5.2. Наука як соціальний інститут

Наука – об’єкт соціологічного дослідження

У сучасних умовах дослідження проблем суті науки, її гумані­стичних, світоглядних, методологічних засад, шляхів розвитку та функціонування, глибини та характеру впливу на суспільне жит­тя й долю людства мають надзвичайну актуальність, велику тео­ретичну й, особливо, практичну значущість. Це пов'язано з бурх­ливим розвитком науково-технічної революції, що привело до перетворення науки у безпосередню продуктивну силу, зростан­ня її всебічного впливу на суспільне життя, глобалізації її соціа­льних результатів, наслідків. Отже, наука— не лише система знань, а й процес їх одержання та застосування; наука — резуль­тат спеціалізованої діяльності, що здійснюється з метою досяг­нення певних результатів і просування тієї чи іншої галузі вироб­ництва або соціальної сфери суспільства.

Наука — багатомірне соціальне явище

Наука— продукт світового розвитку і має загальнолюдський характер. На рубежі третього тисячоліття наука та техніка дедалі більше перетворюються на фундамент сучасної цивілізації, прони­кають у мікро- та макрокосм, глибинні основи життя природи та людини. Прогрес науки й майбутнє людства нерозривно пов'язані в суспільній свідомості. Потреба обміркування нового обрису науки, що складається в умовах науково-технічної революції, веде до становлення й, на­віть, своєрідного «вибуху» наукознавства як комплексного засобу самопізнання науки. У межах наукознавства поєднуються різногалузеві дослідження сучасної науки, серед яких соціологічна про­блематика займає дедалі значніше місце. У наукознавстві — суку­пності різних напрямів, типів дослідження науки— виділяють шість основних. По-перше, логіко-гносеологічні дослідження нау­ки, предмет яких власне наукове знання, його структура, логіка та діалектика розвитку. По-друге, історико-наукові дослідження, що акцентують увагу на конкретно-історичному процесі розвитку науки й окремих її проявах. По-третє, соціологічні дослідження на­уки. По-четверте, дослідження економічних проблем розвитку та функціонування науки. По-п'яте, вивчення психології наукової творчості. По-шосте, наукометричні дослідження як засіб кількіс­ної інтерпретації процесів у науці.

Виділяють специфічні ознаки науки: по-перше, безпосередня мета науки - опис, пояснення, передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її дослідження, на ґрунті зако­нів, які відкриває наука, тобто теоретичне відображення дійснос­ті; по-друге, прагнення до одержання нового, істинного знання про дійсність, тобто інноваційний та безкорисливий характер на­уки; наукове знання має системний характер і будується за прин­ципом «все про об'єкт»; по-третє, об'єкти науки не тотожні реа­льним об'єктам, а мають ідеальний характер. Наука має власну мову та засоби пізнання, тому наукова діяльність потребує спеці­альної підготовки суб'єкта пізнання. Ще одна важлива ознака на­уки — багатомірний характер. Ця особливість науки досить дета­льно розкривається в теоріях Джона Бернала, який доводить, що науку варто розглядати як інститут, тобто організацію людей, які виконують певні завдання у суспільстві, як метод, тобто сукуп­ність засобів відкриття нових сторін і закономірностей природи та суспільства, накопичення наукових традицій, та як важливий фактор розвитку виробництва.

Соціологія науки, на відміну від інших галузей наукознавства, розглядає науку як соціальний інститут, своєрідну форму та сфе­ру діяльності. Ці два головних аспекти соціологічного дослі­дження науки взаємопов'язані: наукова діяльність відбувається у певній системі відносин, у певних формах організації та управ­ління; взаємодія людей, що відповідають за генерацію знань, за­лежить від конкретних соціокультурних умов.

Отже, предмет соціології науки — це функціонування науки в межах конкретного суспільства як соціального інституту, форми та сфери діяльності, своєрідної системи норм та цінностей. Соці­ологія науки вивчає соціальні аспекти формування наукового знання, систему соціальних відносин, що виникають у процесі руху нового знання від його появи до його практичного викорис­тання, типи поведінки науковців у різних соціальних сферах, їх ціннісні орієнтації, а також конкретні форми взаємодії науки та суспільства, науки та інших соціальних явищ.