Питання 25 Великобританія у період стабілізації. Консерватори і лейбористи при владі.

Великобританія у 20-х роках

Усі післявоєнні процеси, що відбувалися в країні, проходили у конституційних межах традиційного парламентаризму. Країна-переможниця мала свої проблеми: втрати від війни були значними; з кредитора вона перетворилась у боржника; зросла самостійність домініонів, активізувались національно-визвольні рухи в колоніях; післявоєнний спад виробництва призвів до зростання безробіття і загострення проблем у традиційних галузях виробництва (суднобудівній, вугільній, металургійній). В Англії упродовж десятиліть консерватори і ліберали в результаті парламентської боротьби змінювали один одного при владі. Ця система політичного маятника забезпечувала стабільність суспільства. Але в результаті змін в економіці, соціальній структурі і настроях населення протягом 1918— 1924 р. вона переживала серйозну кризу. її причинами стали: — швидке зростання впливу лейбористської партії, яка спиралась на могутній профспілковий рух (тред-юніони); — занепад традиційної ліберальної партії. Новий розклад політичних сил позначився на результатах парламентських виборів 1918 і 1923 pp. У 1918р. лейбористи були другими за чисельністю у парламенті, а вже в 1923 р. жодна партія не здобула більшості. Таким чином, на початку 20-х років противагою консерваторам були вже лейбористи, а не ліберали. Це означало: рано чи пізно вони сформують уряд, що й трапилось у 1924 р. Р. Мак-дональд очолив перший лейбористський уряд. Хоча він проіснував недовго, але встиг провести низку заходів для покращення становища пенсіонерів і безробітних. У жовтні уряд знову очолили консерватори. Після Першої світової війни перед англійськими урядами постала проблема придушення національно-визвольних рухів, що розгорталися в колоніях і залежних країнах. У результаті репресій і деяких поступок вдалося навести лад в Індії. Незважаючи на опір, здобув незалежність Єгипет (1922). Проте Англія зберегла свою присутність у цьому регіоні і залишила за собою контроль над Суецьким каналом. Могутні антианглійські виступи змусили її відмовитись від контролю над Іраном та Афганістаном. Успіхом завершилась довготривала боротьба ірландського народу за незалежність. У 1921 р. Англія визнала Ірландську вільну державу на правах домініону. Але тоді ж було започатковано конфлікт, який з великими труднощами доводиться розв'язувати і сьогодні, оскільки шість північних графств залишилися у складі Англії. У 20-х роках економіка Англії зростала повільними темпами. Швидко розвивались лише автомобільна, електротехнічна і хімічна галузі виробництва. Англійські підприємці надавали перевагу вкладанню капіталу за кордоном. Найбільша проблема виникла у вугледобувній галузі. Власників копалень було поставлено перед вибором: або модернізувати копальні та підняти конкурентоспроможність і рентабельність видобутку англійського вугілля, або піти шляхом скорочення витрат на добування, зокрема, за рахунок скорочення заробітної плати шахтарям. Власники обрали другий шлях. Він спричинив один із найбільших в історії Англії соціальних виступів. Страйкова боротьба шахтарів тривала майже рік і завершилася поразкою. У 1927 р. урядом було видано антипрофспілковий закон, який забороняв загальні страйки, страйки солідарності, обмежував пікетування та фінансові можливості профспілок. Власникам копалень було виділено 20 млн фунтів для модернізації копалень. Цей найбільший у період стабілізації соціальний конфлікт значно вплинув на вибори 1929 р., на яких перемогли лейбористи.