Закон і суспільна думка

У системі комплексного соціологічного забезпечення законо­творчості важливу роль відіграє суспільна думка. Складністю і багатогранністю суспільної думки пояснюється той факт, що іс­нує численне й різноманітне її визначення. Суспільна думка — своєрідний спосіб існування суспільної свідомості у вигляді не­офіційної масової свідомості якої-небудь соціальної спільності людей. Основою для виникнення суспільної думки часто є духов­ні процеси, спілкування. Теоретико-гносеологічні дослідження дали можливість установити співвідносини суспільної думки з різними формами суспільної свідомості, а в соціології суспільної думки доведено її дійсно практичний характер. Суспільна думка знаходить відображення у формі рекомендацій і вимог, а також проявляється у схваленні або осудженні дій тих чи інших соціальних інститутів, вчинків окремої людини або якоїсь соціальної спільності. Формується суспільна думка цілес­прямованою діяльністю, впливом на маси різноманітних держав­них, суспільних органів і засобів масової інформації і стихійно на основі практичного життєвого до-свіду, традицій, звичаїв, моралі та інше.

У сучасних умовах в Україні формується і функціонує різно­манітна громадська думка. Плюралізм суспільної думки має об'єктивні передумови. їх варто шукати в різноманітних відмін­ностях екологічного, соціального і культурного характеру, а та­кож у тих відмінностях між людьми, які обумовлюються природ­ними соціально-демографічними факторами (відмінності статі, віку, сімейного становища та інше).

Соціальні функції права

Роль права в системі суспільних відносин, конкретні функції права та його норм, механізми дії права, особливості осіб учас­ників правових відносин і правова культура — ось ті вихідні по­зиції, що характеризують обумовленість вивчення соціальної дії права. Правова система, що існує в будь-якому державно-організованому суспільстві, ставить за мету підтримку і захист соціально-політичного й економічного ладу, волі та інтересів рі­зних соціальних спільностей — класів, верств, прошарків, ство­рення і підтримку правопорядку.

Визначаючи соціальні функції права, варто виходити з того, що, по-перше, право надбудовне явище й визначене матеріальни­ми умовами життя суспільства і соціальні функції обумовлені саме системою суспільних відносин; по-друге, право — продукт свідомої діяльності людей, спрямований на забезпечення й охо­рону особи, соціальних спільностей, досягнення спільної мети соціального розвитку, а правове регулювання суспільних відносин так або інакше пов'язане з реалізацією завдань, що їх ставить перед суспільним життям історичний розвиток; по-третє, право є одним з елементів соціальної системи, яка впливає на всі її складові елементи. Соціальні ж функції права об'єднані єдиною системою соціального управління в нерозривному зв'язку з еко­номічними, власне соціальними, політичними й ідеологічними факторами суспільного розвитку.

Основними функціями правової системи є інтегративна, регу­лятивна, комунікативна, охоронна. Провідною, основною і ви­значальною є функція інтеграції— згуртування соціальних спі­льностей, верств, прошарків та ін. Правова система взаємодіє із суміжними соціальними системами — економічною, політичною, моральною тощо, спрямовує діяльність на досягнення основної мети— соціальної і національної згоди, забезпечення захисту інтересів людини, а тим самим, і суспільства. Правова система організує і стимулює поведінку й діяльність людей, згуртовує їх, сприяє утвердженню прогресивних загальнолюдських демокра­тичних норм. Усі інші соціальні функції права є допоміжними, доповнюючими основну і провідну.

Отже, правова система служить інструментом інтеграції еле­ментів політичної системи, зміцненню зв'язків між ними, є юри­дичною основою діяльності громадських, суспільних об'єднань, функціонування трудових колективів, базою безпосередньої де­мократії. Саме з таких позицій варто оцінювати соціальну зна­чущість та ефективність правової форми, переваг того чи іншого методу регулювання комплексу суспільних відносин.