1 Як вказує а. Е. Мільчин, розділ мінімальної довжини повинен містити не менше семи нфє (Миль-чин а. 3. Методика редактирования текста. 2-е изд. М.: Книга, 1980. С. 135).

Контролювати пропорційність композиційних одиниць для повідомлень, що включають розділи, найкраще за змістом, в якому поряд з кожною рубрикою вказано обсяг відповідної композиційної одиниці, а для повідомлень невеликого розміру — за кількістю НФЄ чи речень у складі НФЄ.

11.4.6. Розгортання композиційних одиниць уздовж горизонталі

Ця норма стосується як розділів, так і НФЄ.

• Кожен тип композиції дозволяє розгортати уздовж горизонталі лише певну кіль­кість композиційних одиниць.

• Розгортання композиційних одиниць уздовж горизонталі залежить від підгото­ваності реципієнтів: чим вища підготованість, тим більшою може бути кількість композиційних одиниць на цьому ієрархічному рівні.

Приклад. Оповідний тип композиції для художньої літератури (романів) в середньому становить 85 розділів (див. табл. 11-1), а відхилення в кількості розділів коливаються в межах 50—120 (виняток — твори Панаса Мирного та Мігеля Сервантеса). Описовий та ієрархічний типи на одному композиційному рівні, як правило, обмежуються щонайбільше 10 композиційними одиницями. Архівний тип обмежень на кількість фрагментів по горизонталі не має.

11.4.7. Розгортання композиційних одиниць уздовж вертикалі

Норми щодо розгортання композиційних одиниць уздовж вертикалі, іншими сло­вами — "в глибину", стосуються здебільшого розділів.

• Кількість рівнів композиції залежить від обсягу повідомлення: чим більший обсяг, тим більшою може бути кількість композиційних рівнів¹.

• Уздовж вертикалі композиційні одиниці не слід розгортати більше, ніж на три рівні² (до винятків належать довідники, в яких кількість рівнів може досягати п'яти).

• Якщо є потреба розгорнути композицію більше, ніж на три рівні, у повідомлення слід вводити внутрітекстову рубрикацію, причому не більш ніж однорівневу, виняток — дворівневу.

• Розгортання композиційних одиниць уздовж вертикалі залежить від ступеня під­готованості реципієнтів: чим він вищий, тим більше в глибину може розгортатися композиція (для дошкільнят, реципієнтів з початковою та основною освітою — однорівнева; для реципієнтів зі середньою та незавершеною вищою — дво- та трирівнева; для реципієнтів-неспеціалістів, спеціалістів та експертів — три-п'ятирівнева, причому четвертий і п'ятий рівні — внутрітекстові).

Для виправлення кількості рівнів композиції використовують загальноприйняті методи. Так, щоби скоротити кількість рівнів, знімають об'єднувальні рубрики; щоби збільшити кількість рівнів, уводять об'єднувальні рубрики або ділять текст підрубриками.

11.4.8. Класифікація композиційних одиниць

Під час опрацювання повідомлення редактор повинен перевірити, чи відповідає виконаний автором поділ на композиційні одиниці логічним правилам (нормам) поділу (див. далі розділ 12.1.5).

1 Мильчин а. 3. Методика редактирования текста. М.: Книга, 1980. С. 138.

2 Порівняй дані про кількість запам'ятовуваних вкладених підрядних речень у розділі 14.3.2.

• На кожному рівні тему (підтему) слід ділити на композиційні одиниці, вико­ристовуючи лише одну основу поділу. Після поділу кількість композиційних одиниць завжди повинна бути більшою двох.

Використання однієї основи поділу зовсім не суперечить тому, що на різних компо­зиційних рівнях можуть бути використані різні основи. Для виявлення помилок, пов'язаних із порушенням цієї норми, доречно використовувати компаративний метод контролю (порівнювати між собою всі рубрики одного ієрархічного рівня і виявляти, чи отримані вони на основі поділу за однією і тією ж основою).

Приклад. Типовою помилкою, що порушує цю норму, є випадок, коли автори-початківці утворюють розділи, що складаються лише з одного підрозділу. Буває, що автор на одному й тому ж рівні до розділів використовує різні основи поділу.

• Після поділу теми на композиційні одиниці не повинно залишатися підтем, що не ввійшли в одиниці, і не повинні з'являтися нові, яких до поділу не було.

Приклад. Автори, готуючи повідомлення, іноді виходять за межі обраної ними теми або забувають подати ту композиційну одиницю, що заявлена раніше (є в змісті). Для виявлення таких помилок доречно застосовувати компаративні методи контролю (порівнювати кожну рубрику нижчого рівня з віднесеною до неї рубрикою вищого рівня).

• При поділі теми на композиційні одиниці одна підтема не може входити одночасно до двох із них.

Порушують цю норму переважно автори-початківці.

• Під час поділу теми на ієрархічно підпорядковані композиційні одиниці (частини, розділи чи підрозділи) не можна обминати окремі композиційні рівні (переходити відразу від частин — до підрозділів, від розділів — до параграфів і т.д.).