Механізм соціальної дії права

Соціальний механізм права — це механізм взаємодії правових та інших соціальних факторів, що беруть участь у житті права на всіх етапах його функціонування. В механізмі правового регулювання виділяють три основні моменти: юридичні норми, право­відносини та акти реалізації прав і обов 'язків. По суті це юриди­чний механізм дії права. Якщо ж вважати, що суб'єктивні права реалізуються не тільки в правовідносинах, але й у правових зв'язках, то в такому випадку юридичний механізм правового ре­гулювання становить взаємозв'язок двох елементів: юридичних норм і правових зв'язків. Соціальний аспект механізму дії права передбачає дослідження, насамперед, соціальних обставин, що перебувають поза самим механізмом, але так або інакше його визначають, механізмів, на які покликаний зворотно впливати, а також соціальних факторів і процесів, які включені в сам меха­нізм дії права. Сам же механізм дії права має певну структуру: управляючі соціальні системи (механізм державного та соціаль­ного управління, норми права); соціальні фактори (соціально-економічні, політичні, соціально-демографічні, ситуаційні); сис­теми передачі (інформаційні, нормативно-ціннісні, соціально-психологічні); регулюючі соціальні системи і, ~ як результат,— правомірна і соціально активна поведінка.

У реалізації соціальної дії права важливе значення мають форми правового впливу дії, засоби правового впливу, стадії соціальної дії права. Правове регулювання суспільних відносин шляхом надання прав і покладення обов'язків на суб'єктів є найбільш специфічною формою правового впливу. Соціологія права вбачає за суб'єктами права конкретних осіб, які мають відповідний психологічний статус. Це психологічний вплив права. Результатом психологічного впливу права стає формування способу права, тобто «узагальненої, емоційно забарвленої форми відображення правової дійсності у вигляді ком­плексу уявлень про закони, методи їх реалізації в життя і про органи юстиції». Спосіб права — це, по суті, своєрідний згусток правосвідо­мості, її конкретність. Зрозуміло, на формування способу права впли­вають закони, діяльність правоохоронних органів та інше. Отже, без­посередньо спосіб права формується саме під впливом самих законів і практики їх реалізації. Але, з одного боку, закони, якщо вони є вті­ленням права, а не свавілля, мають бути згустком, відображенням об'єктивних правових потреб суспільства, а з іншого,— діяльність щодо застосування законів не може не випробовувати на собі вплив найрізноманітних неправових, але пов'язаних із правом, факторів.

5. Освіта й наука як соціальні інститути Визначення соціології освіти

Освіта — один з найдавніших соціальних інститутів — викли­кана потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління для життя, суб'єкти со­ціальної дії— для вирішення економічних, соціальних, культур­них проблем, що стоять перед людством. У сучасному світі осві­та— складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, засвоєння і перероблення знань і соціального досвіду. Освіта є певна система навчальних і виховних закладів, що здійснюють рі­зноманітні форми залучення їх досвідів в засвоєння багатств культури. Освіта інтегрує різні види навчальної і виховної діяль­ності, їх зміст в єдину соціальну систему, орієнтує їх на соціальне замовлення, на соціальні потреби суспільства. Серед соціальних інститутів сучасної цивілізації освіта займає одну з провідних по­зицій.

Освіта як соціальне явище, органічно пов'язана з усіма галу­зями матеріальної і духовної культури, є об'єктом дослідження багатьох наук. Кожна з них має аспект дослідження, обумовле­ний її специфікацією. Соціальна філософія досліджує закономір­ності розвитку освіти в системі: суспільне буття — суспільна сві­домість. Філософія освіти розробляє фундаментальні основи освіти. Педагогіка безпосередньо вивчає освітній і виховний процеси в усіх типах шкіл, методичні і дидактичні основи.

На долю соціології освіти припадає найголов­ніший з усіх об'єктів дослідження — соціальний аспект, що до­зволяє розглядати освіту з позицій суспільних відносин, її взаємодії з суспільством, впливу на суспільний розвиток, його сфери і структури.

Соціологія освіти — одна з наук, що прагне впливати на по­долання негативних тенденцій в одержанні знань, шукає нові ім­пульси впливу на озброєння сучасної людини, яка освоює куль­туру. Соціологія саме і вивчає освіту як соціокультурний інститут, його розвиток, функціонування, структуру, способи організації, динаміку соціальної структури сфери освіти, її взає­модії з іншими соціальними та суспільними інститутами, в та­кож сферу життя людини.

Освіта— це цілісна самостійна система, що має інституалізований характер. Це не просто діяльність з навчання і вихован­ня, а особлива організована, структуралізована, ролева діяль­ність, що опирається на спеціальні установи, регульована спеціальними нормами. Соціологія освіти — самостійна спеціалі­зована галузь знань, предметом якої є система освіти як соціаль­ний інститут, взаємодія її компонентів, а також взаємодія систе­ми освіти та її компонентів із суспільством, насамперед з його соціальною структурою та ін. Соціологія освіти розглядає освіту як форму та засіб громадянського буття, досліджує загальні соці­альні закономірності освіти та виховання як соціальних процесів та їх функції на всіх рівнях взаємодії громадських сил. Для аме­риканської соціології більш характерне визначення предмета со­ціології освіти як вивчення формалізованих навчальних закладів та установ — шкіл, коледжів, університетів тощо, освітнього процесу в них, зв'язків, що склалися між ними та іншими інсти­тутами суспільства, що їх оточує. Об'єкт соціології освіти — це сфера освіти, саме те соціальне середовище, де розгортається фу­нкціонування процесів освіти, де діють певні суб'єкти у формі рі­зноманітних навчальних занять з відповідною системою взаємо­дії людей, з їх інституціональною та неінституціональною організацією. Найважливіші суттєві оцінки освіти та навчання зумовлені, а інколи безпосередньо визначені впливом інших сфер життя чи способом буття особи. Зміст соціології освіти охоплює безпосередню галузь самого навчання й освіти — культурні цін­ності, бо з приводу їх засвоєння формується процес навчання як галузь соціокультурної діяльності.

Соціологія освіти є компонентом соціології культури, без її принципів, настанов, теорії неможливо здійснити соціологічний аналіз освіти. Соціологія освіти є частиною соціології виховання: навчання як форма виховання орієнто­ване на розвиток певних якостей, властивостей культури. Отже, предметом соціології освіти є стан і динаміка соціокультурних процесів у галузі освіти; закони, принципи, механізми та техно­логії навчання, соціокультурна діяльність людини, взаємодія га­лузі освіти з іншими сферами суспільного життя та співвідно­шення соціології освіти і соціології культури, науки, виховання.