- •Тема 1. Порівняльне правознавство як наука і навчальна дисципліна
- •1. Поняття порівняльного правознавства
- •Об’єкт та предмет порівняльного правознавства
- •3. Функції порівняльного правознавства
- •4. Структура порівняльного правознавства
- •5. Понятійний апарат порівняльного правознавства
- •6. Поняття і компоненти правової системи
- •Тема 2. Класифікація правових систем
- •1. Різноманіття правових систем, і необхідність їх класифікації
- •2. Огляд класифікацій правових систем
- •3. Критерії класифікації правових систем
- •4. Основні правові сім'ї
- •Тема 3. Сім'я законодавчого права. Романо-германське право
- •1. Загальна характеристика романо-германського права
- •2. Історичні умови формування і розвитку романо-германського права
- •3. Значення рецепції римського права у формуванні романо-германського права
- •4. Особливості романо-германського права
- •5. Джерела романо-германського права
- •6. Структура романо-германського права
- •7. Романське право і германське право
- •8. Судова система в романо-германській правовій сім'ї
- •9. Романо-германське право і європейське право
- •Тема 4. Сім'я прецедентного права. Англійське загальне право
- •1. Загальна характеристика сімї прецедентного права.
- •2. Становлення і розвиток англійського загального права
- •3. Особливості англійського загального права
- •4. Джерела англійського загального права
- •5. Структура англійського загального права
- •6. Британський конституціоналізм
- •7. Судова система Англії.
- •Тема 5. Американське загальне право
- •1. Формування американського права
- •2. Специфіка американського права
- •3. Федеральне право і право штатів
- •4. Джерела американського права
- •5. Структура американського права
- •6. Особливості судової системи сша
- •Тема 6. Сім'я змішаного права. Скандинавське право.
- •1. Загальна характеристика сім’ї змішаного права.
- •2. Формування скандинавського права
- •3. Правова співпраця скандинавських держав
- •3.4 4. Місце скандинавського права на правовій карті світу
- •5. Джерела сучасного скандинавського права
- •6. Структура сучасного скандинавського права
- •7. Місце судової системи в скандинавському праві
- •Тема 7. Латиноамериканське право
- •1. Формування латиноамериканського права
- •2. Специфіка латиноамериканського права
- •3. Джерела латиноамериканського права
- •4. Структура латиноамериканського права
- •5. Інтеграційні процеси в Латинській Америці
- •6. Особливості судових систем латиноамериканських держав
- •Тема 8. Сім'я релігійного права. Ісламське право
- •1. Загальна характеристика сім’ї релігійного права
- •2. Історичні умови формування ісламського права
- •3. Специфіка ісламського права
- •4. Джерела ісламського права
- •5. Структура ісламського права
- •6. Роль ісламського права у формуванні і функціонуванні правових систем ісламських держав
- •7. Особливості ісламського судочинства
- •Тема 9. Іудейське право
- •1. Формування іудейського права
- •2. Специфічні риси іудейського права
- •3. Джерела іудейського права
- •4. Правова система Ізраїлю
- •5. Судова система
- •Тема 10. Індуське право
- •1. Релігійно-філософські і соціальні основи індуського права
- •2. Формування індуського права
- •3. Індуське право в колоніальний період
- •4. Сучасна правова система Індїі
- •5. Джерела і структура класичного індуського права
- •6. Основні джерела і структура «індійського» права
- •7. Особливості судової системи Індії
- •Тема 11. Сім'я традиційного права. Африканське звичаєве право
- •1. Загальна характеристика сім’ї традиційного права.
- •2. Формування і еволюція африканського звичаєвого права
- •3. Африканське звичаєве право в колоніальний період
- •4. Формування сучасних правових систем африканських держав
- •5. Кодифікація африканського звичаєвого права
- •6. Поняття і особливості африканського звичаєвого права
- •7. Структура африканського звичаєвого права
- •8. Джерела сучасного африканського права
- •9. Традиційне правосуддя
- •Тема 11. Сім'я традиційно-етичного права. Китайське право
- •1. Загальна характеристика сім’ї традиційно-етичного права
- •2. Філософські основи китайського праворозуміння
- •3. Історичні етапи розвитку китайського права
- •4. Сучасна правова система Китаю
- •5. Джерела сучасного права Китаю
- •6. Структура сучасного права Китаю
- •7. Суд у сучасній правовій системі Китаю
- •Тема 12. Японське право
- •1. Історичні етапи формування і розвитку японського права
- •2. Специфіка японського права
- •3. Джерела сучасного японського права
- •4. Структура сучасного японського права
- •5. Судова система Японії
Тема 9. Іудейське право
1. Формування іудейського права
2. Специфічні риси іудейського права
3. Джерела іудейського права
4. Правова система Ізраїлю
5. Судова система
1. Формування іудейського права
Іудейське (єврейське) право є найдавнішим релігійним правом, історія якого налічує більше 3 тис. років. Його походження і становлення, як і інших релігійних правових систем, дуже тісно пов'язане не стільки з юридичними чинниками, з подіями в правовій сфері, скільки з іншими соціально-політичними подіями в житті суспільства.
Спроби періодизації історії іудаїзму робилися неодноразово. Наприклад, згідно з думкою Д. Ріда, уся історія іудаїзму підрозділяється на п'ять періодів. Перший — епоха левітів, служителів релігійних культів у стародавніх євреїв, пов'язана із закінченням складання в 612 ст. до н. є. другозаконня (Мойсеевого закону) — законодавчої основи іудейського права. Другий період — епоха фарисеїв, представників суспільно-релігійної течії в Іудеї (II ст. до н.е. — II ст. н.е.), які виражали переважно інтереси середніх верств населення та прагнули тлумачити іудейське право з урахуванням нових соціально-економічних умов єврейського суспільства. Третій період — епоха талмудистів (тривав до кінця XVIII ст.) — відрізнявся суворістю в дотриманні правил і норм, що містяться в Талмуді. Особлива увага приділялася положенням, які перешкоджають асиміляції євреїв-єдиновірців із народами тих держав, на території яких вони проживали. Четвертий і п'ятий періоди — проміжний етап емансипації євреїв (XIX ст.) і епоха сіонізму (з початку XX ст. і по теперішній час) відповідно.
Ставлення до даної періодизації неоднозначне. Наприклад, М.М. Марченко вважає, що позитивною в даній періодизації є спроба упорядкувати погляди і уявлення на історію розвитку іудейського суспільства, держави і права. Негативне полягає в надмірній політизації та ідеологізації даного процесу, у підміні одних релігійно-етичних критеріїв періодизації іудейського суспільно-політичного і правового життя іншими, світськими за своїм характером, політико-ідеологічними критеріями.
Походження іудейського права пов'язане з формуванням іудаїзму як релігії, яка є попередником християнства і ісламу. Воно повністю базується на іудаїзмі. Іудаїзм виник на початку II тис. до н.е. серед давньосемітських племен Месопотамії і став національною релігією євреїв. Згідно з біблейськими переказами, поява іудаїзму пов'язана з ім'ям Авраама — вождя племінного об'єднання, що відокремилося від інших семітських племен на основі віри в єдиного бога. Переселення племені Авраама з міста Ура Халдейського за річку Євфрат, подія приблизно в 1900 р. до н.е., є точкою відліку історії єврейського народу і єврейського суспільства.
Ідейна основа іудаїзму формувалася впродовж тривалого періоду. Вона почала складатися відразу після створення єврейського суспільства, триваючи до II в. до н.е., та була релігійними поглядами і вченнями патріархів єврейського народу — Аврама, Ісаака і Іакова. Вона ґрунтується на ідеї, згідно з якою розділ роду встановлює особистий зв'язок (заповіт) з Богом своїх батьків — покровителем роду.
Іудаїзм як релігія вів постійну боротьбу за своє самоствердження. У цьому процесі особливу роль відіграв період правління царя Іосії (639—609 рр. до н.е.). Він провів централізацію культу навколо Єрусалимського храму і ліквідовував інші політеїстичні культові центри.
В умовах запеклої боротьби за виживання поступово єврейський народ перетворився на замкнуту релігійну общину. У піс-лявавілонську епоху в результаті діяльності законовчителів Єздри і Нехемії (близько 444 р. до н.е.) єврейський народ утвердився як сувора теократична замкнута община, відособлена від навколишнього світу. Це знайшло віддзеркалення в етнічному ізоляціонізмі, тобто в принциповій відмові від змішаних шлюбів, а також у побутовому і економічному сепаратизмі.
Як відзначає Н.В. Воєводіна, подальший розвиток іудаїзму й іудейського права пов'язаний з появою найважливішої пам'ятки релігії і права Талмуда — зібрання догматичних, релігійно-етичних і правових положень іудаїзму, що склалися в II ст. до н.е. — VI ст. н.е. (найповніший Вавілонський Талмуд містить 613 настанов (систему приписів).
Період VI—XVIII ст.ст. йменується равіністичним. Розселення євреїв по країнах світу в XVII—XVIII ст. призвело до утворення великої кількості єврейських общин. Вони володіли внутрішньою автономією і очолювалися рабинами (від давн.-євр. «рабі» — «мій вчитель»). На існування єврейських національно-релігійних общин постійно впливав чинник антисемітизму — ворожого ставлення до євреїв як до нижчої і порочної раси, здібної лише до заподіяння шкоди іншим народам. Зародившись ще в Стародавньому Римі, антисемітизм у середньовічній Європі набув релігійної форми: затверджувалася ворожість іудейської релігії християнству і християнській цивілізації.
Наступний період історії іудаїзму й іудейського права як його складової частини почався наприкінці XVIII ст. Він пов'язаний з подіями, що відбувалися в Європі, а саме з Великою Французькою революцією, яка проголосила свободу віросповідання, що сприяло руйнуванню ізоляції іудейських общин, на які поширили свою дію юридичні акти про свободу віросповідання, завдяки чому європейські євреї почали користуватися правами нарівні з європейцями. У результаті цих змін склалися нові умови, що сприяли формуванню єврейського руху, який отримав назву «хаскали» (просвіта), пов'язану з ім'ям відомого німця єврейського походження Мозеса Мендельсона (1729—1786). У цей же період почався процес реформування іудаїзму, направлений на ослаблення ритуальних приписів і заборон та на зовнішнє зближення іудаїстського богослужіння з християнсько-протестантським. Наприкінці XIX ст. сформувалася національно-політична течія, що ставить за мету відтворення єврейської держави на історичній батьківщині єврейського народу — Палестині, яка отримала назву сіонізму (від назви гори Сіон, на якій розташовано Єрусалим). Його основоположником став автор книги «Єврейська держава» Теодор Герцль (1860—1904).
У 1897 р. відбувся І Всесвітній сіоністський конгрес, що проходив у Швейцарії, на якому було створено Всесвітню сіоністську організацію. Хоча у витоках сіонізму присутній догматизм іудаїзму про «обраність єврейського народу», проте він став явищем світського політичного життя. У його рамках склалися найрізноманітніші ідейні течії — від релігійно-фундаменталіст-ських до соціалістичних.
Таким чином, необхідно відзначити, що розвиток іудаїзму, починаючи з XIX ст. і по теперішній час, відбувається під впливом різних напрямів єврейської думки, іноді протилежних.
Перш за все, це пов'язано з течією, відомою як реформований іудаїзм, що склалася на Заході. Суть даної течії полягає в тому, що після знищення релігійної дискримінації частина євреїв почала втрачати зв'язок із традиційним єврейством, але одночасно бажаючи залишатися членами іудейської общини. Це зумовило ряд серйозних змін, що торкнулися історичних традицій іудаїзму, зокрема заміну івриту місцевою мовою, заміну суботи на неділю, рівність статі, використання в синагозі органу і хору і т. ін. Реформовані євреї зазвичай проявляють патріотизм щодо країни, в якій живуть, і розглядають Месію швидше як ідеал загального визнання Бога, ніж як людину, яка відновить панування народу Ізраїлю. Іншою важливою течією є сіонізм, який виступає проти повної асиміляції євреїв і підкреслює особливу роль єврейської нації. У сіоністів поняття «єврейський народ» займає центральне місце в іудаїзмі. Згідно з їхньою точкою зору, Месія — це народ Ізраїлю, який повернеться на свою землю і знайде там свою єдність. Створення Держави Ізраїль в 1948 р. дозволило цій тенденції повною мірою проявити себе.
Найважливіший
етап у розвитку іудаїзму й іудейського
права пов'язаний зі створенням
Держави Ізраїль на
основі резолюції Генеральної
Асамблеї ООН 1948 р. про скасування
англійського
мандата
на Палестину і про створення на її
території двох незалежних
держав — єврейської і арабської.
