Мотиви трудової діяльності

Важливу роль у діяльності на виробництві відіграють стимули та мотиви трудової активності. Стимули — осмислені спонуки, викликані впливом об 'єктивних чинників. У суспільстві завжди діє досить складна система мотивів трудової діяльності, що, з одного боку, включає велику кількість факторів, які визначають актив­ність людини, з іншого боку, неоднозначно, по-різному впливає па різних людей. Стимули праці тим сильніші, чим більшою мі­рою результати діяльності задовольняють сукупність потреб ін­тересів, що спонукають до дії відповідної якості.

Соціологія праці (в розвинених державах Заходу частіше на­зивається індустріальною соціологією) почала розвиватися у 20—30-х роках XX ст. Досліджуючи проблеми, пов'язані із соці­альною суттю праці, індустріальна соціологія важливим об'єктом аналізу ставить соціально-трудові відносини. Один з відомих су­часних американських соціологів Фредерік Херцберг вважає, що західна соціологія проаналізувала три найважливіших підходи до ішвчення і регулювання виробничої поведінки робітників.

Перший підхід. Науковий менеджмент, який базується на роз­робленій на початку XX ст. теорії американського інженера Фреда Тейлора. Згідно з теорією ефективності, праця людини збіль­шується зведенням виробничого завдання до найпростіших опе­рацій, які не потребують складних трудових навичок. Поштучна відрядна прогресивно-преміальна система оплачування праці ви­кликала підвищення продуктивності праці навіть старих і леда­чих робітників. Хронометрування робочих операцій з метою еко­номії рухів і спрощення трудових функцій, детальний опис кожної операції, докладний інструктаж, погодинна оплата і сис­тема бонусів (великих премій з прибутків підприємства, отриму­ваних раз чи двічі на рік за успіхи у праці), збиральні конвейєри — все це наукова організація виробництва, яка широко і з ус­піхом використовується у промисловості й досі.

Початком другого підходу соціології до регулювання виробни­чої поведінки робітників стали проведені у 20—30-х роках XX ст. американським ученим Елтоном Мейо знамениті хотонські експе­рименти у Вестерн Електрик Компані поблизу Чикаго. Вивчаючи вплив різних факторів на підвищення ефективності виробництва: умови та організацію праці, заробітну платню, міжособистісні сто­сунки, стиль керівництва тощо, Елтон Мейо показав роль людсь­кого і групового факторів. В концепції «людських відносин» Ел­тон Мейо акцентує увагу, по-перше, на тому, що людина— це соціальна істота, орієнтована і включена до контексту групової поведінки; по-друге, жорстка ієрархія підпорядкування і бюрокра­тична організація несумісні з природою людини та її свободою; по-третє, керівники промисловості повинні орієнтуватися більшою мірою на людей, ніж на продукцію. Це забезпечує соціальну стабі­льність суспільства і задоволення індивіда роботою. Другий підхід названий менеджментом людських відносин. Саме з другого під­ходу розпочалася американська індустріальна соціологія. В сучас­них умовах в її межах досліджуються і практично розробляються важливі проблеми організації праці.

Третій підхід до регулювання виробничої поведінки робітни­ків пов'язаний з ім'ям американського соціолога Берреса Фреде-ріка Скіннера і названий ситуативним менеджментом. Тут вико­ристовуються матеріальні, соціальні спонукальні фактори. Вина­города за працю пов'язується з досягненням конкретної мети у трудовому процесі, а головною турботою менеджера стає оцінка результатів діяльності робітника і добування матеріальних та мо­ральних стимулів. Звичайно ж, підходи до регулювання виробни­чої поведінки робітників не вичерпують проблеми мотивів тру­дової діяльності робітників. Сучасні соціологи Заходу, а потім і Сходу, розробляють концепції трудових мотивів, широко вико­ристовуючи теоретичне положення концепції трудових мотивів Абрахама Маслоу, Фредеріка Херцберга та інших.