Питання 84 Особливості розвитку Росії у 90-х рр. Хх ст. – на поч. Ххі ст.

Правонаступницею СРСР проголосила себе Російська Федерація. Це означало, що вона перебрала на себе зобов’язання дотримувати усіх угод, підписаних Радянським Союзом, сплатити усі зовнішні та внутрішні борги іноземним країнам та населенню колишньої держави. Разом з тим, скориставшись тим, що валютні резерви та золотий запас СРСР перебували в Москві, Росія стала одноосібним їх власником. До неї також перейшло усе нерухоме майно СРСР за кордоном.  Росія стає незалежною державою. Її частка спадщини СРСР:  76 % території, 51 % населення, 60 % основних виробничих фондів, 76 % підприємств, що виробляли засоби виробництва, 90 % видобутку нафти.  12 червня 1990 р. Декларація про державний суверенітет  31 березня 1991р. Федеративний договір між Центром і суб’єктами федерації  12 червня 1991 р. Перші президентські вибори й перемога на них колишнього першого секретаря московського комітету КПРС Б.Єльцина  8 грудня 1991 р. Підписання Б. Єльциним разом з Президентом України Л. Кравчуком та керівником Білорусії С. Шушкевичем  11 грудня 1991 р. Підписання лідерами Росії, України та Білорусії Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД)  13 грудня 1991 р. Схвалення в Ашхабаді керівниками держав Середньої Азії та Казахстану ініціативи створення СНД  25 грудня 1991 р. Складення повноважень президентом СРСР М. Горбачовим  Перехід Росії до ринкової економіки спричинив спад виробництва, напруження в суспільстві та відставку уряду реформаторів на чолі з Є. Гайдаром.  У 1993 р. в Росії починається політична криза, яка була зумовлена протистоянням виконавчої та законодавчої гілок влади. 3–4 жовтня 1993 р. Б. Єльцин увів війська до Москви.  У грудні 1993 р. була ухвалена нова Конституція Росії, яка декларувала перехід до президентської республіки. Нелегко складалися відносини між Центром і регіонами. Починається протистояння в Татарстані і Чечні. У лютому 1994 р. Татарстан домігся від Москви визнання особливого статусу у складі Російської Федерації.  • 27 жовтня 1991 р. — обрання президентом Чечні Дж. Дудаєва, який проголосив незалежність республіки від Росіїй відмовився від підписання Федеративного договору.  • 29 листопада 1994 р. — висунення ультиматуму Росією з вимогою роззброїти «нелегальні озброєні формування» в Чечні.  • 10 грудня 1994 р. — вступ російських військ на територію Чечні.  Відбулися дві Чеченські війни: перша (1994–1996 рр.) і друга (1999–2004 рр.).  Наслідки воєн:  1. Загибель десятків тисяч мирних жителів.  2. Значні людські втрати як з боку чеченських збройних формувань, так і з боку російської армії.  3. Руйнування економіки Чеченської республіки.  4. Придушення Москвою спроб відокремлення Чечні.  5. Часткове виведення російських військ з республіки.  6. Формальне створення центром місцевих владних інституцій і передання їм конституційних повноважень.  Протягом 2000–2008 рр. президентом Російської Федерації був В. В. Путін. 

Питання 85 Японія у 1945 р – на поч. Ххі ст.

Після закінчення воєнних дій на Далекому Сході й підписання акта про капітуляцію Японію окупували американські війська, що виступали від імені всіх союзних держав. Верховна влада у країні перейшла до рук американської окупаційної армії, яку очолював генерал Дж. Макартур.Американська адміністрація зробиладля впровадження конституції (почала діяти з 3 травня 1947 р.), проведення низки прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки і спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку. Так, у конституції 1947 р. владі імператора було надано номінального характеру — її обмежили статусом "символа держави та єдності нації". Завдяки аграрній реформі 1946—1949 рр. було ліквідовано поміщицьке землеволодіння..Здійснено й реформу податкової системи, запропоновану американським. фінансовим радником Доджем. Для підписання угоди про мир з Японією 20 липня 1951 р. у м. Сан-Франциско було скликано мирну конференцію за участю делегацій 52 країн. Одначе на конференції були відсутні делегації азійських країн, з якими воювала Японія. Делегації СРСР, а також Польщі та Чехо-Словаччини відмовилися поставити свої підписи під угодою, що була підписана 7 вересня 1951 р. Учасники угоди оголосили про припинення стану війни з Японією, визнали повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами. Японія визнала незалежність Кореї, відмовилася від усіх прав на Тайвань та інші острови у Тихому океаніТого ж дня було підписано Угоду про безпеку між Японією та США, що закріпила перебування американських військ на території Японії. Японське "економічне диво"Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, послабленим сільським господарством і практично не маючи запасів паливно-сировиннихресурсів.Протягом 1955—1973 рр. темпи зростання японської економіки були найвищими у світі Це явище дістало назву японського "економічного дива". Важливу роль у повоєнній відбудові японської промисловості відіграли також щедрі доларові "ін'єкції" США. Це, — друга причина. Ці кошти, а також внутрішні накопичення капіталу дозволили Японії повністю оновити обладнання у промисловості та створити нові виробництва. У цьому полягала третя важлива причина швидкого економічного розвитку країни.У 1960 р. правлячою ліберально-демократичною партією було висунуто план подвоєння національного прибутку, розрахований на 10 років. Згідно з цим планом Японія мала посісти провідні місця у світі в ряді галузей промисловості, значно підвищити якість своїх товарів, яка дасть змогу одержувати великі прибутки за рахунок експорту. Щоб реалізувати план, його ініціатори різко скоротили податки і ставки банківського кредиту, тобто розміри процентів, що їх сплачують бізнесмени за отриману позику. В цьому полягає четверта причина .Крім того, японці успішно використовували закордонні досягнення в найсучасніших галузях індустрії, вони отримували величезні прибутки. Це — шоста причина. Поза сумнівом, велике значення мало й те, що в Японії не було потреби витрачати великі кошти на оборону.. В цьому — сьома причина. Упродовж повоєнних років японські трудящі працювали більше часу і значно інтенсивніше, ніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Це — восьма причина. До середини 60-х рр.- японський уряд здійснював політику обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок і сприяння національній буржуазії у вивозі товарів:починаючи з 1964 р., японський уряд удався до лібералізації зовнішньої торгівлі. Це —дев’ята причина. Активна участь у міжнародній торгівлі відразу дала добрі наслідки. Дешеві японські товари заполонили світовий ринок.. Японські бізнесмени почали фінансувати промисловість в інших країнах. Внутрішнє становище та зовнішня політика.Умови розвитку японської економіки в 70-ті рр. корінним чином змінилися.Японія змушена була піти на різке підвищення курсу єші . В середині 70-х рр. розпочалася енергетична криза, спричинена підвищенням майже в 5 разів ціни на нафту. "Нафтовий шок" став поштовхом до економічної кризи.Наслідком кризи стало розроблення нової стратегії розвитку японської економіки. Ставку було зроблено на енерго- та матеріалозберігальні технології. Від середини 80-х рр. У другій половині 80—першій половині 90-х рр. кредитно-фінансова система країни почала кульгати. Річ у тому, що банки зменшили кредити на виробничі потреби, вкладаючи гроші в невиробничі активи.У другій половині 90-х рр. стався її крах. У 1997 р. почалася глибока фінансова криза, за 2 роки японські банки втратили 1,2 млрд доларів. Криза потягнула за собою фінансовий обвал і в інших країнах Азії. У жовтні 1998 р. парламент ухвалив основний пакет із восьми законів про реформу фінансово-кредитної системи під загальною назвою "Закони про фінансове оздоровлення".Японією керувала ліберально-демократична партія. На три роки вона втратила владу через розкол в її лавах.В 1996 р. ліберальні демократи знову повернули собі всю повноту влади і твердо утримують її в останні роки. Правляча партія Японії, як і країна в цілому, вміє пристосовуватися до нових умов.З Україною відносини почали встановлюватись у середині 90-х рр.