12.3.3. Прості силогізми

Простим силогізмом називають вивід, в якому з двох тверджень (засновків), об'єднаних спільним терміном, отримують третє твердження (висновок).

1 Кондаков в. И. Введсние в логику. М.: Наука, 1967. С. 287.

² Там же. С. 233.

³ Там же. С. 298.

Методи контролю. Контроль силогізмів — подібно до безпосередніх виводів — здійснюють шаблонним методом: на основі таблиці з готовими шаблонами виводів (табл. 12-3). Цей метод є максимально формалізованим, бо відразу пропонує готову форму висновку.

Отож, прості силогізми можна контролювати за 19-ма шаблонами (табл. 12-3)¹. Для контролю правильності силогізмів у повідомленнях редакторові слід лише встановити типи його засновків², розшукати їх у вказаній таблиці й перевірити правильність форми зробленого автором висновку.

Шаблонні методи контролю, подані в табл. 12-3, базуються на таких нормах.

• В силогізмі повинно бути не менше і не більше трьох термінів.

• Середній термін повинен бути взятим у повному обсязі не менше ніж в одному засновку.

• Термін, не взятий у засновках в повному обсязі, не може бути поданим у висновку в повному обсязі.

• На основі двох заперечних тверджень не обчислюється ніякий висновок.

• Якщо один із засновків є заперечним твердженням, то й висновок повинен бути заперечним твердженням.

• На основі двох часткових тверджень не виводиться ніякий висновок.

• Якщо один із засновків є частковим твердженням, то й висновок повинен бути частковим твердженням.

Специфіка перевірки силогізмів. Як відомо, науково найдостовірнішими вважають силогізми типу ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕЮ. Саме тому редактор, зустрічаючи в повідомленнях інші типи силогізмів, ніж зазначено, повинен рекомендувати авторові перетворити їх на вказані (способи таких перетворень подано в літературі³).

У повідомленнях індикаторами наявності силогізмів є такі слова, як отже, тому, на основі...можна зробити висновок, що..., звідси випливає, що..ла ін. Часто виводи в повідомленні можуть бути прихованими (засновки не виділені, перед висновком нема слів-індикаторів). Таке трапляється тоді, коли науковий тип композиції помилково реалізують у формі описового. Тому для успішного контролю найперше слід уміти виділяти силогізми з тексту повідомлення.

З особливою увагою слід контролювати скорочені силогізми (ентимеми), які автори надзвичайно широко використовують у повідомленнях.

Приклад. У повідомленні написано: Будь-яке ремесло корисне; тому корисна і слюсарна справа. Тут опущено засновок: Слюсарна справа належить до ремесел.

Ентимеми є більш помилконебезпечними, ніж силогізми, оскільки в них один із засновків є неявним. Тому, якщо в повідомленні є ентимеми, редактор повинен розгортати їх у повні силогізми (робити це слід за межами повідомлення, наприклад на окремих аркушах паперу). Розгортати ж у самому повідомленні ентимеми в повні силогізми не слід. Винятком є лише навчальна література для початкової та основної школи — в цій літературі наявність ентимем заборонена.

¹ Формальная логика. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1977. С. 100.

² Обсяг предикатів у твердженнях визначається традиційними методами. Крім того, використовують правило, згідно з яким предикат-об'єкт у заперечних твердженнях завжди є розподіленим, а в ствердних — нерозподіленим.

³ Формальная логика. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1977. С. 106.

Ще одна специфіка перевірки силогізмів полягає в тому, що автори часто, бажаючи урізноманітнити мову, заміняють терміни словами-замінниками (субститутами), тобто

13 Загальне редагування

193

Шаблони істинних силогізмів

займенниками, синонімами тощо. Таке урізноманітнення слід оцінювати як позитивне лише в публіцистичних та художніх видах літератури (у понятійних видах літератури воно заборонене). У такому випадку редакторові, з одного боку, не слід збіднювати мову автора, а, з другого боку, треба контролювати, щоби слова-замінники справді були субсти­тутами, а не іншими термінами чи допускали можливість їх різного тлумачення.

Особливо уважно редакторові слід перевіряти істинність засновків, оскільки у ви­падку хибності хоча б одного з них хибним може бути й отриманий висновок. Проте до таких випадків не належать порушення законів логіки в гумористичних жанрах, коли на порушенні таких норм і побудоване все повідомлення.

Приклад. Усі знають, що у кожної людини є те, чого вона ніколи не губила. Дмитро Барчук був надзвичайно ретельним та педантичним хлопцем і ніколи нічого не губив. Тому під рукою у нього завжди була новенька "Таврія"¹.

Типові помилки у силогізмах. Відповідно до перелічених вище правил подамо зразки типових помилок у силогізмах.

Приклад. "Светр¹ — це слово, а светр, крім усього, ще й гріє. Отже, деякі слова гріють. Таку помилку називають "почетверенням термінів".

Приклад. Ходіння до школи є рухом, а рух, як відомо, є вічним. Тому й ходіння до школи є вічним. У цьому силогізмі слово рух перший раз має значення одного з видів руху, а другий раз воно позначає всі види руху. Це — також ^ипочетверення термінів".

Приклад. Деякі офіцери є орденоносцями. Усі командири рот є офіцерами. Отже, деякі командири рот є орденоносцями. У цьому прикладі середній термін офіцери в жодному із силогізмів не вжитий у повному обсязі, тому висновок є хибним (у принципі, жоден із командирів рот може не бути орденоносцем).

Приклад. (А) Усі гриби розмножуються спорами. Ця рослина розмножується спорами. Отже, ця рослина є грибом. Виведений висновок є хибним, оскільки спорами можуть розмножуватися й інші рослини, наприклад папороть. (Б) Усі студенти здають екзамени. Іваненко не є студентом. Отже, Іваненко не здаєекзамени. Цей висновок є хибним, оскільки Іваненко може здавати екзамени як учень школи.

Приклад. Жодна планета не світить власним світлом. Супутники не є планетами. Отже, супутники не світять власним світлом. Цей висновок є хибним, оскільки супутники можуть світити і власним, і відбитим світлом.

Приклад. Деякі народні рухи є прогресивними. Шовінізм не є прогресивним рухом. Отже, деякі народні рухи є шовіністичними. Цей висновок, правильний сам по собі, зовсім не виводиться з поданих засновків (із цих засновків висновок може мати лише заперечну форму).

Приклад. Деякі члени Академії наук є хіміками. Деякі біологи є членами Академії наук. Отже, деякі хіміки не є членами Академії наук. Цей висновок є хибним (із двох часткових тверджень не виводять ніякий висновок).

Приклад. Усі учасники кросу були спортсменами. Деякі учні шкіл були учасниками кросу. Отже, всі спортсмени були учнями шкіл. Хибність цього висновку очевидна (лише частина учнів школи є спортсменами).