких регіонах почався голод.

На ліквідацію тяжких наслідків "великого стрибка" було витрачено декілька років. За цей час Мао Цзедун підготував новий експеримент під назвою "культурна революція" (1966—1976 рр.).

Нічого спільного ані з культурою, ані навіть з революцією ця акція, що розбурхала цілий світ, не мала. Під вивіскою "культурної революції" нове покоління прихильників китайського вождя провадило відвертий геноцид колишніх сподвижників Мао, що насмілилися виступити з критикою режиму.

3. Реформи Ден Сяопіна

Наприкінці 70-х рр. до влади в Пекіні повернувся Ден Сяопін, репресований під час "культурної революції". У 1973 р. він був поновлений на верхівці влади, однак 1976 р. знову зазнав переслідувань. Після смерті Мао Цзедуна його реабілітували, і з 1978 р. він став найвпливовішим політичним діячем Китаю, ініціатором і головним архітектором реформ, хоча й не обіймав найвищих посад у КПК і державі.

У грудні 1978 р. під його керівництвом було проведено пленум ЦК КПК, який поставив завдання радикальним чином змінити внутрішню і зовнішню політику країни. З 1984 р. розгорнулася реформа системи управління державною промисловістю, мета якої — відмова від централізованого директивного плану й перехід до ринкових відносин. У березні 1985 р. було вирішено реформувати систему управління у сфері науки і техніки для її якнайскорішої модернізації відповідно до вимог науково-технічної революції.

Невдоволення відсутністю політичних реформ виплеснулось у потужний рух навесні 1999 р. Мільйонні мітинги відбулись у Шанхаї, Нанкіні, інших містах. Студентство, інтелігенція, частина робітничого класу вимагали ліквідації монопольного становища КПК, створення правової держави; гарантування прав людини. Зараз КНР — впливовий і поважаний член міжнародного співтовариства, постійний член Ради Безпеки ООН.

Питання 87 Країни південно-східної Азії у другій половині хх – на поч. Ххі ст.

Індонезія У 1942 р. Індонезію окупували японські війська. 1945 р. індонезійський народ домігся незалежності, 17 серпня було проголошено республіку. Президентом її став один із керівників національної партії Сукарно. З ініціативи Сукарно в 1945 р. в Індонезії було прийнято конституцію. Голландські колонізатори не могли змиритися з утратою такої багатої колонії та почали воєнні дії проти молодої республіки. Колоніальна війна тривала чотири роки; симпатії світової громадськості були на боці Індонезії. Нідерланди змушені були визнати незалежність Індонезії в 1949 р. і зберігали свою владу лише над Західним Іріаном, який увійшов до складу республіки 1963 р. В'єтнам Крах японської окупації створив передумови для утворення незалежних держав на території Індокитаю (у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі), які до війни були колоніями Франції.

У березні 1945 р., в останні місяці свого панування, японці, витіснивши французьку адміністрацію, сприяли приходові до влади формально незалежного уряду Індокитаю на чолі з тодішнім імператором Бао Даєм. Одначе цей уряд виявився недієздатним. більшого авторитету набувала В'єтмінь — Ліга за незалежність В'єтнаму, в якій вплив мали комуністи. війська ліги увійшли до столиці Ганоя. 2 вересня 1945 р. керівник компартії Індокитаю Хо Ші Мін проголосив створення Демократичної Республіки В'єтнам (ДРВ). Уряд Хо Ші Міна, який не мав конкурентів у боротьбі за владу всередині країни, заступив уряд імператора Бао Дая, що втратив контроль над подіями.Новий уряд своє завдання вбачав у ліквідації колоніальної влади і створенні нових державних інститутів.

1946 р. Фр. захопили значну частину В'єтнаму й поновили колоніальний режим у Лаосі та Камбоджі.До кінця 1946 р. французькі.війська, розширюючи свої дії у В'єтнамі, захопили столицю ДРВ Ганон. Президент ДРВ Хо Ші Мін закликав до "загальної війн» опору", яка тривала до 1954 р. Дьенб'енфу. Після 55-денннх боїв французький гарнізон фортеці змушений був капітулювати перед військами в'єтнамської Народної армії у травні 1954 р.

Підсумки війни підвела Женевська конференція, яка працювала з 26 квітня по 21 липня 1954 р. У ній взяли участь КНР, США, Великої Британії, Франції та СРСР ДРВ, королівських урядів Камбоджі та Лаосу, уряду Південного В'єтнаму, що обговорювали питання про відновлення миру в Індокитаї. Американсько-в'етнамська війна З І964 р. по 1968 р. США здійснювали систематичні бомбардування ДРВ, скинувши на його територію 7,8 мли т бомб. СРСР і Китай від 1965 р. подавали в'єтнамським комуністам як на півдні, так і на півночі воєнну, матеріальну і фінансову допомогу.А з червня 1969 р. розпочали вивід своїх військ 2 липня 1976 р. в'єтнамський парламент проголосив створення Соціалістичної Республіки В'єтнам (СРВ), м. Сайгон було перейменовано в Хошимін. "Червоні кхмери" у Камбоджі та їхня модель комунізму Камбоджа була однією з трьох французьких колоній Індокитаю. Незалежність дістала за Женевськими угодами у 1954 р. За політичною системою це було королівство на чолі з прикцем Нородомом Сіануком. Протягом 50)—60-х рр. країна проводила політику мирного добросусідського співіснування з іншими державами регіону, отримувала всебічну допомогу від міжнародних організацій та особливих проблем не мала.

Наприкінці 60-х рр. завдяки "стежині Хо Ші Міна", що пролягала її територією, владу в Камбоджі захопили ліві екстремісти на чолі з Пол Потом — генеральним секретарем компартії Камбоджі, під орудою якого перебували збройні загони '"червоних кхмерів".

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]