Хід заняття:

І. Вступна частина – 5 хвилин:

1. Заслухати доповідь чергового.

2. Перевірити особовий склад та матеріальне забезпечення заняття.

3. Оголосити тему, мету, навчальні питання та порядок проведення заняття.

Вступ

Кожний командир, начальник у відповідності з вимогами загальновійськових статутів повинен повсякденно займатися вихованням підлеглих.

Виховна робота – складний вид діяльності, її об'єктом є люди з всією різноманітністю їх, характерів, рівня розвитку, здібності інтересів та запитів, разом з тим – воїнські колективи, які вирішують складні специфічні завдання.

Все це вимагає від керівників воїнського підрозділу вміння будувати виховну роботу з врахуванням конкретної обстановки завдання, що стоять, правильно визначити її зміст, вміло використовувати всю багатоманітність форм, методів та засобів виховної роботи.

Слід пам'ятати, що організація виховної роботи з особовим складом передбачає ініціативу у виборі її методів, форм та засобів, творче відношення до їх використання.

ІІ. Основна частина – 70 хвилин:

1. Навчальне питання – 30 хвилин: „Основні напрямки і принципи виховного процесу в підрозділі”.

Методичні вказівки: при розгляданні цього питання основну увагу уділити основним напрямкам і принципам виховного процесу в підрозділі (взводі), використовувати приклади та пояснювати складні поняття та терміни.

Організовуючи виховний процес у підрозділі, його командир повинен керуватися вимогами Законів України з військових питань Тимчасовими статутами Збройних Сил України, Військовою присягою, наказом та директивою Міністра оборони України.

Основними завданнями виховання особового складу є:

• всебічний розвиток особистості воїна;

• формування у нього необхідних рис характеру, активної життєвої позиції, свідомого відношення до воїнського обов'язку, дисциплінованості, відваги та мужності, постійній готовності до захисту Батьківщини.

Педагогічна наука визначає головні ознаки та вимоги щодо процесу виховання.

Визначеність впливу означає врахування конкретних умов виховання, у відповідності з якими застосовуються найбільш результативні засоби та методи виховання.

Цілеспрямованість впливу припускає наявність чіткої мети узгодженість зусиль вихователів.

Систематичність впливу виражається у безперервному вихованні, його повсякденному, постійному характеру.

Від того наскільки чітко і правильно будуть втілені в життя положення, залежить успіх виховних впливів на воїна.

Воїн відчуває на себе вплив багатьох факторів: умов військового життя, внутрішнього порядку, заняття по бойовій та гуманітарній підготовці, заходів виховної роботи, діяльності командирів. У зв'язку з цим впливи можуть бути прямими (безпосередніми) опосередкованими. Вони можуть бути прямими (безпосередніми) якщо спрямовані вибірково до конкретної особистості, колективу якщо є прямий контакт вихователя та вихованця (бесіда офіцера з воїном, критика товаришів в адресу свого співслужбовця та ін.).

Впливи мають опосередкований характер, якщо здійснюються шляхом використання умов служби та побуту воїнів. В цьому випадку не має безпосереднього контакту вихователя з вихованцем.

Особливо сильний вплив на воїнів має особистий приклад командира.

Система цілеспрямованих виховних впливів на воїнів є провідною ланкою у структурі процесу виховання. Вона організовується та запроваджується у життя зусиллями командирів та офіцерів-вихователів.

Виходячи зі структури процесу виховання, можливо простежити логічну послідовність, в якій він здійснюється. Ця послідовність відповідає психологічній структурі якостей, що формуються.

По-перше, процес виховання вимагає озброєння воїнів воєнними, правовими, естетичними та іншими знаннями що розкриваються вимогами, які пред'являються до військовослужбовців та забезпечують глибоке розуміння кожним воїном необхідності їх виконання, Жодну бойову, моральну якість неможливо формувати, якщо воїн не знає, що від нього хочуть, в чому сенс вимог до нього пред'являють.

По-друге, в ході виховання на основі отриманих знань здійснюється формування у воїнів глибоких та міцних переконань. Переконання – складні психічні утворення. Це сукупність знань, почуттів та волі воїна, яка визначає його дії та вчинки.

Формування переконань не завершує процес виховання. Важливо навчити воїна практично виконувати вимоги Військової присяги та Військових статутів, добиватися, щоб ці вимоги перетворювалися у життєві норми воїна. Тобто, по-третє, одне з важливих завдань виховання є виборна система високоморальних позитивних звичок.

Кожен з структурних елементів реалізується на практиці у взаємозв'язку з іншими елементами. Так, накопичення досвіду в процесі розвитку однієї якості може, наприклад, показатися джерелом накопичення знань, необхідних для формування іншої якості і навпаки. Але, при вирішенні виховних завдань недопустимі однобічність. Якщо, наприклад, надмірну увагу приділяти озброєнню воїна знаннями, то це призведе до недооцінки формування поведінки, та навпаки, якщо багато уваги приділяється відпрацюванню системі звичок нависає загроза недооцінці формування свідомості. Врахування цих обставин розумна організація виховання робить процеси закономірними, логічними та результативними.

Систему принципів виховання воїнів складають:

• зв'язок з життям, вимогами воїнів до бойової діяльності;

• виховання в процесі військової та громадської діяльності;

• індивідуальний і диференційований підхід до воїнів;

• поєднання вимогливості з повагою особистої гідності воїнів та турботою за них;

• опора та позитивне в особистості і колективі;

• єдність, узгодженість та спадкоємність виховних впливів.

Розглянемо ці принципи докладніше.

Принцип зв'язку виховання з життям вимагає так будувати виховну роботу, щоб воїни глибоко розуміли завдання, які стоять перед Збройними Силами України, особисту відповідальність за захист Батьківщини. Зв'язок виховання з життям означають формування у воїнів розуміння сутності та закономірностей війни з використанням сучасної зброї, а також розвиток тих морально-бойових якостей, які зумовлені вимогами такої війни. Увесь учбово-виховний процес, все життя і діяльність воїнів слід підкорити формуванню у них моральної і психологічної готовності до збройної боротьби сильним, добре технічно забезпеченим супротивником.

Виховання в процесі військової діяльності передбачає закріплення та вдосконалення морально-бойових якостей, дисциплінованості, самостійності, ініціативи, мужності, наполегливості, довготривале вольове зусилля, взаємодопомога, психологічна боєготовність до ведення сучасного бою.

Виховна роль бойової праці залежить від дотримання ряду умов.

По-перше, важливо засобами виховання домогтися розуміння воїнами доцільності, суспільного значення тої праці, завдань, які їм доручаються.

Виховна ефективність праці зростає, якщо дотримуватися правила її наукової організації: чітко визначаються завдання, обсяг, якість та реальний термін виконання завдань, встановлюється відповідність.

Виховна роль праці зростає, якщо офіцер-вихователь та військовий колектив виявляється та заохочують воїнів, які відзначились, підтримують сумлінних, ініціативних та засуджують ледачих.

Важливе місце серед принципів виховання займає індивідуальний та диференційований підхід до воїнів.

Відповідальність виховних впливів індивідуальним та специфічним типовим психологічним і фізичним особливостям вихованців являється одним із педагогічних законів.

Цей об'єктивний закон обумовлює педагогічну вимогу до вихователів глибоко і всебічно знати особливості воїнів і враховувати їх в процесі виховання.

Деякі офіцери з виховною метою ведуть педагогічні щоденники, до яких систематично заносять власні спостереження за підлеглими, аналіз результатів виховних впливів, вдалий досвід та ін.

Індивідуальний підхід дозволяє прогнозувати поведінку воїна, визначити їх завдання у відповідності з їх силами, своєчасно попереджувати помилки та негативні вчинки воїнів, удосконалювати морально-бойові якості особового складу.

На поєднанні вимогливості до вихованців з повагою їх особистої гідності і турботи за них будуються взаємовідносини між військовослужбовцями в Збройних Силах України.

Педагогічна вимогливість характеризується певними рисами. Завжди потрібно знати від кого, коли і як можна вимагати.

Воїни повинні усвідомити сенс поставлених до них вимог, розуміти їх доцільність.

Педагогічна вимогливість несумісна з різністю, образами і пригніченнями особистої гідності підлеглих.

Виховний об'єкт вимогливість надає тоді, коли вона послідовна, неухильна, розповсюджується на всіх воїнів, на все їх життя і діяльність.

Педагогічна вимогливість неможлива без прояву чуйності, уваги і турботи за підлеглих. Своєчасне визначення та задоволення законних матеріалів та духовних потреб воїнів, реагування на їх скарги, пропозиції підвищує дієспроможність вимог.

В процесі виховання воїнів важливе значення має опора на позитивні якості особистості, позитивні явища в житті особистості. Особливо важливо в виховній роботі приділяти увагу позитивним рисам характеру у недисциплінованого воїна. Якщо вихователь постійно нагадує підлеглому про його недоліки, помилки, то воїн може втратити віру в можливість їх усунення.

Єдність і злагодженість в діяльності всіх вихователів виявляється в середньому і правильному вихованні мети, завдань, принципів, методів і форм виховання і навчання, вимог, які пред'являються до поведінки воїна.

Спадкоємність у вихованні означає збереження, закріплення та подальший розвиток в практиці виховання всього того позитивного, що накопичено в вихованні, в житті колективу попередніми вихователями.

2. Навчальне питання : Основні методи і форми виховного процесу у підрозділі.

Методичні вказівки: при розгляданні цього питання основну увагу уділити методам і формам виховного процесу, використовувати приклади та пояснювати складні поняття та терміни.