32. Особливості функціонування і розвитку посттоталітарної політичної системи.

ПОСТТОТАЛІТАРНЕ СУСПІЛЬСТВО – збиральне політологічне поняття, що означає найрізноманітніші громадські устрої, що виникають в результаті руйнування тоталітаризму, після нього і на його розвалинах. Характеризуючи такі громадські устрої, природно виділити ряд загальних рис, обумовлених самою суттю руйнованого в них тоталітаризму : усунення повної залежності суспільства і людини від влади і поступове відновлення громадянського суспільства, кінець панування і моноідеології, розвиток плюралізму думок і гласності, руйнування механізму репресій і звільнення громадян від постійного страху, недосвідченість мас в політичній сфері(особливо там, де тоталітаризм панував тривалий час) та ін.

Одне з головних завдань для всіх постготалітарних пристроїв – відтворення громадянського суспільства як незалежної від держави і не підкоряється тиску можновладців сфери приватної (особистої та сімейної) життя всіх громадян, кожної людини. Наскільки не однакові практичні завдання, що постають у цій сфері перед різними посттоталітарного суспільства, можна показати, порівнюючи послегітлеровскую Німеччину і сучасну Україну. І справа тут не тільки в тому, що в Західній Німеччині довелося відразу ж активно боротися проти спадщини гітлеризму, націонал-шовіністичної ідеології, що полегшувалося тотальним ураженням Німеччини у Другій світовій війні. На відміну від цього у сучасній Україні взагалі немає такої проблеми, бо панування моноідеології (в даному випадку «марксизму-ленінізму») було ліквідовано вже в роки горбачовської перебудови, та й інтернаціоналізм «марксизму-ленінізму» у відомому плані антипод націоналізму, шовінізму. Але особливо важливі відмінності у відтворенні громадянського суспільства - цієї колиски загальнолюдських механізмів прогресу - в тому, що в Німеччині і за Гітлера при всьому його диктаті економіка все ж грунтувалася на приватній власності і товарно-грошових відносинах, чого не було в Радянському Союзі.

33. Держава: поняття і місце в політичній системі.

Держава є одним із найважливіших інститутів суспільства, центральним елементом його політичної системи. Одним із найважливіших завдань політології є аналіз розвитку сутнісних рис, соціальної ролі здійснюваних нею функцій, форм державного правління й державного устрою, принципів міждержавної політики.

Визначальною ланкою політичної системи суспільства та її підсистеми — політичної організації — є держава.

Термін “держава” трактується у трьох значеннях:

1) як асоціація, що міститься на окремій території, об’єднує усіх членів суспільства. В такому розумінні цей термін використовується як синонім понять “суспільство”, “країна”, “вітчизна”;

2) як відносини політичної влади – сукупність зв’язків між громадянами і органами держави;

3) як адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування.

Положення держави як центра, ядра політичної системи суспільства зумовлюється тим, що тільки вона:

- виступає офіційним представником усього населення держави;

- є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його права на самовизначення;

- зобов'язана забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто знаходиться на її території;

- бере на себе обов'язок задовольнити загально соціальні потреби;

-встановлює формально обов'язкові для всіх загальні правила поведінки - юридичні норми;

-володіє суверенною владою, тобто владою верховною і самостійною, формально незалежною від будь-якої організації або особи.