Текстовий процесор Microsoft Word 2007

Основні складові вікна MS Word 2007

Microsoft Word 2007 є багатофункціональною програ­мою опрацювання текстів (або текстовим процесором). Програмне забезпечення дає змогу використовувати в документах різні шрифти, створювати колонтитули, формувати таблиці, виконувати графічні зображення тощо. Принцип точного зображення WYSIWYG (What You See Is What You Get, тобто «що ви бачите, те й одер­жуєте») допомагає користувачеві розглядати на екрані зображення, максимально близьке до того, яке буде від­творюватися при друкуванні. Технологія об'єктного зв'язування та вбудовування (OLE) забезпечує роботу з фрагментами тексту, вбудованими з інших програм.

MS Word 2007 має оновлений інтерфейс: замість панелей інструментів використовується стрічка, яка вміщує набір вкладок, зміст якого динамічно змінюєть­ся залежно від дій користувача.

Для завантаження MS Word активізують кнопку Пуск, команди Все программы, Microsoft Office, Micro­soft Word. Після цього на екрані дисплея з'являється вікно MS Word, основні елементи якого показано на рис. 4.1.

Рис. 4.1. Складові вікна текстового процесора MS Word 2007 (1 — значок Кнопка «Office»; 2 — команда Сохранить панелі швидкого доступу; 3 — панель швидкого доступу; 4 — команди групи Буфер обмена; 5 — маркер абзацу; 6 — команда Отобразить все знаки; 7 — рядок заголовка вікна; 8 — назви вкладок; 9 — лінійка для встановлення параметрів абзацу; 10 — вертикальна лінійка прокручування;

11 — масштаб перегляду документа; 12 — рядок статусу; 13 — ярлики переключення режимів перегляду документа)

Вікно MS Word складається із:

• рядка заголовка (7), який вміщує значок Кнопка «Office», панелі швидкого доступу (із кнопками для виконання команд, які активізують найчастіше), назв документа («Документі») та додатка і кнопки для керу­вання розмірами вікна;

• рядка із назвами вкладок (<5), що містять набір команд, за допомогою яких виконують роботу над доку­ментом Word;

• спеціальної лінійки (0), маркери якої використо­вують для встановлення параметрів сторінки та абзацу;

• робочого поля документа;

• вертикальної лінійки прокручування (10);

— рядка статусу (12), перелік компонентів якого встановлюють за допомогою контекстного меню. На рис. 4.1 рядок статусу вміщує таку інформацію: номер поточного розділу (Раздел 1); номер поточної сторінки та кількість усіх сторінок у документі (Страница 1 из 1); значок, що відображує наявність (відсутність) поми­лок правопису; мова документа (украинский); кнопки перемикання режимів (13) для роботи з документом; поточний масштаб перегляду документа (73%) та повзу­ нок (Масштаб) для встановлення потрібного (11).

Панель швидкого доступу має стандартний набір кнопок. Для додавання інших або їх вилучення відкри­вають список Настройка панели быстрого доступа та вибирають команду Другие команды. У наступному вікні Параметры Word з частини Выбрать команды из: обирають потрібні кнопки та переміщують їх на панель за допомогою кнопки Добавить.

Робота з командами вкладок та панелі швидкого доступу

У MS Word для зручної роботи користувача замість панелей інструментів та меню реалізовано інтерфейс у вигляді стрічки. Вона розташована у верхній частині екрана і складається із вкладок, які мають групи об'єдна­них за певною ознакою команд. Деякі вкладки з'явля­ються на екрані дисплея лише під час роботи з тим чи іншим об'єктом. Наприклад, під час роботи з таблицею додаються вкладки Конструктор і Макет. Щоб збільши­ти розмір робочої області екрана стрічку можна згорну-

ти. Для цього необхідно або двічі клацнути клавішею миші на назві поточної вкладки, або активізувати коман­ду Свернуть ленту контекстного меню назви вкладки.

Деякі групи вкладки у правому нижньому кутку мають значок стрілки (позиція 1 на рис. 4.2), після активізації якого відкривається діалогове вікно. Наприклад, стрілка групи Абзац відкриває вікно Абзац, в якому можна встановити параметри формату­вання абзацу (рис. 4.18).

Рис. 4.2. Група команд Абзац вкладки Главная

Команди, які використовують найчастіше, вміщені на панелі швидкого доступу (позиція 2 на рис. 4.1). Користувач має змогу за власним уподобанням змінити цей набір команд. Для додавання будь-якої команди із вкладки потрібно клацнути на ній правою клавішею миші і з контекстного меню вибрати команду Добавить на панель быстрого доступа. Перелік всіх наявних команд відкривається після активізації команди Дру­гие команды кнопки-списку Настройка панели быстро­го доступа (позиція 1 на рис. 4.3).

Рис. 4.3. Активізація команди Настройка панели быстрого доступа

Унаслідок виконаних дій на екрані дисплея відкри­вається вікно, зображене на рис. 4.4.

Рис. 4.4. Додавання команд на панель швидкого доступу

У вікні зі списку Выбрать команды из (І) обирають вкладку (наприклад, вкладка «Вставка»), на якій вмі­щені команди, в нижній лівій частині вікна виділяють потрібну команду (наприклад, Вставить новую форму­лу (2)) та активізують кнопку Добавить (3). Після цього вибрана команда додається до переліку правої частини вікна Настройка панели быстрого доступа і на панель швидкого доступу. Для вилучення команди її активізують у лівій частині вікна та натискають на кнопку Удалить.

За необхідності можна додати до вибраної команди комбінацію клавіш, за допомогою якої її активізують. Для цього активізують кнопку Настройка (4) і у наступному вікні встановлюють курсор у полі Новое сочетание клавиш, натискають на комбінацію клавіш Ctrl + літера або Alt + літера, кнопка ОК.

Основні дії з документом

Найчастіше користувач виконує такі функції, як створення нового документа, відкриття існуючого, перегляд та друк.

Створення документа

На панелі швидкого доступу (позиція 3 на рис. 4.1)

функцію створення нового файла виконує кнопка (Создать).

Якщо необхідно вибрати інший шаблон або створити новий — активізують значок Кнопка «Office» та коман­ду Создать. На екрані дисплея з'являється вікно Созда­ние документа (рис. 4.5). Далі в області Шаблоны обира­ють потрібний тип документа із запропонованих (напри­клад, Установленные шаблоны), у другому стовпці визначають із групи потрібний (наприклад, Установлен­ные шаблоны) та натискають на кнопку Создать.

Рис. 4.5. Створення нового документа

Кожен документ Microsoft Word створюється на основі шаблону — файла, який визначає структуру документа і містить такі елементи налагодження, як вид і розмір шрифту, параметри сторінки й абзацу, стиль документа, перелік елементів автотексту та ін.

Файли шаблонів MS Word мають розширення dotx или dotm. Документ можна створити за допомогою стан­дартних або власноручно створених шаблонів.

Для створення власного шаблону у вікні Создание документа в області Шаблоны обирають Мои шабло­ны (позиція І на рис. 4.5), далі у вікні Создать активізу­ють перемикач шаблон (позиція 1 на рис. 4.6) та нати­скають на кнопку ОК. Відкривається вікно нового доку­мента з іменем Шаблоні, у якому встановлюють необхідні параметри документа (наприклад, ширини полів, перелік елементів автотексту, розмір шрифту тощо) й активізують команди Файл, Сохранить как. При цьому автоматично відкривається папка Шабло­ны, в якій зберігаються всі наявні шаблони, встановлю­ється тип файла — Шаблон документа, користувач вво­дить лише ім'я створеного шаблону і натискує на кноп­ку Сохранить.

Рис. 4.6. Створення власного шаблону документа

Для створення нового документа на основі власно­го шаблону активізують значок Кнопка «Office» та команду Создать. У вікні Создание документа (рис. 4.5) у області Шаблоны обирають Мои шабло­ны. Далі відкривається вікно Создать, в якому ви­значають потрібний файл шаблону та натискають на кнопку ОК.

Збереження документа

Після того як створено новий документ, його необхідно зберегти у вигляді файла. З цією метою акти­візують кнопку (Сохранить) на панелі швидкого

доступу (позиція 2 на рис. 4.1). На екрані дисплея з'яв­ляється вікно (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Збереження документа

У полі Папка (і), розкривши список, слід вибрати потрібну папку, у полі Имя файла (2) — ввести ім'я створеного файла, який зберігають; після цього потріб­но клацнути мишею на кнопці Сохранить (4). Якщо необхідно зберегти файл у новій папці, її створюють за допомогою кнопки Создать папку (3).

Щоб зберегти файли під іншим іменем (в іншій папці, на іншому диску), активізують значок Кнопка «Office» та команду Сохранить как й у переліку команд правої частини вікна (рис. 4.8) обирають потрібну.

Для збереження на диску файла, що вже існує, після його редагування необхідно виконати одну із таких дій:

— активізувати значок Кнопка «Office» та команду (Сохранить;

Рис. 4.8. Збереження файла в іншому форматі

— натиснути на кнопку (Сохранить) панелі швидкого доступу;

— скористатися комбінацією клавіш Ctrl + S. Файл буде збережено під своїм іменем і в тій папці, де його створили.

Відкриття документа

Для відкриття файла і завантаження його на екран дисплея необхідно обрати з меню значка Кнопка «Offi­ce» команду Открыть або клацнути мишею на кнопці

(Открыть) панелі швидкого доступу. На екрані дис­плея з'явиться діалогове вікно, в якому слід вибрати потрібну папку, активізувати ім'я файла і клацнути мишею на кнопці Открыть. Для одночасного відкриван­ня кількох файлів їх виділяють, утримуючи натисну тою клавішу Ctrl. Швидко можна відкрити файл із переліку файлів у правій частині меню значка Кнопка «Office».

Перегляд документа

Під час роботи з документами корисно переглядати текст таким, яким він має бути у надрукованому вигляді.

Для цього активізують кнопку (Предварительный

просмотр) панелі швидкого доступу або вибирають команди Печать, Предварительный просмотр із меню значка Кнопка «Office». У верхній частині вікна, що з'явиться на екрані дисплея (рис. 4.9), вміщена вкладка Предварительный просмотр із групами кнопок для керування переглядом. За їх допомогою можна викона­ти такі функції:

— друкування вибраної сторінки (сторінок); Параметры — активізація вікна Параметры Word;

— встановлення розмірів полів сторінки;

— визначення альбомної чи книжкової орієн­тації сторінок;

— встановлення розміру паперу для поточного розділу документа (наприклад, А4, А5, Letter тощо);

— вибір масштабу перегляду або виведення на екран одночасно кількох сторінок документа (рис. 4.9);

— активізація лінійок. Маркери

верхньої лінійки змінюють параметри абзацу, маркери лівої — розміри верхніх і нижніх полів документа;

— перемикання між режимом збіль­шення (зменшення) зображення перегляду (покажчик миші має вигляд лупи) і режимом внесення змін у доку­мент;

— перегляд однієї або двох сторінок документа та збільшення сторінки до ширини вікна.

Рис. 4.9. Вікно попереднього перегляду доку мента

Вихід із вікна попереднього перегляду здійснюють за допомогою кнопки Закрыть окно предварительного просмотра (позиція 1 нарис. 4.9).

Зміна розміру вікна перегляду

Під час роботи з документом за допомогою повзун­ка Масштаб і кнопок Уменьшить та Увеличить

, що розміщені на рядку статусу (позиція 2 І на рис. 4.1), можна керувати розмірами змісту вікна перегляду сторінки документа під час робо­ти над ним. Для цього або натискають на кнопки або «тягнуть» повзунок у бік збільшення або зменшення.

Рис. 4.10. Установлення розміру перегляду змісту вікна

Аналогічні дії виконують також за допомогою кно­пок групи Масштаб вкладки Вид (рис. 4.10)_о

Зручним засобом перегляду документа є Режим чте­ния, який дає змогу переглядати документ попарними сторінками, що розгорнуті на весь екран. Цей режим активізують із групи кнопок перемикання режимів перегляду рядка статусу (позиція 13 на рис. 4.1). При цьому можна встановити такі параметри роботи над документом (кнопка Параметры просмотра), як внесен­ня змін (команда Разрешить ввод), виведення однієї сторінки (команда Показать одну страницу), зображен­ня приміток та змін (команда Показать примечания и изменения) та ін. У списку Сервис вміщено команди для проведення перекладу, створення приміток, пошу­ку слів або словосполучень тощо. Для закриття режиму читання активізують кнопку Закрыть (позиція 1 на рис. 4.11).

Рис. 4.11. Перегляд документа в режимі читання

Друкування документа

За замовчуванням встановлено такі параметри дру­кування документа:

— кількість копій — 1;

• друк всіх сторінок документа;

• кількість сторінок на сторінці — одна.

Щоб надрукувати документ із цими параметрами, активізують команду Печать значка Кнопка «Office»

або кнопку (Быстрая печать) панелі швидкого

доступу або комбінацію клавіш Ctrl 4- P.

Якщо необхідно змінити параметри друкування, тоді активізують команди Печать, Печать значка Кнопка «Office». Унаслідок таких дій на екрані дисплея з'явить­ся діалогове вікно Печать, показане на рис. 4.12.

Рис. 4.12. Установлення параметрів друкування документа

У діалоговому вікні Печать встановлюють такі параметри:

1. у списку Имя (1) можна вибрати потрібний принтер, якщо в системі встановлено більше одного принтера;

2. У групі Страницы (2) слід активізувати один із параметрів:

• все (друкування всіх сторінок документа) (за замов­чуванням);

• текущая (друкування поточної сторінки);

• номера (друкування окремих сторінок або їх діапазону);

— выделенный фрагмент (друкування частини документа, виділеної заздалегідь);

3) список Включить (3) містить такі позиції:

• Все страницы диапазона (за замовчуванням);

• Нечетные страницы;

• Четные страницы.

Параметри Нечетные страницы і Четные страницы використовують за необхідності друкувати документ з двох боків сторінки;

4) кнопка Параметры... (4) активізує додаткове вікно, в якому можна встановити такі параметри, як друк прихованого тексту, кодів полів тощо; а також друкування сторінок у зворотному порядку та ін.;

5. кнопка Свойства (5) дає змогу змінити параметри якості друку (інтенсивність) і встановити їх відповідно до створеного документа (конверт, лист, папір А4 тощо);

6. при активізації перемикача Печать в файл (6) документ з усіма елементами форматування зберігають у файлі для подальшого друку;

7. перемикач Двусторонняя печать (7) дає змогу автоматично друкувати двостронні документи;

8. У групі Копии (8) визначають кількість копій документа, який друкується (за замовчуванням — одна копія). Крім того, можна активізувати перемикач разо­брать по копиям, щоб послідовно надрукувати всі сто­рінки однієї копії документа, відтак — усі сторінки дру­гої копії документа і т. д.;

9. значення поля число страниц на листе (9) дає змогу встановити кількість сторінок документа, що друкуватимуть на одному аркуші паперу.

Установивши всі параметри друку, необхідно акти­візувати кнопку ОК.

Робота з фрагментами документа

Значна кількість дій користувача, що пов'язана з окремими фрагментами документа, стосується роботи за допомогою буфера обміну.

Буфер обміну — частина оперативної пам'яті, де тимчасово збе­рігається попередньо скопійована або переміщена інформація.

Завдяки буферу обміну можна виконати копіюван­ня, вставляння, переміщення, вилучення фрагментів документа.

Виділення блоків документа

Насамперед встановлюють курсор на початок по­трібної частини блоку тексту. Далі для виділення блоку виконують такі дії:

• утримуючи натиснутою клавішу Shift, покажчик миші встановлюють на кінець блоку і клацають клавішею;

• натискають на клавішу миші й, не відпускаючи її, «тягнуть» покажчик до кінця блоку;

• утримуючи натиснутою клавішу Shift, пересува­ються по тексту за допомогою клавіш керування курсо­ром на клавіатурі.

Для виділення рядка потрібно клацнути мишею ліворуч від рядка; окремого слова — двічі клацнути нею будь-де всередині цього слова; абзацу — двічі клацнути клавішею миші ліворуч від абзацу; всього тексту — натиснути на клавіші Ctrl + 5 цифрової клавіатури.

Щоб скасувати виділення, слід клацнути клавішею миші в будь-якому місці тексту.

Копіювання, вилучення, вставляння блоків тексту

Спочатку блок тексту в документі виділяють. Для його копіювання, вилучення, вставляння використову­ють команди групи Буфер обмена (рис. 4.13) вкладки Главная (позиція 4 на рис. 4.1):

(Копировать) — копіювання блоку виділеного

тексту. При цьому він залишається у документі на своє­му місці й водночас переноситься в буфер обміну;

(Вырезать) — вилучення (вирізання) блоку виді­леного тексту. Із документа він переноситься в буфер обмі­ну, звідки може бути вставлений в інше місце документа;

(Вставить) — вставляння блоку виділеного тек­сту. Курсор необхідно встановити на місце, куди слід вставити текст, що вміщено у буфері обміну (після вирі­зання або копіювання).

Рис. 4.13. Команди групи Буфер обмена

Операції вставляння, вилучення, копіювання блоку тексту або окремих символів також можна виконати, користуючись командами контекстного меню або комбі­націями клавіш:

• Вырезать (Ctrl + X);

• Копировать (Ctrl + С);

• Вставить (Ctrl + V).

Вилучення виділеного тексту без збереження його в буфері обміну виконують за допомогою клавіші Delete.

Форматування документа

Будь-який документ MS Word має визначену логіч­ну структуру, до кожної частини якої можна застосува­ти різні параметри форматування.

Рис. 4.14. Створення в документі нового розділу

Рис. 4.15. Лінія розриву розділу

Рис. 4.16. Форматування сторінки

Форматування розділу

Верхнім рівнем логічної структури документа є його розділ, номер якого міститься в рядку статусу (позиція 12 на рис. 4.1). За замовчуванням усі сторінки документа утворюють один розділ. Для створення ново­го розділу, наприклад з метою встановлення інших параметрів для певної частини документа, встановлю­ють курсор у потрібному місці документа і у групі Параметры страницы вкладки Разметка страницы активізують список команди Разрывы. У вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 4.14), визначають, де починатиметься новий розділ (наступна сторінка, поточна сторінка тощо).

Щоб вилучити розрив розділу, активізують команду ( Отобразить все знаки), виділяють лінію розриву (рис. 4.15) та натискають на клавішу Delete.

Параметри окремого розділу (або всього документа — якщо розділ один) встановлюють за командами групи Параметры страницы вкладки Разметка страницы або після активізації кнопки-списку цієї групи. В другому випадку на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 4.16). Це вікно має три вкладки

Поля — зазначають розміри полів (І) (верхнього, нижнього, лівого, правого) сторінки та її орієнтацію (2) для перегляду або друкування документа в горизон­тальному (книжковому) або вертикальному (альбомно­му) вигляді; параметр несколько страниц (3) у групі Страницы дає змогу визначити наявність дзеркальних полів на сторінці або двох сторінок одночасно;Размер бумаги — можна вибрати один із стан­дартних розмірів паперу (А4; А5; Letter та ін.) або спе­ціальних;Источник бумаги — можна активізувати пара­метр для роботи з колонтитулами парних та непарних сторінок і колонтитулом першої сторінки. Кнопка Нумерация строк відкриває вікно, в якому встановлю­ють параметри виведення номерів рядків у документі. У списку Вертикальное выравнивание зазначають тип вирівнювання інформації щодо сторінки (за центром, висотою, по нижньому або верхньому краю).Усі вкладки цього вікна, крім того, мають перелік, з якого вибирають вид застосування зазначених пара­метрів до документа (поточний розділ, весь документ тощо), як показано на рис. 4.16, позиція 5. Також у вікні в частині Образец можна переглянути розташу­вання тексту на сторінці (4).

Форматування параметрів абзацу

Розділ складається із окремих абзаців.

Абзац (нім, absatz — уступ) — частина документа MS Word, відо­кремлена маркерами, яка може мати інші параметри.

У процесі набору тексту при досягненні правого краю документа немає необхідності натискати на клаві­шу Enter — текст переноситься на наступний рядок автоматично.

Для створення нового абзацу в місці, де встановлено курсор, слід натиснути на клавішу Enter. При цьому в

документ вставляється маркер абзацу , а місце введен-

мя тексту переноситься на перший рядок нового абзацу. Маркери абзацу переглядають при

активізації команди (Отобразить все знаки) (позиція 6 на рис. 4.1).

Абзац мае такі основні параметри:

1. відступи праворуч або ліворуч стосовно розмірів полів сторінки;

2. абзацний відступ;

3. вирівнювання;

4. інтервал перед і після абзацу;

5. міжрядковий інтервал.

Відступи праворуч або ліворуч стосовно розмірів полів сторінки і абзацний відступ встановлюють за допомогою маркерів (рис. 4.17), що містяться на спе­ціальній лінійці (позиція 9 на рис. 4.1). її активізують або командою Линейка вкладки Вид групи Показать

или скрыть, або за допомогою значка у верхній

Рис. 4.17. Лінійка з маркерами для зміни параметрів абзацу

ч астині вертикальної лінійки прокручування.

Абзац вкладки Главная. Унаслідок цього на екрані дис­плея з'являється діалогове вікно (рис. 4.18), в якому задають:

1. — параметри вирівнювання тексту (стосовно лівої та правої меж, за шириною, щодо центру);

2. — розміри лівого і правого відступів;

3. — розміри відступу першого рядка (абзацного від­ступу);

4. — інтервал перед і після абзацу;

5. — інтервал між рядками;

6. — параметри табуляції (відстань між позиціями, наявність розділювача), після встановлення яких можна, використовуючи клавішу Tab, створювати таблиці або інший впорядкований у стовпчики текст.

Рис, 4.18. Установлення параметрів абзацу

Таке саме діалогове вікно з'явиться, якщо встанови­ти курсор у межах блоку тексту, натиснути на праву клавішу миші й активізувати команду Абзац.

Якщо потрібно змінити параметри окремого абзацу, то курсор має бути встановлений будь-де в абзаці, якщо це стосується блоку тексту, то його доцільно спочатку виділити.

Форматування символів

Найменшим елементом документа MS Word є сим­вол. При проведенні форматування встановлені параме­три стосуються всіх символів виділеної частини доку­мента або тих, які вводитимуться після задания параме­трів. Усі параметри символу можна змінити у вікні, що з'являється на екрані дисплея після активізації команд -списку групи Шрифт вкладки Главная (рис. 4.19).

Рис. 4.19. Установлення параметрів шрифту

Вкладка Шрифт містить:

• розділ Шрифт (назви сукупності різних шрифтів, наприклад Times New Roman);

• розділ Начертание (параметри Обычный, Курсив тощо);

• розділ Размер (визначення розміру шрифту);

• список Цвет текста (зміна кольору символів доку­мента);

• список Подчеркивание (види підкреслення, наприклад Только слова, подвійне, пунктирне тощо, Нет — за замовчуванням);

• розділ Видоизменение (за допомогою параметрів якого можна, наприклад, створити надрядкове і підряд­кове розташування тексту стосовно рядка, перетворити текст на закреслений тощо).

Вкладка Интервал включає команди для встано­влення виду інтервалу між символами (Разреженный, Уплотненный, Обычный) та параметрів кернінга (ви­значення інтервалу між двома символами).

Після активізації кнопки По умолчанию (позиція 1 на рис. 4.19) всі встановлені параметри будуть збереже­ні й застосовані до документів, що створюватимуться.

Команди групи Шрифт вкладки Главная забезпечу­ють виконання вищеописаних дій:

(Зачеркнутый) — виділений текст виконується закресленим шрифтом;

(Подстрочный знак) — виділений текст розта-inopvp.TTscH нижче тексту рядка;

(Регистр) — перетворення літер виділеного тек­сту на прописні або строчні.

Рис. 4.20. Міні-панель

Під час роботи з документом MS Word 2007 можна використовувати напівпрозору міні-панель. Для цього виділяють частину тексту і на міні-панелі активізують потрібну команду (рис. 4.20).

В деяких випадках при роботі з документом відбу­вається зміна частини тексту або окремих символів автоматично. Щоб переглянути параметри автозаміни, виконують такі дії: . г£

— натискають на значок ^уг (Кнопка «Office»),активізують команду Параметры Word;

• у наступному вікні Параметры Word вибирають Правописание;

• натискають на кнопку Параметры автозамены.

На екрані дисплея з'являється вікно, зображене на рис. 4.21.

Рис. 4.21. Перегляд параметрів автоформатування документа

При активізації у вікні відповідної вкладки пере­глядають встановлені за замовчуванням параметри автозаміни.

Користування автотекстом

Працюючи навіть із найпростішими текстами, кори­стувачеві доводиться вводити слова та словосполучення, які часто повторюються. У документах MS Word 2007 такі елементи зберігають у вигляді автотексту — стандартного блоку, призначеного для багаторазового вико­ристання. Для цього спочатку створюють елементи авто­тексту, відтак вставляють їх автоматизовано в документ. Щоб створити власний елемент автотексту, слід спо­чатку виділити такий блок тексту. Далі на вкладці Вставка в групі Текст потрібно відкрити список Экспресс-блоки (рис. 4.22) та активізувати команду Сохранить выделенный фрагмент в коллекцию экспресс-блоков. У вікні, що з'являється на екрані дис­плея (рис. 4.23), необхідно виконати такі дії:

Рис. 4.22. Активізація команди вставити Экспресс-блоки

• у поле Имя ввести ім'я елемента (для зручності — одну літеру, наприклад «н»), яке присвоюється виділе­ному блоку тексту;

• у поле Сохранить в із переліку обрати потрібний шаблон (Building Blocks або Normal);

• натиснути на кнопку ОК.

Рис. 4.23. Створення елемента автотексту

У випадках, коли таке ім'я елемента вже існує, з'являється вікно із запитом Переопределить стан­дартный блок? За умови, що попередній елемент автотексту з таким ім'ям можна вилучити, слід відпо­вісти Да.

Щоб вставити збережений елемент автотексту, необхідно встановити курсор у тому місці документа, куди потрібно додати цей текст, ввести ім'я, під яким його записано, і натиснути на клавішу F3. Наприклад, для вставляння тексту «слова та словосполучення» слід у документі набрати ім'я «н» і натиснути на клавішу F3.

Перелік усіх елементів автотексту (стандартних і створених власноручно) можна переглянути після акти­візації команди Организатор стандартных блоков у списку Экспресс-блоки групи Текст вкладки Вставка.

Контекстний пошук і заміна символів у тексті

Під час роботи над документом існує можливість автоматично замінювати (шукати) один символ (їх групу) на інший символ (символи) у частині або всьому тексті.

Для цього активізують команду Заменить групи Редактирование на вкладці Главная, внаслідок чого на екрані дисплея з'являється вікно Найти и заменить (рис. 4.24), в якому задають такі параметри:

- у полі Найти вводять символ (групу символів), який необхідно замінити (наприклад, слово «компьютер»);

• у полі Заменить на визначають символ (групу символів) для заміни (наприклад, «комп'ютер»);

• у списку Направление вказують, у якій частині тексту щодо встановленого курсора відбувається заміна (Везде, Вперед, Назад).

Далі активізують кнопку Заменить все (1) для пошу­ку й автоматичної заміни всіх знайдених елементів, після чого на екрані дисплея з'являється повідомлення про кількість зроблених замін.

При використанні кнопки Заменить заміна відбу­вається під керівництвом користувача. Під час пошуку символу (слова), що підлягає заміні, знайдений символ (слово) виділяється автоматично, і система чекає команди користувача. Якщо далі активізувати кнопку Заменить, то знайдений символ замінюється, викону­ється пошук наступного, знову відбувається автома­тичне виділення і т. д. Якщо активізувати кнопку Найти далее, то заміна знайденого символу (слова) не відбувається, а виконується пошук наступного фраг­мента.

Створення рамки і заливання в документі

Рис. 4.25. Активізація команди Границы и заливка

Щоб наголосити на основній думці та більш наочно виділити абзаци, використовують функцію Границы и заливка. Ця дія може бути застосована до окремого слова, поточного абзацу, кількох попередньо виділених абзаців або цілої сторінки. Для виконання такої опера­ції виділяють потрібний фрагмент документа, відкрива­ють список праворуч від команди Границы и заливка у групі Абзац (рис. 4.25) вкладки Главная та активізують команду Границы и заливка (1).

У вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 4.26), задають:

— у вкладці Граница — тип рамки (тень, объемная тощо), тип лінії рамки, її колір і ширину. У частині Образец за допомогою кнопок можна вилучити (додати) будь-яку сторону рамки. Команди застосовують до поточного або кількох попередньо виділених абзаців. Для вилучення вже створеної рамки вибирають тип нет; — у вкладці Страница — тип рамки, тип лінії рамки, її колір, ширину, але їх застосовують для всієї сторінки;

— у вкладці Заливка — колір фону в рамці та його інтенсивність (розділ Узор). Для відміни заливання використовують параметр нет.

Рис. 4.26. Створення рамки і заливання в абзаці

Рис. 4.27. Приклад застосування функції Границы и заливка

Приклад застосування функції Границы и заливка, а саме створення рамки з тінню, виконання заливки, зображено на рис. 4.27.

Окремі фрагменти тексту можна візуально виокре­мити рамками, використовуючи список, розміщений у списку команди Границы и заливка у групі Абзац вкладки Главная.

Створення в документі колонок

Щоб полегшити сприйняття великих обсягів інфор­мації, можна розбити текст на колонки. Спочатку його виділяють, далі активізують команди Колонки, Другие колонки групи Параметры страницы вкладки Размет­ка страницы. Унаслідок цього на екрані дисплея з'яв­ляється діалогове вікно Колонки (рис. 4.28), де необхід­но вказати кількість колонок (І), вмикнути чи не вми­кати перемикач (2), якщо колонки мають бути однієї або різної ширини, і зазначити, чи є між ними розділь­ник (3). Обрані параметри підтверджують за допомогою кнопки ОК.

Рис. 4.28. Поділ тексту на колонки

Для перетворення тексту з колонками на звичайний текст його виділяють, активізують команди Колонки, Другие колонки... групи Параметры страницы вкладки Разметка страницы і встановлюють Число колонок

(позиція І нарис. 4.28).

Робота з окремими елементами документа

Для увиразнення елементів документа використову­ють списки, буквицю, зноски, символи, колонтитули.

Створення маркованих і нумерованих списків

При створенні переліків, акцентуванні кількох тезисів у тексті користуються списками.

Список — сукупність фрагментів документа, кожен із яких розміщений на новому рядку, починається маркером.

Список може бути маркованим (маркер списку (сим­вол) не змінюється) і нумерованим (маркер списку — цифри у порядку зростання або літери відповідно до алфавіту).

Для створення списку курсор встановлюють у визна­чене місце документа й активізують одну з команд у групі Абзац вкладки Главная:

— Маркеры;

— Нумерация.

Праворуч від цих команд розташована кнопка-стріл-ка, активізувавши яку відкривають нове вікно, в якому можна змінити встановлений за замовчуванням маркер (рис. 4.29). Команда Определить новый маркер (І) дає змогу в новому вікні створити власний маркер.

Рис. 4.29. Вибір маркера

Після активізації однієї з команд у документі дода­ється маркер, відтак вводять потрібний текст списку, натискають на клавішу Enter, унаслідок чого в наступ­ному рядку документа автоматично з'являється маркер списку, додають текст — створюється наступний еле­мент списку і т. д. Щоб припинити автоматичне ство­рення списку, слід знову активізувати кнопку Маркеры чи Нумерация або двічі натиснути на клавішу Enter.

Для вставлення нового елемента всередині існуючо­го списку курсор установлюють у кінці попереднього елемента і натискають на клавішу Enter, унаслідок чого створюється новий елемент, а всі інші перенумерову­ються (якщо список нумерований). Для вилучення еле­мента списку його спочатку виділяють і натискають на клавішу Delete. Виділений елемент вилучається, а всі інші перенумеровуються.

Якщо є потреба відформатувати маркери в наявному списку, його виділяють, активізують команду Маркеры чи Нумерация у групі Абзац вкладки Главная і вибира­ють потрібний маркер із переліку. Аналогічні дії вико­нують і після активізації команди Маркеры чи Нумера­ция контекстного меню.

У документі MS Word можна також створювати бага­торівневі марковані або нумеровані списки. Щоб створи­ти список такого типу, у групі Абзац вкладки Главная відкривають кнопку-список команди Многоуровневый список і обирають потрібний тип нового списку. Відтак додають елементи. Для зміни рівнів ієрархії елементів у списку використовують клавішу Tab (перейти на нижній рівень) або комбінацію клавіш Shift + Tab (перейти на верхній рівень).

Створення буквиці

Одна велика літера або слово, що складається з вели­ких літер, створені з метою візуального виділення абза­цу, — це буквиця.

Щоб створити буквицю з першого слова абзацу, його спочатку виділяють. Із першої літери абзацу буквиця створюється за замовчуванням. Далі активізують кноп­ку-список праворуч команди Буквица в групі Текст вкладки Вставка. Після цих операцій на екрані дисплея з'являється вікно Буквица (рис. 4.30), в якому можна задати такі значення:

• нет (вилучення попередньо створеної буквиці);

• в тексте (буквиця створюється безпосередньо в тексті, при цьому можна вказати її розміри стосовно рядків — высота в строках);

• на поле (буквиця створюється поза текстом).

Рис. 4.30. Робота з буквицею

Для вилучення буквиці активізують вікно Буквица і в групі Положение вибирають значення нет.