Питання 38 Світова криза 1929-1933 рр. Та соціально-економічне становище в країнах центрально-східної Європи (Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії)

Криза почалась з паніки на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 p., коли за один день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів.

Однією з головних причин економічної кризи, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом. Криза породила небачене безробіття (у 1932 р. в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн. безробітних), загрозу голоду для багатьох сотен тисяч людей, небезпеку стихійного виступу, повстання, тобто загострились соціальні проблеми, вирішення яких було можливе лише після зміни соціальних функцій держави.

Світова економіка була перевантажена борговими зобов'язаннями. Війна породила безпрецедентне зростання американської економіки і перетворила США у світового кредитора. Вся світова економіки стала залежною від благополуччя американської економіки, але саме цього не було.

Польща:

Вже у 1926р. у Польщі почали з’являтися перші ознаки кризи.Криза, що зачепила усі сфери економічного життя, була більш глибокою, ніж в багатьох європейських країнах, і тривала до 1935р. Промислове виробництво в 1930 р. порівняно з 1929р. скоротилося на 18%, а в 1935р. – на 34% . Застій виробництва паралізував текстильну промисловість, на 40% зменшилося виробництво заліза, на 13% – цукру, на 66% знизився експорт. Національний дохід зменшився з 26 млрд злотих (1929р.) до 12, 5 млрд злотих(1935). Військові витрати становили 70% бюджету. Валовий прибуток сільського господарства знизився. Майже 9 млн селян були приречені на голодне існування. Гостро 1931р. кількість безробітних становила біля 500 тис. чоловік, а разом з родинами – 1,5 млн. Протягом 1930-1935рр. збанкрутувало 3 тис. промислових підприємств, серед них багато великих фірм. У періоді 1935-1939 рр. у внутрішньому становищі країни спостерігалось пожвавлення промислового виробництва, безробіття не зростало. На початку 30-х років Польща пішла на зближення з Німеччиною і уклала з нею у 1934 р. пакт про ненапад. Тим самим Польща відмовилась від укладення договору про колективну безпеку між Францією, Чехословаччиною та СРСР.

Чехословаччина: Криза вразила всі галузі економіки , окрім військової промисловості. Найбільше падіння виробництва припало на 1933 р. – 44% порівняно з 1929 р. Безробітних налічувалося близько 1 млн. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. У 1934 р. ЧСР уклала з Францією договір про взаємодопомогу, а у травні наступного року таку ж угоду було підписано з СРСР. За умов зростання загрози з боку Німеччини Т. Масарик, а також Е. Бенеш, який став президентом у 1935 р., майже половину державного бюджету спрямовували на зміцнення збройних сил країни, оснастивши їх найкращою стрілецькою зброєю. Угорщина: Валовий збір пшениці знизився на 5,5 млн. центнерів. Це зменшило можливості її експорту в Австрію, Чехословаччину, Німеччину і, відповідно, зменшились надходження до державного бюджету.У цілому, промислове виробництво Угорщини за роки економічної кризи скоротилось на 23,1%. На 1932 р. зарплата робітників знизилась на 81% від рівня 1929 р. 240 тис. робітників стали безробітними, робочий день збільшився до 11-13 годин. Угорщина займала одне із перших місць в Європі по захворюванню на туберкульоз, по дитячій смертності і кількості самогубств. Урядом Гембеша (1931-1935 рр.) було значно урізано демократичні права, а саме: скорочено кількість виборців; розширено права верхньої палати парламенту. У 1938р капіталовкладення у військову промисловість зросли на 1 млрд. пенге, що означало відкриту підготовку до війни.

Румунія: У країні вибухнула економічна криза, яка охопила всі галузі виробництва крім нафтовидобувної. Налічувалось 600 тис. безробітних. Тільки видобуток нафти зріс з 4,8 до 7,3 млн тонн. Багато банків і підприємтств збанкрутувало, тоді як великі монополії зміцнили свої позиції. За період з 1929 р. до 1933 р. змінилося 10 урядів, майже всі вони очолювалися націонал-цараністами. План оздоровлення держави передбачав скорочення службовців, зниження на 60% зарплати робітників і службовців, підвищення податків. У 1934 р. Румунія поступово почала виходити з кризи. До влади прийшли “нові ліберали”, тісно пов’язані з фінансовими колами і королівською сім’єю. Економічна криза 1936-1937 рр. ще більше загострила становище, і на виборах 1937 р. жодна з політичних партій не набрала більшості. Болгарія: Економічна криза охопила Болгарію в 1928 і тривала до 1934 рр. Кількість безробітних сягнула 200 тис. Криза привела до перегрупування політичних сил і посилення боротьби за владу. У країні було скасовано конституцію, розпущено Народні збори, заборонено партії та профспілки. Вводилася державна монополія на спирт, сіль, тютюн, нафтопродукти. Був взятий курс на розвиток легкої промисловості, яка б доповнювала сільське господарство. Разом з тим наприкінці 30-х років Болгарія швидко зближувалася з Німеччиною. Німецький капітал енергійно проникав в економіку країни. У 1939 р. на долю Німеччини припадало понад 65% імпорту і 67,8% експорту Болгарії. З 1938 р. Німеччина почала поставки в Болгарію зброї та військового спорядження. Югославія: У 1930 р. Югославію охопила економічна криза. Промислове виробництво скоротилося наполовину, а ціни на сільськогосподарську продукцію – вдвічі. У жовтні 1931р. була введена в дію нова конституціяРоки економічної кризи погіршили становище держави. У зовнішній політиці Югославія дотримувалася союзу з Францією, входила до Малої Антанти і Балканської Антанти. Найбільш напружені відносини склалися в неї з Італією та Болгарією. У 1937 р. Стоядинович уклав договір із Болгарією та Італією. За договором Югославія визнавала окупацію Ефіопії та аншлюс Австрії, а після розчленування Чехословаччини заявила про припинення існування Малої Антанти. З частини території Сербії було створено маріонеткову Сербську державу. Решту території Югославії було поділено між Болгарією, Угорщиною, Німеччиною та Італією. Але південнослов`янські народи не змирилися з поневоленням, розпочавши партизанську боротьбу.