Кількість сонячної радіації (інсоляція), що надходить до поверхні Землі (гДж/м2)

Інсоля-ція	Широта (град)
	0	10	20	30	40	50	60	70	80	90
За тепле півріч-чя	6,60	6,69	7,18	7,20	6,99	6,62	6,13	5,70	5,53	5,47
За холодне півріч-чя	6,60	6,05	5,31	4,44	3,46	2,43	1,38	0,55	0,12	0,00
За рік	13,20	13,04	12,49	11,64	11,45	9,05	7,51	6,25	5,65	5,47

Викладене вище підводить нас до думки про наявність зв'язку річного ходу температури з характером фізико-географічних умов великих регіонів Землі. Так, за величиною амплітуди й часу настання екстремальних значень температур виділяють 4 типи річного ходу температури повітря: 1) Екваторіальний; 2) Тропічний; 3) Помірного поясу; 4) Полярний.

В екваторіальному типі відмічається дуже мала амплітуда, оскільки відмінності в надходженні сонячної радіації протягом року невеликі, а час найбільшого притоку радіації на границю атмосфери збігається з часом найбільшої повторюваності збільшеної бальності хмарності та дощів. В екваторіальній зоні протягом року спостерігається два максимуми температури: перший після весняного рівнодення і другий після осіннього рівнодення, коли, як відомо, у цих районах Сонце знаходиться в зеніті, і два мінімуми температури: перший - після зимового, та другий - після літнього сонцестояння. У цей час Сонце тут знаходиться на найменшій висоті (23,5°).

Для екваторіального типу характерні такі річні амплітуди: у середині материків до 5°С, на узбережжях менше 3°С, на океанах біля 1°С.

Для тропічного типу характерний простий річний хід температури повітря з максимумом після літнього та мінімумом після зимового сонцестояння. У тропічних широтах річна амплітуда температури повітря більша, ніж в екваторіальній зоні: над материками вона становить 10 - 15°С, а над океанами 5 - 10°С.

У типі річного ходу температури повітря помірного поясу теж відмічається простий річний хід температури з максимумом після літнього та мінімумом після зимового сонцестояння, причому екстремальні значення температури в морському кліматі запізнюються порівняно з континентальним. Так у північній півкулі мінімальна середньомісячна температура над сушею відмічається в січні, а над морем - у лютому або березні, а максимальна над сушею в липні, а над морем - у серпні, а іноді навіть у вересні. Такі відхилення в термінах настання середньомісячних екстремумів температур пояснюються різницями в нагріванні та тепловіддачі суші та моря. Річні амплітуди над океанами в середньому становлять 10 - 15°С, над континентами вони досягають 25 - 40°С, а в Азії їх величини можуть перевищувати 60°С.

Для полярного типу річного ходу температури повітря характерним є довга холодна зима й порівняно коротке прохолодне літо. Мінімум середньомісячних температур повітря в річному ході переміщується на час появи Сонця над горизонтом: у північній півкулі на - лютий - березень, а в південній - на серпень - вересень. Максимум відмічається, як і в помірному поясі, у північній півкулі в липні або серпні, а в південній півкулі - у січні або грудні. Річні амплітуди над океанами та узбережжями полярних морів коливаються в межах 20 - 40°С, а на суші (Гренландія, Антарктика) 30 - 40°С, але в деяких районах може перевищувати 65°С.

Розглянуті типи річного ходу температури повітря виявлені на основі багаторічних середніх місячних температур і, таким чином, являють собою правильні періодичні коливання. Однак в окремі роки під впливом зміни частоти вторгнень теплих або холодних повітряних мас відбуваються порушення характеру приведених типів, викликаючи відхилення "нормального" для того чи іншого типу річного ходу температури повітря. Оскільки неперіодичні зміни температури повітря щороку відбуваються по-різному, то й середня річна температура повітря, і середні місячні температури в кожному окремому пункті в різні роки - різні. Якісна та кількісна оцінка характеру коливань із року в рік середніх місячних температур повітря в тому чи іншому районі Землі здійснюється за величиною мінливості середніх місячних температур.

Взагалі під мінливістю деякої фізичної величини розуміють властивість цієї змінної величини відхилятись від нормального, стандартного, середнього значення. У математичній статистиці варіацію в ряду змінної величини визначають за допомогою статистичних показників: середнього лінійного, середнього квадратичного відхилення, дисперсії, коефіцієнту варіації.

У метеорології в оцінці міждобової середньомісячної мінливості за їх характеристику прийнято використовувати середнє лінійне відхилення. Тому мінливістю середніх місячних температур називають середнє відхилення середньої місячної температури від кліматичної норми.

Легко зрозуміти, що чим інтенсивніші неперіодичні зміни температури в даній місцевості, тим більша величина мінливості. Очевидно, що в тропіках мінливість мала, у помірних широтах - значна; у морському кліматі вона менша, ніж у континентальному. Особливо велика мінливість у перехідних областях між морським та континентальним кліматом, де в одні роки можуть переважати морські повітряні маси, а в інші - континентальні.