4. Міжнародні фінансові потоки

Міжнародні фінанси – це категорія, яка відображує специфічні фінансові відносини, які мають під собою об'єктивну основу. Матеріальною основою міжнародних фінансів є міжнародні фінансові потоки, які складаються між країнами у вигляді:

• грошових потоків – надходжень валютних коштів від експорту та імпорту товарів і послуг; ці потоки можуть відображати фінанси суб'єктів господарювання, однак оскільки вони належать різним країнам, то відображають рух грошових потоків між країнами;

• потоків кредитних коштів, які також являються двохсторонніми: з одного боку, надання позики, а з іншого – її погашення і сплата відсотків;

• операцій з цінними паперами і різними фінансовими інструментами;

• зарубіжних інвестицій в основний і оборотний капітал;

• перерозподілу частки національного доходу через бюджет у формі допомоги бідним країнам та внесків держав до міжнародних організацій тощо.

5. Валютний ринок

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купівлі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут – валютний ринок, який є базовою ланкою сфери міжнародних фінансів.

Валютний ринок – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту країни.

Суб'єкти валютного ринку:

• юридичні та фізичні особи, зайняті у різних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків;

• брокерські фірми, контори й окремі брокери, які займаються посередницькою діяльністю, отримуючи за це відповідну компенсаційну винагороду;

• державні установи, головне місце серед яких займають валютні банки та державні казначейства окремих країн.

Найбільші валютні центри розташовані у країнах, де валютні обмеження зведені до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Гонконзі, Сингапурі та інших містах.

Більшість валютних операцій здійснюється у євро та доларах США, а також японських ієнах, французьких і швейцарських франках.

Валютне регулювання на національному рівні здійснюється на основі принципів і методів, що визначаються МВФ і регіональними союзами, в які входять окремі країни.

Валютне регулювання – діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення валютних операцій.

В умовах ринкової економіки головним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни або в міжнародній грошовій одиниці. Валютний курс забезпечує зв'язок національної валюти з іншими валютами і дає змогу здійснювати порівняння основних макроекономічних показників однієї країни (продуктивності праці, темпів економічного зростання і т. ін.) з такими самими показниками в інших країнах.

Валюта має свій курс, тобто своє визначення в іншій валюті, і цим відрізняється від інших валют, які теж мають свій власний курс, не схожий на курс іншої валюти. Але між валютами існує ще й різниця в ступені можливості однієї валюти обмінюватись на інші. Ця особливість називається конвертованістю валюти, а суть її в можливості валюти однієї країни обмінюватись (повністю або частково) на валюти інших країн.

Неконвертована валюта – це та валюта, що не обмінюється на іноземну валюту або ж має суттєві обмеження в її обміні як за поточними, так і за капітальними операціями.

Інструментами валютного регулювання є девальвація і ревальвація.

Девальвація – це офіційне зниження, а ревальвація – збільшення курсу національної грошової одиниці щодо валюти інших країн.

Отже, міжнародні валютні відносини – одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливішим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи.

Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються національним законодавством.

Її структурними елементами є:

• національна валюта – грошова одиниця країни;

• валютний паритет як основа валютного курсу;

• режим курсу національної валюти;

• організація валютного ринку;

• національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;

• умови обміну національної валюти на золото та інші валюти – конвертованість валюти.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів – світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.