Структура політики

Політика має складну структуру. Основними елементами структури політики є: політична свідомість, політичні відносини та політичні організації.

Політична свідомість — неоднорідне, багатомірне, пульсую­че, внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, що в уза­гальненій формі відображає ступінь знайомства суб'єкта з полі­тикою і раціональне або нераціональне ставлення до неї. Полі­тична свідомість охоплює почуття — настрої, погляди, уявлення, інтереси, ідеї, ідеали, цінності, переконання, пов'язані зі ставлен­ням соціальних спільностей до політичної влади, її завоювання та утримання. Ідеї, мета, програми діяльності, політичні погляди, настрої, інтереси постійно інституалізуються. Політична свідо­мість має два рівні: науковий і побутовий, де переважають пси­хологічні чи ідеологічні елементи. Політична свідомість може бути істинною або ж фальшивою, оптимістичною або ж песимістичною, прогресивною і реакційною, стійкою і не­стійкою тощо. Соціологія саме і займається не взагалі суспіль­ною, громадською свідомістю, не загальними тенденціями її роз­витку, а реальною політичною свідомістю конкретних соціаль­них спільностей, суспільства, особи, що викликає відповідні соці­альні дії та взаємодії. В центрі уваги соціологія тримає реальну свідомість мас і її становище, настрої, переконання, думку соціа­льних спільностей, індивідів, вивчає і розкриває роль, потреби участі в управлінні, активних політичних діях, політичні інтере­си, політичні цінності, ціннісні орієнтації та мотивації.

Сукупність усіх державних'і недержавних установ і організа­цій, що реалізують політичну владу, беруть участь в регулюванні взаємовідносин між соціальними спільностями, становить полі­тичну організацію. Але політична організація охоплює не лише органи державної влади та державного управління, установи, що мають політичну мету, а й політичні партії, громадські організа­ції та різні творчі об'єднання, неформалізовані інституалізовані форми (мітинги, демонстрації тощо). Політичні формування час­то характеризуються внутрішньою суперечливістю, бо охоплю­ють не лише політичні владні структури й політичні об'єднання, що виражають інтереси правлячої політичної еліти, а й політичні організації, що виражають інтереси соціальних груп, усунених від влади, різні опозиційні формування і не тільки ті, що підтри­мують ту чи іншу політику, а й ті, що виступають проти.

В процесі історичного розвитку політична організація усклад­нюється. Якщо в епоху рабовласництва політична організація охоплювала державу, офіційну церкву як елементи системи полі­тичного владарювання, рабовласників і нестійкі тимчасові об'є­днання рабів, різні касти жреців, релігійні секти, об'єднання юридично неповноправних верств населення тощо, то в епоху феодалізму політична організація стала складнішою: об'єднувала не лише систему політичного владарювання феодалів, а й чис­ленні лицарські, монашські ордени, купецькі гільдії і цехи реміс­ників, селянські об'єднання тощо. Політичне життя розвивалося в релігійній формі. Відмінною рисою всього політичного життя виступало її органічне поєднання з господарською діяльністю. Політична влада була захисницею земельної власності. В умовах капіталізму центром усього суспільного життя стає політика. Дедалі складнішими, чисельнішими стають елементи політичної організації, ускладнюються взаємовідносини між ними. В умовах розвитку капіталістичних відносин виникає і розвивається спе­цифічна політична організація — партія. Політична організація централізується в національних масштабах і інтернаціоналізуєть­ся в міжнародних масштабах. Всередині політичної організації формуються політичні механізми соціального опору, що протистоять системі політично­го владарювання і яка завдяки цьому зазнає змін. І все ж держава виступає завжди інтегруючим фактором політичної організації.

Політичні відносини — це стійкі політичні зв 'язки і взаємодії, що формуються спільно з функціонуванням політичної влади, це відносини між політичними діячами і масами, між політичною елітою і виборцями, між елітою і контрелітою, між лідерами і групами підтримки та ін. Стійкими видами діяльності стають: участь у виборах органів влади, здійснення законодавчих, судо­вих, управлінських функцій, керівництва, лобізму, організації політичної, правотворчої діяльності та ін.

Зміст політики — особливий вид соціальної регуляції полягає в погодженні інтересів різних спільностей, верств, груп, форму­ванні правил і норм, що обов'язкові для всіх членів суспільства, громадян держави. Конкретна політична практика держави, полі­тичних партій, лідерів, угруповань — одна з найзмістовніших, напружених, наочних форм політичного життя суспільства. Полі­тична практика дозволяє гадати про тактику політичної влади, спільностей, верств, течій і політичних партій та про їх стратегічні задуми.

Політика і влада

З моменту зародження політика складалася на основі владних стосунків: панування - підкорення - управління -виконання. Це важлива особливість політики. Без існування владних відно­син неможливе координування соціальних зв'язків, досягнення взаємоприйнятних компромісів між різними соціальними спіль­ностями, верствами і індивідумами, підтримувати цілісність та стабільність суспільства. Політична влада формувалася як право панівної еліти, верстви на реалізацію спільного керівництва і управління країною. Американський соціолог Толкотт Парсонс порівнює владу з інститутом грошей: і те і інше реалізує об'єднуючу, інтегральну функцію в суспільстві. В іншому підхо­ді влада— соціальні відносини, нерівність, асиметричність, по суті де один із учасників відносин має більше можливостей і прав впливати на іншого (Макс Вебер, Карл Маркс, Роберт Михельс).

Влада— основний, організаційний і регулятивно-контрольний початок політики, одна з важливіших і найбільш стародавніших проблем політичного знання, проблема культури суспільства і конкретного життя людини. Висхідна для теорії влади проблема - її взаємодія з політикою, з якою її часто ототожнюють. Дійсно, влада і політика невіддільні та взаємообумовлені. Інакше, політика— причина влади, а влада— причина політики. Саме тому, політика і влада поєднані круговою, причинно-наслідковою залежністю.

Влада надає політиці ту своєрідність, завдяки якій політика становить особливий вид соціальної взаємодії. Це обумовлено нерівністю становища людей, охоплених відносинами пануван­ня — підкорення, управління — виконання, в ієрархічності сис­теми взаємовідносин. Влада стає найголовнішим привілеєм у су­спільстві. Невипадково влада стає предметом особливих споді­вань і надій, постійним джерелом протистояння і боротьби в сус­пільстві. Важлива особливість політики — інституалізація. Політика характеризується по­чатковою нерівністю, основаною на взаємодії панування - підкорення, управління - виконання, своєю жорстко інституалізованою формою, що забезпечує відтворення владних відносин і регулювання в суспільстві.

Суспільство і політика

Функціонування політики

Глибоко суттєві властивості загальних організаційних основ, що формують, створюють суспільство, їх універсальність і про­никаюча здатність породжують проблему меж між суспільством і політикою. Функціонування політики в суспільстві, її суспільне буття визначаються державою, владою, політичним режимом і самою політикою, її історичними універсальними і незмінними властивостями або принципами існування. їх сукупність і взаємні відносини становлять основу суспільного буття політики. Суспі­льне буття визначається двояко-загальними властивостями полі­тики, що склалися в історії та конкретних умов епохи в реальних суспільствах з відповідними особливостями їх розвитку. Сукуп­ність властивостей, універсальних початків і основ роблять полі­тику можливою в будь-якому суспільстві.

Політика як особливий, основний вид діяльності людей має пе­вне місце в політичній сфері суспільства. Якщо політика— спе­цифічний вид діяльності людей, зв'язаний з утвердженням права індивідів, груп на управління суспільством, на владу, то політична сфера — це той простір, в межах якого політика реалізується, здій­снюється. Основу політичної сфери життєдіяльності суспільства становлять політичні відносини, що включають систему загально-визначених або юридично встановлених норм і цінностей, що ви­значають статус і роль різних соціальних спільностей та індивідів (соціально-політичних організацій суспільства), різних соціальних інститутів суспільства (економічних, релігійних, політичних та ін.), а також їх відносини один з одним, діяльність об'єднань, ор­ганізацій, формувань (соціальних інститутів та установ), дію конт­ролюючих соціально-політичних та правових норм, що мають необхідну владу, авторитет, матеріальних засобів, соціальних зв'я­зків між соціальними спільностями та індивідами, що безпосеред­ньо стосується соціальних інститутів держави і її владних струк­тур, установ та об'єднань.

Політичне життя суспільства включає політичні відносини між людьми, соціальними спільностями, верствами і формується такими ж політичними відносинами. Політичні відносини — фо­рма реалізації суспільних і класових інтересів та ін. Політичні відносини, як і інші види суспільних відносин, що об'єднують людей в функціональні групи — правлячі і управлінські та соціа­льні групи, верстви, з однаковими переконаннями, спільною ме­тою та спільними інтересами, зближують або роз'єднують соціа­льні спільності, верстви тощо.

Місце та роль політичної сфери в суспільстві

На політику, її дієвість впливають різноманітні фактори: соці­альні, економічні та духовні процеси, моральні та правові норми й системи.

Політична сфера залежна і пов'язана не лише з економікою, а й з усіма іншими сферами (соціальною, духовною та ін.) суспіль­ства. Особливо проявляється роль ідеологічних, етичних, науко­вих поглядів і цінностей, що панують у суспільстві. Саме етичні, наукові погляди і цінності визначають менталітет народу, рівень його політичної культури, політичної свідомості, готовність при­йняття тих чи інших політичних рішень і здатність висувати пев­ні вимоги. Зв'язок політики і інших сфер суспільного життя — взаємний. Якщо політична сфера перестає реагувати на соціальні зміни в суспільстві, то неминуче втрачає підтримку населення, замикається на проблемах внутрішньої політичної боротьби, ви­являється не здатною запропонувати програмні дії і перетворен­ня.