4. Поняття і організація страхового ринку України

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб’єктів ринку, а таку потребу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.

Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього.

Об’єктивними умовами функціонування страхового ринку є наявність:

1. потреби в страхових послугах;

2. об’єктів страхування, що мають споживчу вартість;

3. суб’єктів страхування, що здатні задовольнити потреби або їх споживати.

Учасниками (суб'єктами) страхових відносин на страховому ринку є:

1. страховики (страхові компанії), що продають страхові послуги;

2. страхувальники (фізичні і юридичні особи, держава), що потребують страхового захисту;

3. посередники (страхові агенти, страхові брокери).

Страхові посередники – страхові брокери чи агенти, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти – громадяни або юридичні особи, які діють від імені і за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, отримують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору - доручення із страховиком.

4. Інші учасники страхового ринку:

а) професійні оцінювачі ризиків:

Андеррайти – юридичні особи, які діють від імені страховика та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки й умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Сюрвейєри - інспектори чи агенти страховика, що здійснюють огляд та оцінювання майна і визначають імовірність реалізації страхового ризику.

б) професійні оцінювачі збитків:

Аджастери (диспашери) – спеціалісти з розрахунків аварій та розподілу збитків між учасниками морського перевезення.

Аварійні комісари встановлюють причини настання страхового випадку, характер та розмір збитків, як правило, під час дорожньо-транспортних аварій.

Серед суб'єктів страхування виділяються і такі учасники страхових відносин:

• товариства взаємного страхування;

• перестрахувальні компанії;

• об’єднання страховиків;

• орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

Товариства взаємного страхування створюються на основі добровільної угоди між об'єднаннями юридичних або фізичних осіб для страхового захисту своїх майнових інтересів (діють на безприбутковій основі). Такі товариства, окрім проведення страхової діяльності, надають фінансову підтримку його членам через інвестування коштів, видачу позик на потреби учасників товариства тощо.

На страховому ринку України функціонують об'єднання страховиків:

• Ліга страхових організацій України;

• Моторне страхове бюро України;

• Авіаційне страхове бюро України;

• Морське бюро України;

• Асоціація «Українське медичне страхове бюро».

Метою створення Ліги страхових організацій України було добровільне об’єднання зусиль страховиків для формування повноцінного і дієвого страхового ринку. Основними стратегічними завданнями Ліги страхових організацій є:

• перетворення страхування в ефективну складову ринкової економіки;

• розробка сучасної законодавчої і нормативної бази;

• створення привабливого і доступного ринку для всіх страховиків та страхувальників України;

• розширення інвестиційних можливостей страховиків тощо.

Моторне страхове бюро України виконує завдання гарантування платоспроможності страховиків – членів цього бюро щодо страхових зобов’язань; забезпечення розвитку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та організації співпраці з страховими організаціями інших держав у цій галузі.

Авіаційне страхове бюро організоване з метою:

• координації діяльності національних страховиків у галузі авіаційних ризиків;

• дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації;

• співпраці із суб'єктами господарювання, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту;

• розроблення програм та методів страхування авіаційних ризиків, заходів щодо запобігання страховим випадкам тощо.

Морське страхове бюро створене для захисту і розвитку інтересів морського страхування, формування міжнародної політики страхування морської діяльності, узагальнення морського страхового законодавства.

Асоціація «Українське медичне страхове бюро» створена для сприяння розвитку медичного страхування в Україні за допомогою впровадження єдиних правил, вимог і стандартів діяльності, надання необхідної допомоги страховикам у проведенні медичного страхування, організації юридичного захисту прав учасників ринку послуг медичного страхування.

Страховий ринок також можна класифікувати за ознакою його інституціональної структури, за територіальною і галузевою ознаками.

В основу інституціональної структури страхового ринку покладено форми власності: приватну, комбіновану, державну тощо. Тому за такою структурою розрізняють акціонерні, корпоративні, взаємні та державні страхові компанії.

За територіальною ознакою розрізняють регіональний, національний та світовий страхові ринки.

За галузевою ознакою – страховий ринок поділяють на ринок страхування життя та ринок загальних (ризикових) видів страхування.

Правове забезпечення діяльності страхового ринку здійснюється шляхом ухвалення законодавчих і нормативних актів по регулюванню страхової діяльності.

В Україні страхова діяльність регулюється:

• Конституцією України;

• Господарським кодексом України;

• Законом України «Про страхування»;

• Цивільним кодексом України і ін.