18. Укажіть умови, за яких можуть бути видані аванси під звіт:

А) наявність готівки в касі;

Б) дозвіл керівника установи;

В) наявність коштів на поточному (реєстраційному) рахунку;

Г) відсутність заборгованості за раніше виданими авансами;

Д) немає правильної відповіді.

19. Укажіть витрати на відрядження, які відшкодовуються підзвітній особі без пред 'явлення підтверджувальних документів:

А)квартирні;

Б) проїзд;

В) добові;

Г) усі витрати.

20. До основних засобів відносяться активи:

А) термін експлуатації яких більше одного року, а вартість більше

500 грн. за одиницю;

Б) вартістю понад 500 грн. за одиницю;

В) термін експлуатації яких більше одного року;

Г) термін експлуатації яких більше одного року, а вартість менше

500 грн. за одиницю.

Тема 5. "облік матеріалів продуктів харчування, медикаментів та малоцінних і швидкозношуваних предметів"

1. Поняття, класифікація та оцінка матеріальних цінностей бюджетних установ.

2. Завдання та організація обліку матеріальних цінностей.

3. Документальне оформлення надходження та вибуття матеріалів.

4. Облік матеріалів за місцем надходження та зберігання (складський облік).

5. Аналітичний облік матеріалів у бухгалтерії.

6. Синтетичний облік виробничих запасів і господарських матеріалів.

7. Особливості обліку медикаментів і перев'язувальних, засобів.

8. Облік продуктів харчування у медичних закладах.

9. Облік тварин па вирощуванні і відгодівлі.

10. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.

11. Інвентаризація матеріальних запасів та відображення в обліку її результатів.

Рекомендовані джерела:12,19,28,30,32,34,46,49,51,52,53,54

Мінілексикон: матеріальні цінності, виробничі запаси, малоцінні швидкозношувані предмети, знос.

1. Поняття, класифікація та оцінка матеріальних цінностей бюджетних установ

Категорія "матеріали" у широкому розумінні цього терміна притаманна як сфері матеріального виробництва, так і бюджетним установам, основним продуктом діяльності яких є послуги. Під матеріальними запасами бюджетних установ розуміють різноманітні речові елементи, що використовуються у процесі господарської діяльності як предмети праці. Тобто матеріальні запаси — це частина майна, що:

а) використовується у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг;

б) призначається для продажу безпосередньо або після відповідної обробки;

в) використовується для управлінських потреб організації.

На відміну від виробничої сфери, де всі виробничі запаси у процесі використання переносять свою вартість на собівартість виготовленої готової продукції, вартість спожитих матеріалів у бюджетних установах здебільшого відноситься на їх фактичні видатки.

Склад матеріальних цінностей бюджетних установ досить широкий і різноманітний, тому для правильної організації їх обліку важливе значення має науково обгрунтована їх класифікація, оцінка та вибір одиниці обліку. У бюджетних установах основним є групування матеріалів за функціональним призначенням, яке покладено в основу організації обліку матеріальних цінностей:

- матеріали для навчальних, наукових та інших цілей;

- продукти харчування;

- медикаменти й перев'язувальні засоби;

- господарчі матеріали і канцелярське приладдя;

- пальне, паливо та мастильні (змащувальні) матеріали;

- тара;

- матеріали в дорозі;

- корми і фураж;

- запасні частини до машин і обладнання;

- будівельні матеріали;

- інші матеріали;

- малоцінні та швидкозношувані предмети;

- вироби виробничих (навчальних) майстерень;

- продукція підсобних (навчальних) сільських господарств.

Окрему облікову групу в складі виробничих запасів бюджетних установ становлять тварини на вирощуванні і відгодівлі, які за економічною класифікацією належать до предметів праці.

Систематизований перелік усіх матеріальних цінностей, що використовуються в установах, з повним і точним найменуванням та групуванням у розрізі груп, підгруп, субпідгруп, сортів (гатунків, типорозмірів тощо) становить єдину номенклатуру цінностей установи. Кожному найменуванню матеріалів у цьому переліку надається постійний номенклатурний номер, визначається облікова одиниця вимірювання, інколи й облікова ціна. У такому вигляді цей перелік (реєстр) матеріальних цінностей набуває значення номенклатури-цінника. Він тиражується в необхідній кількості примірників з таким розрахунком, щоб ним могли користуватися усі відділи установи, служби, підрозділи та матеріально- відповідальні особи.

У невеликих бюджетних установах для обмеження облікової номенклатури матеріалів та спрощення їх обліку однорідні та подібні за якісними ознаками матеріали можуть об'єднуватися під одним номенклатурним номером. Номенклатурний номер — це скорочене постійно діюче умовне позначення відповідної групи або виду матеріалів, яке використовується для полегшення внутрішньогосподарського обліку. Номенклатурний номер проставляють на всіх первинних документах з обліку руху та витрачання матеріальних цінностей.

Важливим елементом організації обліку матеріалів є їх оцінка, тобто грошовий вираз їхньої вартості. У бюджетних установах матеріали всіх видів, продукти харчування, малоцінні та швидкозношувані предмети в обліку та звітності відображають за купівельною ціною. Транспортні витрат, суми податку на додану вартість за придбані цінності зараховуються прямо на фактичні видатки установи і не впливають на оцінку придбаних цінностей. За облікову ціну звичайно беруть фіксовані (постійні) ціни на рік (прейскурантні, планово-розрахункові або середньозважені). Відхилення фактичної вартості матеріалів від їхньої облікової ціни можна обліковувати на окремому аналітичному рахунку "Відхилення від облікових цін" у складі відповідного субрахунка обліку матеріалів і періодично списувати на видатки установи пропорційно обліковій вартості витрачених матеріалів, а при незначних запасах матеріалів (у невеликих установах) — прямо списувати на фактичні видатки установи при оприбуткуванні матеріалів.

Матеріально-виробничі запаси, виготовлені силами організації у власній майстерні, підсобному господарстві тощо, приймаються на облік із фактичною собівартістю. Вартість цінностей, одержаних безоплатно, визначають виходячи з їхньої ринкової ціни на дату оприбуткування. Цінності, придбані за іноземну валюту, оцінюють у національній валюті України (в гривнях) за курсом НБУ на дату здійснення операції придбання. Матеріально-виробничі запаси, що належать іншим юридичним або фізичним особам, але знаходяться на відповідальному зберіганні в даній установі, обліковуються на забалансових рахунках за цінами, передбаченими договором.

Періодично, як правило у періоди інфляції, бюджетні установи за рішенням Головного управління Державної казначейської служби Українита Міністерства економіки можуть проводити дооцінку матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів. Для цього відповідно до затвердженої інструкції створювалися спеціальні комісії (за наказом керівника установи). Для визначення нової ціни користувалися діючими цінами на дату переоцінки. Результати дооцінки оформлялися актом довільної форми і відображалися в обліку та звітності як збільшення вартості активів і фінансування з бюджету. В умовах стабільного економічного розвитку такі дооцінки запасів проводити недоцільно.