Поняття світогляду

Світогляд – це цілісна сукупність уявлень людини про світ, про себе, про свої відносини зі світом, про місце людини в ньому та її життєву мету й призначення.

Світогляд, по суті, можна вважати формою загальнолюдського самовизначення:

• він дає людині не лише закони та знання реальності, а й знання з особистим відношенням та оцінкою;

• предмет світогляду – відносини людини та світу.

Можна зробити міні-висновок, що світогляд включає в себе та систематизує перелік інтелектуальних утворень: цінностей, знань, бажань, поглядів, принципів, життєвих орієнтирів тощо.

Світогляд сприяє самоутвердженню особистості в навколишньому середовищі, адже людині не потрібні докази істинності знання про світ, щоб мати чітку орієнтацію у ньому. Це він отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями, скільки оцінкою певних ситуацій.

Цінності – мета існування, що виступає для людини незмінною та бажаною формою сприйняття.

Дякуючи цінностям, світогляд набуває духовного характеру, а отже будь які прояви реального, формують духовний світ людини. Цінності розділяють світ, дають йому смисловий лад та забезпечують орієнтацію людини у ньому.

Основні функції світогляду

1. “Вписання” людини в умовні рамки реального світу;

2. Дати їй життєві орієнтири

3. “Намалювати” дійсність в людських уявленнях про світ.

В цілому САМА ФІЛОСОФІЯ, по суті, є теоретичною формою або ж функцією світогляду. Філософствувати – це означає не лише думати про проблеми світогляду, але й розуміти їх необхідність і зв’язок. Філософія спрямована на дослідження та критичне осмислення  проблем та функцій світогляду, з метою підвищення ступеня достовірності та надійності його (себто світогляду) рішень.

Структура світогляду

Світогляд складається із трьох основних рівнів, що наче еволюціонують:

1. Світовідчуття;

2. Світосприйняття;

3. Світорозуміння.

Світовідчуття – це спосіб утвердження світогляду, в якому світ і відношення людини до нього відтворюються в чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки спрямовані не на окремі явища, а на світ в цілому і на загальну позицію людину в ньому. Це – духовний стан людини, що визначає неприйняття  або прийняття світу людиною, її недовіру або довіру  до людей і т.д.

Світосприйняття – рівень світогляду, коли світ “дається” людині як предметна реальність, яка деяким чином організована та впорядкована. Тут більш активні різного роду знання, просторово-часові уявлення по світ, що об”єднуючись, формують дійсний образ світу, тобто дійсний світогляд.

Світорозуміння – це той рівень світогляду, де відбувається конкретизація світосприйняття. Це перетворює його у вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині визначити мотиви та орієнтири у тій чи іншій життєвій ситуації, а отже, світ стає цілісним. Це можна виразити наступною формулою:

теоретичне пізнання + абстрактне мислення = Світорозуміння

таблиця класифікації світогляду

За носієм:	За рівнем світогляду:	За епохами в історії:	За життєвими орієнтирами:
Індивідуальний	Свідомий	Античний	Егоїстичний
Колективний	Несвідомий	Середньовічний (Теоцентричний)	Гуманний
Національний	Буденний	Гуманістичний (Епоха Відродження)	Антигуманний
	Філософський	Новий (Епоха Нового Часу)	Шовіністичний
		Новітній (Новітня Історія)

Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.

Семінарське заняття № 1

СВІТОГЛЯД I ЙОГО ТИПИ

1. Поняття світогляду. Витоки i змiст світогляду.

2. Структура та функції світогляду.

3. Мiфологiя i релiгiя як iсторичнi типи свiтогляду.