14.Практичні методи навчання, їх різновид та характеристика. Вибір методів навчання вчителем.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямований на вирішення задач освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи навчання за джерелом знань: словесні, наочні, практичні.

Практичні методи навчання.

Їх використовують для безпосереднього пізнання дійсності. Поглиблення та закріплення знань, формування вмінь та навичок.

Вправи — багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Використовують такі види вправ:

• підготовчі — готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;

• вступні — сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій;

• пробні — перші завдання на застосування щойно засвоєних знань;

• тренувальні — набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, завданням);

• творчі — за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій;

• контрольні — переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).

Лабораторні роботи призначені для вивчення явищ природи за допомогою спеціального обладнання. Позитивний аспект цих занять полягає в тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, забезпечують набуття суб'єктами учіння навичок і вмінь користування лабораторним обладнанням, формують у них первинні навички та вміння дослідницьких дій. Лабораторні роботи проходять у формі фронтальних занять або індивідуально.

Суть практичних робіт полягає в застосуванні отриманих знань під час вирішення практичних завдань. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Конкретна методика практичної роботи та її зміст залежать від специфіки навчального предмета.

Основні етапи проведення практичних робіт: 1) пояснення вчителя (теоретичні аспекти проблеми практичної роботи); 2) показ (інструктаж учителя щодо виконання певних дій); 3) проба (виконання роботи окремими учнями, спостереження іншими); 4) виконання роботи (самостійне виконання роботи кожним учнем, допомога учителя тим, хто має проблеми); 5) контроль (прийом робіт учнів та їх оцінка).

Вибір методів навчання вчителем залежить від:

1. Навчальної дисципліни.

2.Теми, мети і задач уроку.

3. Змісту та об’єму навчального матеріалу.

4. Часу, відведеного на вивчення теми.

5. Віку та рівня підготовленості учнів.

6. Навчально-матеріальної бази школи, класу.

7. Методичної підготовки вчителя, його майстерності.

8. Черговості уроку за розкладом.

9. Індивідуальних особливостей дітей.

15. Наочні методи навчання, їх різновид та характеристика. Значення наочних методів навчання на уроках в початковій школі.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямований на вирішення задач освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи навчання за джерелом знань: словесні, наочні, практичні.

Значення наочних методів навчання:

• Збагачення і розширення чуттєвого досвіду учнів

• Доказовість словесних пояснень

• Розвиток спостережливості учнів

• Пізнання конкретних властивостей предметів

До наочних методів відносять

• Метод ілюстрування

• Метод демонстрування

• Метод спостережень

• Досліди

Ілюстрування – наочний метод навчання, який передбачає показ і сприйняття предметів, процесів і явищ в їх символічному зображенні.

Ілюстрування характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше виразнити думку педагога. З Основна їхня властивість – нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога.

Види ілюстрування:

• Натуральна наочність – корисні копалини, шкільні речі, елементи рослин, види ґрунтів.

• Предметні та сюжетні малюнки

• картини

• Іграшки

• Макети – муляжі

• Таблиці, схеми, креслення

• Географічні карти, глобус

• Індивідуальні картки

Метод демонстрування – метод навчання, який полягає у показі предметів і процесів у їх динаміці, русі. Демонстрування використовують тоді, коли процес чи явище потрібно продемонструвати з різних сторін.

До демонстрування належить:

• Технічні засоби навчання

• Комп’ютерне зображення

• Інсценування

• Розв’язування прикладу, задачі на дошці

• Виразне читання

• Діючі моделі

• Виробничі процеси

• Навчальна телепередача

Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Комп'ютери надають можливість моделювати будь-який процес або ситуацію, вибирати найбільш оптимальні варіанти розв'язання навчальної проблеми і, відповідно, значно розширюють можливості наочних методів. В демонструванні – менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому воно сприймається ефективніше, ніж ілюстрування.

Спостереження – це тривале, цілеспрямоване сприймання об’єктів чи явищ з фіксацією змін, які в них відбуваються. Спостереження виконують дві функції: демонтраційно-ілюстративну, дослідницьку.

Спостереження – це єдність сприймання і мислення.

Бувають : короткочасними, тривалими, фронтальними, індивідуальними.

16. Сутність та види методів науково – педагогічних досліджень. Етапи педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження — це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об 'єктивної закономірності виховання і навчання.

Етапи дослідження.

1.Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2.Ґрунтовне, всебічне вивчення вже встановлених наукою фактів, положень, висновків.

3.Вивчення шкільної практики.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.

5.Проведення експериментальної роботи.

6.Вивчення передового досвіду.

7.Співставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8.Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

9.Оформлення результатів дослідження, їх впровадження в життя.

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження є пряме і опосередковане, відкрите й закрите, самоспостереження. При орга­нізації спостереження важливо мати план спостереження, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод бесіди. Бесіда є джерелом і способом пізнання педагогічного явища шляхом безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для ефективного проведення бесіди бажано мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу обстановку для відвертої бесіди; врахування індивідуальних особливостей співбесідника; проявити педагогічний такт; вміти запротоколювати бесіду. Результат бесіди варто порівняти з даними спостереження.

Метод інтерв'ю особливо корисний у тих випадках, коли дослідник наперед може бути впевнений в об'єктивності відповідей учнів. Це пояснюється тим, що інтерв'ю не передбачає постановки уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Наслідки інтерв'ю залежить від продуманості питальника для інтерв'ю.

Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про ти­повість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні.

Метод експерименту. Педагогічний експеримент — це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах.

В залежності від мети, яку передбачає експеримент, розрізняють: а) констатуючий експерименти, під час якого вивчаються наявні педагогічні явища; б) уточнюючий експеримент, коли перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми; в) творчий, перетворюючий, формуючий експеримент, у ході якого конструюються нові педагогічні явища.

За місцем проведення розрізняють природний і лабораторний педагогічний експеримент.

Метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт. Вивчення шкільної документації і учнівських робіт із заданою метою за спеціально розробленою програмою складає суть цього педагогічного дослідження. Сюди входить також робота з архівними матеріалами.

Метод рейтингу — оцінки тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). Вимоги до експертів: а) компетентність; б) креативність — здатність вирішувати творчі завдання; в) позитивне ставлення до експертизи; г) відсутність схильності до конформізму; ґ) наукова об'єктивність; д) аналітичність і широта мислення; е) конструктивність мислення; є) якість колективіста; ж) самокритичність.

Метод узагальнених незалежних характеристик передбачає узагальнення відомостей про учнів, одержаних іншими методами (учителями, батьками, товаришами учнів), співставлення цих відомостей зі своїми матеріалами про особистість вихованця.

Метод психолого-педагогічного тестування. 

Соціометрія (вивчення структури і стилю взаємовідносин у колективі).

17. Сутність та функції контролю, перевірки, оцінки знань, умінь, навичок учнів. Педагогічні вимоги до контролю. Рівні компетенцій та критерії їх оцінювання. Види та методи контролю.

Важливою умовою підвищення ефективності навчання є систематичне отримання вчителем об'єктивної зворотної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він одержує завдяки контролю знань учнів.

З одного боку контроль є завершальною ланкою в оволодінні новими ЗУН, а з другого—сполучною.

Головна мета контролю — забезпечення ефективності навчання.

Основна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням полягає в забезпеченні ефективності навчання шляхом систематизації знань, умінь і навичок учнів, самостійного застосування ними здобутих знань на практиці. До його завдань також належить стимулювання учнів старанно навчатися, формування в них прагнення до самоосвіти.