2. Структура світового ринку технологій та основні напрямки міжнародного руху технологій

Можна виділити мікро-, мезо- ,макро- та наднаціональний рівні міжнародного руху технологій (Рис. 6.4).

На мікрорівні суб'єктами міжнародного обміну технологіями виступають венчурні підприємства, бізнес-центри, інноватори-індивідуали, наукові установи й університети.

На мезорівні роль суб'єктів міжнародного обміну технологіями беруть на себе загальнонаціональні науково-виробничі об'єднання, науково-технічні інноваційні комплекси (Хай-Тек Зони, технопарки), транснаціональні корпорації.

На макрорівні – національні науково-технічні системи, держави в цілому.

На наднаціональному рівні основними суб'єктами, що забезпечують інтернаціоналізацію процесу обміну технологіями виступають міжнародні об'єднання й інтеграційні союзи, міжнародні організації.

До країн лідерів світового ринку технологій відносять США, Японію, Великобританію, Німеччину, Францію. Ці країни формують науково-технічний полюс сучасного світу.

Країни-члени ОЕСР становлять другий ешелон світового науково-технічного розвитку.

Макрорівень

Національні науково-технічні системи

Держави в цілому

Міжнародні консорціуми

НВО

Рівні міжнарод-ного руху технологій

Наднаціона-льниі рівень

Міжнародні об’єднання

Мезорівень

НТК (Хай-Тек Зони, технопарки)

Інтеграційні союзи

Міжнародні організації

ТНК

Мікрорівень

Інноватори-індивідуали

Універси-тети

Наукові установи

Бізнес-центри

Венчурні компанії

Рис. 6.4.Рівні міжнародного руху технологій

У третю групу входять нові індустріальні країни. Вони, як правило, беруть на себе на світовому ринку розподілу праці у сфері високих технологій пасивну роль виготовлення та просування на ринки третіх країн високотехнологічної продукції, яка вже здобула широке застосування й визнання в споживачів.

Країни з перехідною економікою, які мають досить розвинений національний науково-технічний комплекс, формують четвертий ешелон світового ринку високих технологій. Вони мають достатньо високий науково-технічний потенціал і в міру виходу з трансформаційної кризи можуть зайняти свою нішу на світових ринках технологій.

Основними напрямками міжнародного руху технологій є (Рис. 6.5.):

ПЗІ;

ТНК й міжнародні консорціуми;

міжнародна торгівля;

міжнародні-патентно-ліцензіонні операції;

міжнародна міграція робочої сили;

міжнародна технічна допомога.

ПЗІ

ТНК та міжнародні консорціуми

Напрямки міжнарод-ного руху технологій

Міжнароднатехнічна допомога

Міжнародна торгівля

Міжнародна міграція робочої сили

Патентно-ліцензійні операції

Рис. 6.5. Напрямки міжнародного руху технологій.

ПЗІ можуть супроводжуватися рухом таких форм трансферту технологій як засоби праці, кваліфікована робоча сила, технічна документація. Висококваліфікований персонал забезпечує монтаж, налагодження, введення в експлуатацію імпортованого устаткування, навчання персоналу. На ПЗІ приходиться приблизно 45 % сукупного міжнародного обміну технологій. При цьому велика частина цього обміну здійснюється між ПРК.

Основні проблеми, що виникають у РК при імпорті технологій:

технологія може призначатися лише на освоєння тільки внутрішнього ринку, у цьому випадку її міжнародна конкурентноздатність може уступати тим технологіям, що призначаються для виробництва товарів, розрахованих на експорт;

нові технології можуть ніяк не інтегруватися в економіку приймаючої країни, набувати анклавну форму.

ТНК і міжнародні консорціуми. Міжнародні консорціуми або міжнародні стратегічні альянси – міжнародна угода про спільну виробничу, науково-технічну або збутову діяльність, що дозволяють об'єднати науковий і виробничий потенціал підприємств різних країн при збереженні їхньої самостійності.

Найчастіше метою утворення подібних об'єднань є створення нового покоління наукомісткої продукції або зниження витрат на її виробництво завдяки межфірмовій кооперації. (Прикладлм може слугувати проект створення європейського аэробуса А-380 на 550 пасажирів). Насамперед, подібна форма міжнародного науково-технічного співробітництва здійснюється між ПРК.

Міжнародна торгівля. Купівля/продаж сучасного устаткування є найпростішою формою міжнародного руху технологій. Імпорт високотехнологічних товарів означає отримання технології, втіленої в придбаному товарі. У 90-і роки мала місце стійка тенденція до зростання частки цього виду продукції у світовій торгівлі.

Міжнародні патентно-ліцензійні операції здійснюються за допомогою укладання контрактів на продаж патентів або ліцензійних угод. Сукупний обсяг міжнародних ліцензійних платежів у 90-х рр. досяг 60 млрд. дол. Їхні особливості:

об'єктом угоди є технічна документація на метод виробництва, що має патентний захист;

юридичний механізм, як правило, передбачає збереження у власника права власності на технологію при передачі її в тимчасове користування іншій стороні (ліцензіару).

Міжнародна міграція робочої сили забезпечує можливість руху технологічних знань, як у країну походження, так і в приймаючу країну. Найбільш розповсюдженими формами є тимчасове відряджання національних фахівців у провідні закордонні науково-дослідні центри й виробничі компанії, що діють у сфері високих технологій, навчання й перепідготовка в навчальних закладах ПРК. В другому випадку мова йде про еміграцію фахівців високої кваліфікації. Центрами еміграції є країни Північної Америки, Західної Європи, нафтовидобувні держави Близького Сходу. Подібне явище отримало назву «втеча мозків».

Міжнародна технічна допомога спрямовується на надання сприяння країнима, що розвиваються у проведенні інституціональних реформ, структурній перебудові економіки, розвиткові підприємництва, підвищенню освітнього рівня населення, розвиток виробничих навичок і оволодіння сучасними методами виробництва, удосконалювання інфраструктури. Кінцевою метою є створення бази для припливу в країну іноземного приватного капіталу й інтеграції країни у світову економіку. Вона виступає складовою частиною допомоги розвиткові поряд з економічною, продовольчою, гуманітарною допомогою. Її питома вага в сукупній допомозі розвиткові становить приблизно 30 %. Міжнародна технічна допомога може надаватися як на двосторонній (договори між країнами), так і на багатобічній основі (допомога, що надається міжнародними організаціями). Технічна допомога надається під конкретні проекти і може носити короткостроковий (до 1 року), середньостроковий (3 роки) і довгостроковий (4-5 років) характер. Основними донорами технічної допомоги виступають 21 країна – член Комітету допомоги розвиткові. Фінансові ресурси для надання багатобічної технічної допомоги формують як ПРК, так і РК. Велика її частина надходить по лінії ООН, МБРР, ПРООН, програми технічного сприяння Європейського союзу (ЄС).

Промислове шпигунство – несанкціоноване одержання, використання або зміна інформації, що представляє комерційну цінність.