Тема 6 міжнародний рух технологій

Мета вивчення теми: засвоєння студентами знань про місце, значення інноваційних технологій в розвитку сучасної економіки, міжнародних економічних відносинах, основних напрямках, формах руху та правового захисту технологій, перспективи участі України у міжнародному русі технологій.

Основні понняття: “Ноу-хау”, копірайт, ліцензійна угода, ліцензія, міжнародна технічна допомога, міжнародний рух технологій, міжнародні інвестиції, міжнародні консорціуми або міжнародні стратегічні альянси, міжнародні науково-технічні відносини, світова організація інтелектуальної власності, загальне фінансування, патент, патентна угода, паушальний платіж, передача «Ноу-хау», передача прав копірайт, промислове шпигунство, роялті, технологічні гранти, технологія, товарна марка, франчайзинг.

1. Обмін технологіями як особлива форма міжнародних економічних відносин

Міжнародний рух технологій у сучасному світі перетворюється в глобальний фактор розвитку світової господарської системи. Удосконалювання технологічних процесів дозволяє підвищити ефективність використання виробничих ресурсів, збільшити обсяг і якість наданих товарів і послуг, забезпечує прискорення темпів економічного росту. Нові технології дозволяють інтенсифікувати зв'язку між економічними агентами, скоротити негативний вплив територіальних, державних, язикових, культурних бар'єрів.

Передумовами активізації процесів обміну технологіями між різними країнами є:

1. становлення процесів постіндустріалізації, у тому числі «фундаменталізації» технологічних процесів, інформатизація громадського життя;

2. ріст ролі таких нетрадиційних факторів суспільного виробництва як знання та підприємницькі здібності;

3. необхідність переходу людства до стійкого розвитку на основі застосування таких технологій, що мінімізують вплив результатів господарської діяльності людини на природу.

Що ми розуміємо під терміном технологія?

Технологія (від лат. techne – мистецтво, і logos – вчення) – сукупність засобів, процесів, операцій, методів, за допомогою яких використовувані у виробництві ресурси перетворюються в кінцеві продукти; вона охоплює машини, механізми, інструменти, норми поведінки, звички й знання.

У сучасних умовах технологія містить у собі три складові елементи (Рис. 6.1.):

фундаментальні загальнотеоретичні знання про хімічні і фізичні основи виробничої діяльності;

прикладні знання про способи та знаряддя впливу на предмет праці;

знання про форми організації процесу виробничої діяльності.

Елементи технології

Фундамен-тальні знання

Прикладні знання

Организаційні знання

Рис. 6.1. Елементи технології як системи знань

Міжнародний рух технологій – форма МЕВ в сфері, що поєднує розробку, впровадження у виробництво інноваційних товарів та послуг а також торгівлю ними на основі спільних угод, закріплених у відповідних документах.

Міжнародне науково-технічне співробітництво в області технологій включає:

координацію міжнародних програм спільних науково-технічних досліджень;

кооперацію досліджень;

ліцензування;

інжиніринг;

підготовку наукових та інженерних кадрів;

міжнародні конференції, симпозіуми, семінари;

обмін науково-технічною інформацією;

створення міжнародних науково-дослідних інститутів;

консультації в сфері спільної науково-технічної політики;

прогнозування.

Міжнародні науково-технічні відносини – відносини, що виникають між економічними суб'єктами різних країн із приводу виробництва, обміну й споживання науково-технічних розробок у сфері господарської діяльності.

Інституціональними елементами світового ринку технологій є (Рис. 6.2.):

Технологічні нововведен-ня

Патенти

Ліцензії

Інституціо-нальні еле-менти світового ринку технологій

Економічні суб’єкти, що володіють і купують технології

Інститути правового захисту

Копірайт

Торгівля інновацій-ною продукцією

Форми передачі технологій

Напуково-технічне співробіт-ництівво

Інформацій-не співробіт-ництво

Прямі іноземні інвестиції

Спільні підприємства

Торгівля ліцензіями

Рис. 6.3. Елементи світового ринку технологій.

1. технологічні нововведення;

2. економічні суб'єкти, що володіють і купують технології;

3. форми правового захисту нових технологій (патенти, ліцензії, копірайт);

4. форми передачі технологій на світовому ринку (торгівля інноваційною продукцією, торгівля ліцензіями, науково-технічне й інформаційне співробітництво, прямі іноземні інвестиції, спільні підприємства).

Захист авторських прав на науково-технічну продукцію на міжнародному рівні регулюється Світовою організацією інтелектуальної власності (1974). Світова організація інтелектуальної власності – міжнародна організація, що займається проблемами організації використання й захисту інтелектуальної власності. Штаб-квартира знаходиться в Женеві. В організацію входить 156 держав-членів. Цілями цієї організації є удосконалювання охорони інтелектуальної власності, координація діяльності відповідних міжнародних організацій, заохочення розвитку міжнародної охорони інтелектуальної власності, інформаційна діяльність у сфері обміну технологіями. Керівні органи включають генеральну асамблею, конференцію, комітет з координації. В основі діяльності по охороні інтелектуальної власності покладена Паризька конвенція по охороні промислової власності від 1983 р. і Бернська конвенція по охороні літературних і художніх творів. Структурними елементами організації є так само 17 союзів у різних галузях сфери науково-технічного співробітництва. Серед них виділяють:

Паризьку конвенцію по охороні промислової власності;

Договір про патентну кооперацію;

Мадридський договір про міжнародну реєстрацію знаків;

Союз міжнародної патентної класифікації.

Особливості міжнародного обміну технологіями обумовлюються специфікою технології як об'єкта економічних операцій.

Насамперед, слід зазначити, що розвиток технологій відбувається від одиничного до масового. На початковій стадії технологія, як правило, носить унікальний характер. Це дозволяє власникові одержати перевагу на ринку. Реалізується зазначена перевага або шляхом створення нового продукту, що дозволяє отримати додаткову споживчу вартість, або шляхом економії на витратах виробництва продукту, аналогічного наявному на ринку. У цьому випадку ми маємо справу з економією, отриманою завдяки зниженню вартості товару. В обох випадках власник нової технології завдяки своїй монополії отримує додатковий прибуток.

Необхідність забезпечення монополії на знання як джерело прибутку становить другу особливість міжнародного трансферту технологій. Відповідно, на відміну від звичайного товарообміну, організаційні форми обміну технологіями покликані забезпечити переважні права власників відповідних технологіями.

Третя особливість складається в самому характерові товарних форм передачі технологій (Рис. 6.3.). Передача товару здійснюється безпосередньо, через його відчуження, в упредметненій формі. Передача технологій може відбуватися у формі:

Засоби праці

Форми передачі технології

Персональ-ні знання

Характер товарних форм передачі технологій

Опоскеред-ковування технології в її носієві

Речові (засоби праці, доку-ментація)

Спеціально підгото-влений персонал

Технічна документа-ція

Збереження права власності за продавцем

Відмова продавця від прав власності на технологію

Рис. 6.3. Товарні форми передачі технології.

опосередкування технології через її носіїв (верстати, устаткування, інструмент; технічна документація; навчання персоналу підприємства відповідним знанням, умінням і навичкам);

матеріальній або нематеріальній (засоби праці, технічна документація, персональні знання);

відчуження (коли продавець технології позбавляється права її використання) або збереження прав на технологію (коли обидва економічних суб'єкта мають право на її використання).

Особливості носіїв інформації визначають специфіку товарної реалізації угоди. Платний характер навчання робочої сили обумовлює товарний характер передачі технології. Однак набуття переданою технологією товарної форми з обного боку, не супроводжується набуттям нею матеріальної форми, а з іншого реалізація може відбуватися в невідчужуваному виді. У працівника не можна затребувати назад придбані раніше знання.

Четвертою особливістю є те, що в сучасних умовах носієм технологічних інновацій стає не вся робоча сила, а лише її висококваліфікована частина.

П'ята особливість полягає в розширенні спектра форм передачі технологій робочій силі. Традиційне навчання поєднується участтю в наукових конференціях, дослідницьких проектах, як очних, так і заочних.

Шоста особливість – комбінування нематеріальних і речовинних форм передачі технологій: продаж устаткування поєднується з навчанням покупця та технічним супроводженням процесу експлуатації.

На міжнародному рівні особливості руху технологій виявляються в технологічній поляризації світового господарства: 80 % НДР і ДКР виконується в ПРК. РК і ПК виступають імпортерами технологій.

Сьомою особливістю є те, що обмін технологіями може здійснюватися як через спеціальні організаційні форми (патентно-ліцензійні операції, міжнародна технічна допомога), так і за допомогою традиційних форм МЭО (міжнародна торгівля, ПЗІ, міжнародна міграція робочої сили, ТНК).