3.2. Аналіз та інтерпретація отриманих даних

На підставі якісного аналізу результатів дослідження нами виділено три групи військовослужбовців, які демонструють різний рівень особистісної та психофізіологічної придатності до виконання професійних обов’язків у складі військового контингенту ООН. Критерієм поділу на групи стали: 1) виділені в ході дослідження домінуючі особистісні фактори військовослужбовців, які не змогли виконувати миротворчі функції у складі миротворчого контингенту; 2) професіограма військовослужбовця; 3) статистично значимі результати дослідження, отримані Е. О. Голубєвою щодо співвідношення деяких особистісних факторів та властивостей нервової системи за показниками сили-слабкості. Зауважимо, що ми виходили не зі статистичної значимості одержаних результатів, а з принципів оптимальності та компенсаторності психофізіологічних, психічних, соціокультурних елементів у структурі особистості військовослужбовця, що складають основу його придатності до професії.

Зокрема, виділилася група військовослужбовців у складі 28 осіб, яку рекомендовано до виконання миротворчої місії, оскільки результати дослідження дозволяють припустити, що в екстремальній ситуації вони не демонструватимуть нервово-психічних зривів, будуть здатні протистояти небезпечній ситуації за рахунок особистісної витримки, суворого дотримання дисципліни, реалістичності суджень, високої відповідальності, сміливості, мужності, холоднокровності, впевненості в собі, завдяки високому самоконтролю, готовності мати справу з незнайомими обставинами та людьми і готовності до ризику. У них сильний і середній тип нервової системи, що дозволяє сподіватися на те, що вони здатні тривалий час витримувати сильні психічні подразники.

На противагу їй виділилася група військовослужбовців у складі 13 осіб, яка не завжди буває реалістично настроєною та консервативною щодо виконуваних обов’язків, яка схильна до невротичних розладів, тривожності, вразливості і депресивних станів; у цих військовослужбовців здебільшого проявляється напруженість, збудженість та занепокоєння; деяким із них властиві нонконформізм, сентиментальність та підозрілість. Прогноз щодо можливих зривів у них є малосприятливим, а в декого навіть несприятливим. У досліджуваних цієї групи слабкий нервової системи, що дозволяє припустити, що на фізіологічному рівні вони не здатні тривалий час витримувати сильні психічні подразники. Нами не виявлені ті особистісні риси, за рахунок яких може відбутися компенсація їх особистісної та психофізіологічної непридатності до несення військової служби у бойових умовах.

Третя група військовослужбовців є найбільш чисельною – 64 особи. Результати, які вони демонструють, не дають достатніх підстав робити однозначні висновки щодо їх психічної готовності чи неготовності поводитися на високому професійному рівні у ситуації постійної небезпеки, можливості демонструвати адекватну поведінку в екстремальних умовах. Вони потребують додаткового психологічного дослідження з метою виявлення необхідних компенсаторних особистісних ресурсів і, можливо, подальшої корекційно-розвивальної роботи з метою формування необхідних навичок самоконтролю у ситуації постійної небезпеки.

ІV. звітно-підсумковий етап