8.7.5. Спеціальні методи

Спеціальні формалізовані методи використовують здебільшого для виправлення компонентів нетекстової частини оригіналу. До числа спеціальних методів належать:

— виправлення таблиць (наприклад, треба переставити назви стовпців таблиці на місце назв рядків, а назви рядків — на місце назв стовпців);

— виправлення ілюстрацій (наприклад, треба змінити насиченість якогось кольору);

— виправлення проекту видання (наприклад, необхідно втягнути абзац на задану величину вліво).

Спеціальні методи, як правило, несуттєво змінюють повідомлення, але при цьому вимагають від редактора детальних знань щодо технології такого виправлення. Спеціальні методи виправлення належать до трудомістких.

8.7.6. Скорочення

Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки.

Типовими прикладами необхідності скорочення є газетні повідомлення, що повинні займати площу не більшу, ніж визначено на сторінці, або радіо- чи телеповідомлення, які мусять чітко вкладатися у час передачі.

Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором¹.

Скорочення найефективніше виконувати в такий спосіб:

• визначити рівень, на якому слід провести скорочення;

• вибрати шкалу для експертних оцінок (наприклад, шкалу з трьох оцінок: 1,2 і 3);

• біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення (наприклад, найвища оцінка ⁴'3" визначає найбільшу відповідність, а найнижча "1"—найменшу);

• видалити з повідомлення компоненти, оцінки яких свідчать про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.

8.7.7. Опрацювання

¹ Деякі видавництва, зокрема газетні, часто поряд зі своєю адресою чи вихідними відомостями пишуть, що залишають за собою право на довільне скорочення отриманих від авторів повідомлень. Автори таких скорочених повідомлень не можуть мати юридичних підстав для звинувачення видавництв у порушенні їх авторських прав.

² Ступінь модифікованості у 30% наведено нами умовно. На нашу думку, саме цс значення вказаної величини повинно відрізняти опрацювання від перероблення. Для порівняння вкажемо, що в літературі різницю між цими двома видами виправлень встановлюють відповідно як некорінну і корінну зміну повідомлення (див.: Словарь издатсльских терминов. М.: Книга, 1983. С. 97).

Опрацюванням називають такий неформалізований (творчий) метод виправ­лення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%².

Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок.

Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можли­вості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.