3 Огляду на викладене доходимо важливих для педагогічної практики висновків:

• зміна смислових установок особистості потребує виходу за межі індивідуальної свідомості й відповідних змін у діяльності, що сприяла формуванню цих установок (діяльності, в якій відбивається ставлення особистості до певних цінностей, ідеалів, подій);

• лише усвідомлення смислових установок недостатньо для їх зміни, треба ще змінити соціальну позицію, яка зумовила свого часу їх формування;

• смислові установки та особистісні смисли відображаються словами лише за умови, що в них відбивається ставлення педагога до того чи іншого аспекту дійсності, що ці слова заново народжуються в діалозі — співробітництві педагога з вихованцями.

Психологічні вимоги до виховного процесу

Наведений розгляд психологічного об'єкта виховання дає змогу сформулювати загальні методичні принципи виховання (О. Асмолов, I. Бех):

• включення особистості у значущу діяльність;

• зміни соціальної позиції особистості в референтній групі;

• урахування домінуючої мотивації особистості при конструюванні виховного процесу;

• цілеепрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій;

• особистісно розвивальне спілкування;

• використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості;

• систематичний аналіз вихованцем власних вчинків і вчинків інших, з'ясування їх наслідків для референтної групи.

4.Формування моральної свідомості

Моральна свідомість, як складне психологічне утворення, повинна мати певну структуру.

О.Целікова вважає, що моральна свідомість особистості структурно характеризується наявністю: ієрархії моральних цінностей; моральних уявлень; моральних поглядів; моральних переконань; моральних мотивів; здійснювані у вчинках й поведінці моменти раціонального та емоційного.

У структурі моральної свідомості О.Бондаревська виділяє три компоненти:

- нормативний, до якого належать моральні знання, моральні поняття, принципи, ідеї, що виражають вимоги суспільства до поведінки людей і які стали надбанням особистості;

- оціночний, до якого належать оцінка й самооцінка, ідейно усвідомлені оцінні критерії, що використовує особистість в практичній діяльності;

- регулятивний, до якого належать почуття, ставлення, переконання та інші компоненти свідомості, що здійснюють вплив на поведінку особистості.

1. Сутність моральної свідомості, її головні принципи

Моральна свідомість виступає в якості третього складового елементу моралі. Її розглядають як специфічну форму суспільної свідомості і визначають в якості системи поглядів, ідей, уявлень про належну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам. Характеризуючи в цілому моральну свідомість, слід визначити характерні риси: моральна свідомість зароджується в процесі моральної діяльності, відображує моральну практику, а через неї економічний базис і надбудову суспільства; в моральній свідомості знаходять своє відображення межі вільних дій людини, відповідно до сприйняв нею моральних цінностей. Характеризуючи структуру моральної свідомості, слід зазначити, що за рівнями формування розрізняють суспільну та індивідуальну. Якщо до першої відносять теоретичні вимоги, норми, кодекси, ідеали, категорії, то до другого виду включають мотиви, почуття, переконання особистості. Індивідуальна свідомість визначається суспільною свідомістю, яка базується на суспільному бутті. Якщо людина проникається важливістю колективної ідеї, вона сприймає її як свою особисту. Роль моральних почуттів у юридичній діяльності виявляється через призму спілкування людей.

Моральні принципи складають ядро моралі, визначають її соціально-історичну суть, ідейну націленість. На відміну від норм моралі, які визначають тактику поведінки людини в конкретних життєвих ситуаціях, принципи моралі визначають узагальнену соціальну орієнтацію, стратегію поведінки, являються своєрідною програмою діяльності. Моральні принципи об'єднують та систематизують всю моральну діяльність, виступають фактором стабільності, визначають головну лінію поведінки. В професії юриста моральні принципи виконують свої специфічні функції. Вони допомагають орієнтуватися у найбільш складних, нормативно не визначених ситуаціях, що дає змогу приймати нестандартне рішення, яке не суперечить інтересам справи в цілому.