Соціальна взаємодія

Соціальний зв'язок буває соціальним контактом і соціальною взаємодією. Прийшовши в університет на заняття, насамперед, треба зняти пальто, плащ, головний убір і, зайшовши до гардеро­бу, привітатися з гардеробницею, яка забравши одяг, видає номе­рок, подякувати за послугу. Тут відбувається обмін люб'язно­стями, тобто здійснюється соціальний контакт. Людина щоденно вступає в численні соціальні контакти: в бібліотеці бере книжку; на вулиці у випадкового перехожого дізнається про ту чи іншу вулицю, куди треба пройти, і т. ін. І все ж у багатоманітних соці­альних зв'язків є спільні риси: соціальний контакт поверховий, швидкоплинний, його суб'єкти змінюються, але головне — тут відсутня система споріднених дій суб'єктів один до одного. Че­кання, орієнтація людини на іншу не поширюються далі конкре­тного контакту. Соціальна взаємодія — систематичні, досить ре­гулярні соціальні дії суб'єктів, спрямовані один на одного, що мають за мету викликати певну відповідну реакцію, а відповідна реакція породжує нову реакцію впливаючого. Йде обмін діями. Соціальна взаємодія і відрізняється від контактного зв'язку спо­рідненістю систем дії обох суб'єктів, у ставленні один до одного, відновлюваністю не тільки соціальних дій, а і їх координації, стійкістю інтересу до реакцій, дій та ін.

Візьмемо навчальний процес, де відбувається соціальна взає­модія. Готуючись до занять,' кожний викладач відбирає факти, явища, події, що можуть викликати інтерес у студентів. І викладач в думці аналізує процес викладу, можливі реакції сту­дентів тощо. Та в процесі занять студенти сприймають викладені факти, явища, події, їх аналіз залежно від того, наскільки вважають науку важливою в надбанні знань спеціальності, а також на­скільки цікавим є сам виклад явищ, їх подача тощо: логічність, пе­реконливість, дохідливість. Одним студентам цікаво: вони із захо­пленням працюють, іншим же нецікаво, але вони не хочуть ускладнень, тому записують механічно, третім же взагалі нецікаво і вони не вважають за потрібне записувати й не ховаючись, за­ймаються чимось стороннім. Готуючись до нової зустрічі зі студе­нтами, викладач коректує дії, враховує досвід попередніх занять, прагнучи залучити якнайбільше студентів до навчального процесу, активізувати заняття та ін. Тут і маємо основний елемент, характе­рну рису соціальної взаємодії: глибоку й тісну координацію сис­теми дій суб'єктів. Зрозуміло, для задоволення потреб з усіх зна­чущих проблем людина вступає в глибоку споріднену взаємодію з іншими людьми, із суспільством. Усі соціальні дії, всі соціальні процеси скоординовані взаємодією, регулюються.

Регуляція соціального зв'язку

У межах певних звичаїв, принципів і норм поведінки люди у своєму бажанні прагнуть досягти успіху: матеріального, мораль­ного, творчого та ін. Заради загального блага люди часто готові обмежити себе в своїх інтересах. Людина навіть із випадковими зустрічними має поводитися ввічливо, з повагою. Чому все так відбувається? Та тому, звичайно, що в суспільстві існують зага­льновизнані норми взаємовідносин між людьми, так заведено, прийнято. Виходить усе дуже просто. І цілком достатньо для по­всякденного життя. Але одне зрозуміло: відносини між людьми усвідомлено регулюються на основі установлених у буденному житті певних норм і правил поведінки та ін. У соціальному зв'язку між людьми багато відіграє регуляція взаємовідносин. Без регуляції, якщо суб'єкти так і не змогли домовитися про взаємо­прийнятні умови, зв'язок не встановлюється. Регуляція соціаль­ного зв'язку— система критеріїв, стандартів, на основі яких суб 'єкт оцінює для себе ефективність соціального зв 'язку, а та­кож: систему контролю за тим, щоб критерії, правила «гри» дотримувались. Усе в сукупності і становить регулятивний меха­нізм соціальних зв'язків.

Соціальні зв'язки люди встановлюють і регулюють свідомо. І норми, принципи, на яких будуються соціальні зв'язки, осмис­люються як явища культури. Та в основі регуляції взаємовідно­син лежать принципи й переваги моральні. Прагнучи задоволь­нити свої потреби, людина, особа, соціальна спільність вступають в соціальні зв'язки. Американський соціолог Джордж Хоманс цілком справедливо вважає, що кожний суб'єкт у ході взаємодії прагне досягти максимальної винагороди матеріальної і моральної, схвалення, заохочення, підтримки і т. д., а витрати знизити до мінімуму. Візьмемо ситуацію. Контакти з іншою лю­диною здебільшого завдають шкоди меті, бажанням людини, яка вступає в контакт, викликають її неспокій, роздратування та ін. І людина спробує не контактувати. Часто виникають складніші ситуації. Людина неприємна тому, хто вступає з нею в контакт і з нею конфліктує, але вона начальницька особа, забезпечує вигід­ними замовленнями, роботою тощо, і вступаючий в контакт із нею зважує сукупне: винагороди і витрати. Контакти тривають доти, поки перевищує винагорода. В житті іноді складаються си­туації, коли суб'єкт прагне за всяку ціну, будь-якими засобами, способами встановити зв'язок з іншими заради досягнення кори­сливої мети. Така людина вдає з себе люб'язну, щиру, але водно­час порівнює свої інтереси, визначає свої сили, можливості, по­треби, затрати, аналізує відповідні реакції і навіть, якщо на початку встановлення соціальних зв'язків, соціальних дій зазнає втрат, все ж іде на встановлення соціальних зв'язків, на контакт з іншими, вдається до нещирості в відносинах, підлесливості, по­хвали тощо, і все заради досягнення поставленої мети. Поставле­на мета досягнута.

У процесі встановлення соціальних зв'язків і соціальних дій уміння, знання того суб'єкта, з яким встановлювався контакт ви­користані з користю повністю тією людиною, яка контактувала з нею. її суб'єкт став непотрібний. Та людина, яка досягла мети відчула залежність (моральну) від тієї особи, працею, знанням, умінням якої скористалася. Подальший контакт із такою особою для людини, яка скористалась її допомогою, стає обтяжливим, непотрібним. І ось тут той, хто скористався допомогою, працею іншого, йде на розрив, аби позбутися його, ставить людину в принизливе становище, зневажає, вдається до наговору, нехтую­чи моральними нормами, звичаями та ін. Тут хоча й здійснено соціальну дію, встановлено соціальний контакт, відбувалися со­ціальні взаємодії, все ж основою їх спочатку були невидимі ма­теріальні, корисливі потреби. Але потім матеріальні відносини замінено моральними, а згодом і вони викинуті. Стався розрив. Припинено контакти. Отож тут більше не соціального, амораль­ного в соціальній дії, що вийшла за звичні межі буденного соціа­льного життя, набула характеру не конфлікту, а морального вчи­нку суб'єкта, який скористався своїм привілейованим становищем у суспільстві, владних структурах. Зрозуміло, в житті це не типові соціальні зв'язки і дії. Та й такі ситуації, такі зв'язки вста­новлюються іноді, маючи соціальний характер. Тут маємо і від­ступ від збігу цінностей, відхід від ефективності соціальних дій. Хоча за справедливості для суб'єкта, який встановив і задоволь­нив свої корисливі потреби, досяг мети, ефективність соціальних зв'язків, контактів безперечна.

Отже, у взаємовідносинах з іншими люди шукають ту міру, ті форми соціальних взаємовідносин, за яких витрати можливо зве­сти до мінімуму, щоб вони не перевищували позитивного ефекту. Але іноді бувають у житті й випадки, коли взаємовідносини встановлюються на несприятливій для партнерів основі, коли не вирішується спільний інтерес, соціальний. Тоді, хоча витрати пе­ревищують винагороди (хоча б і моральні), все ж суб'єкт, який вступив у контакт, прагне, не звертаючи уваги на взаємовідноси­ни із суб'єктом, який надав можливість реалізувати мету, керую­чись величністю мети, надати допомогу іншим в реалізації поста­вленої мети. Тут, хоча й тривають контакти, все ж вони не міцні і принижують гідність осіб, між якими встановився соціальний зв'язок і діє контакт. Природно, соціальні зв'язки встановлюють­ся, здійснюються регулярно лише в тому випадку, якщо відпові­дають особистій доцільності. Тут більше відіграє прихильність особи до певної ідеї, мети. Якщо ж витрати, які людина, соціаль­на спільність несуть за соціальні ефекти — порядок, складання і координацію сил і вмінь, поділ праці і функції тощо, дають до­статню винагороду, можливості для задоволення власної життє­вої мети, то соціальне середовище, конкретна мережа соціальних зв'язків і залежностей, вважається раціональним, ефективним. Візьмемо взаємовідносини громадянина з державою. Якщо дер­жава не здатна захистити громадянина від насилля, дезорганізації економіки, якщо в державі громадянин став біженцем — рівень визнання громадянином держави, повага до неї, її владних пред­ставників різко знижуються. Забезпечення рівноваги в системі соціальних зв'язків — найважливіший принцип організації всієї системи соціальних зв'язків, а не лише міжособистісних взаємо­дій. До рівноваги прагне спільність у взаємовідносинах із приро­дою, різні галузі промисловості будують свої відносини за прин­ципом рівноваги. Рівновага — ознака відрегульованості відно­син, зв'язку між суб'єктами, але досягається зв'язок неавтомати­чно, нерідко навіть через конфлікти. Звичайно ж, соціальний зв'язок має стати взаємно ефективним, перетворюючись на стій­кий, регулярний. Погодженість, сполучення, єдність регуляторів соціальних зв'язків — важлива умова розвитку взаємодії і функ­ціонування суспільства.

Соціальне життя відбувається в суспільстві. Суспільство — це взяті у стійких, регулярних і, насамперед, інституалізованих зв'язках і взаємодіях індивіди, об'єднані не тільки спільною те­риторією, але й єдиною системою соціальних спільностей, соціа­льних інститутів, що забезпечують задоволення життєвих інтере­сів людей. Саме наявністю єдиної системи соціальної регуляції поєднуються, пов'язуються між собою різні соціальні інститути, соціальні спільності, індивіди.