4. Демократія як форма організації влади.

Демократія в перекладі з грецької — «влада народу», «народовладдя» (demos — народ і krattion — владарювання). Ознакою демократії є визнання за всіма громадянами права на участь у формуванні органів державної влади, контроль за діяльністю цих органів, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права та здійснення цього права у процесі виборів, референдумів тощо.

У Давній Греції в ранньому періоді її існування демократію визначали як особливу форму, різновид організації держави, за якої всі громадяни мають владу й користуються рівними правами в управлінні державою. За монархії, тиранії, владу має одна особа, за аристократії, олігархії — група осіб. Нагадаємо, що й Платон, й Аристотель скептично ставилися до демократії, зараховуючи її до «неправильної форми» правління.

У сучасній політичній мові термін «демократія» — один із найпоширеніших і багатозначних. Насамперед термін «демократія» вживається для визначення типу держави й політичної системи загалом, як «тоталітаризм», «авторитаризм» тощо.

- Перше значення «Демократія» — це форма політичної організації суспільства, що ґрунтуються на визнанні народу як джерела влади, на його праві брати участь у здійсненні державних справ, і наділяє громадян достатньо широким колом прав і свобод.

- Друге значення поняття «демократія» використовується для визначення форми побудови будь-якої організації, заснованої на засадах рівноправності її членів, періодичності виборів органів управління, прийняття рішень у них більшістю голосів. У такому випадку йдеться про партійні, профспілкові, виробничі демократії.

-У третьому значенні термін «демократія» застосовується до ідеалу суспільного устрою, заснованого на відповідних цінностях (свободі, рівності, правах людини, народному суверенітеті, участі громадян в управлінні державою).

- Четверте значення пов'язане з соціальними рухами за відповідні світоглядні цінності: соціал-демократи, християнські демократи, ліберали.

З давніх часів склалося два підходи до розуміння демократії: нормативний та описово-емпіричний (дескриптний). Перший передбачає конструювання ідеальної моделі демократії, обґрунтування її переваг порівняно з іншими формами правління, аналіз шляхів здійснення демократичного ідеалу. Описово-емпіричний підхід аналізує демократію в тому вигляді, в якому вона існує насправді. На такому підході ґрунтується, зокрема, теорія елітарної демократії.

Ці підходи взаємопов'язані, їхній взаємозв'язок випливає з первинного розуміння демократії як устрою держави, всієї політичної системи у формі народовладдя.

Якщо задати питання «Чи реальне народовладдя?» то можна відповісти що демократія як народовладдя насправді є утопічним ідеалом. Проте зберігає важливе нормативне значення як орієнтир, мета суспільно-політичного розвитку суспільства. Реальна демократія в кращому разі — влада більшості над меншістю, в гіршому — панування добре організованої меншості, що спирається на економічну, а також інформаційну владу й соціальні привілеї, над більшістю за формальної згоди останньої.

Демократичні держави — як сучасні, так і ті, що колись існували в історії, — мають істотні відмінності. Проте є й спільні риси: визнання народу як джерела влади й суверена в державі; рівноправність громадян, рівність їхніх виборчих прав; підкорення вимогам більшості при ухваленні рішень і їх виконанні; виборність головних органів держави.

Зазначимо, що демократія — це не тільки вільні вибори та верховенство народу, не тільки плюралізм політичних інтересів, а й жорстка система державної субординації з чітким розподілом повноважень, яких дотримуються не лише завдяки декретам і постановам, а й через силові структури вищих органів, обраних і підтримуваних народом. На цих засадничих принципах будуються усі демократичні держави.

Сучасні демократії, засновані на цінностях лібералізму, доповнюють ці принципи принципом пріоритету прав людини над правами держави, поваги до права меншості мати свою думку та обстоювати її, верховенства закону, поділом функцій різних гілок влади тощо. Для того, щоб розібратися в різноманітних демократичних теоріях, треба визначити критерії, за якими їх можна класифікувати. Одним із них є визнання народу верховним джерелом і контролером влади. 

«Демократія, як форма організації державного управління.»Цей аспект знаходить своє втілення у:

- демократичних способах формування органів влади;

- поділ влади на три гілки;

- наявність опозиції, створення сприятливих умов для її діяльності;

- дієвість механізмів контролю за державними органами влади, їх службовцями, посадовими особами за допомогою так званих формальних механізмів демократії;

- розподіл компетенції між центральними і місцевими органами влади;

- децентралізацію влади (центральні органи не узурпують повноважень місцевих органів влади. Місцеві органи – це органи самоуправління, не лише провідники політики центральної влади на місцях).

Демократія, як форма організації діяльності партій, громадських організацій передбачає:

- визначення становища, умов діяльності громадських організацій, партій, рухів принципом політичного плюралізму;

- децентралізований механізм прийняття рішень;

- автономію первинних організацій;

- контроль знизу за керівництвом, ротацію керівних кадрів;

- свободу критики;

- свободу фракційної діяльності.

Отже демократію можна визначити таким чином. Це форма політичної організації суспільства і держави, прогресуючий в історії політичний режим ( зазвичай пов'язаний з республіканською формою правління), що забезпечує вільне волевиявлення громадян, як стосовно персонального складу органів влади, так і стосовно змісту політичних рішень, прийнятих носіями влади.

Демократичні процедури -до них насамперед належать: вибори, референдуми, плебісцити.

Демократичні вибори – є такими, що відповідають вимогам:

- конкурентності – альтернативність кількох кандидатів на мандат;

- періодичності - не дозволяє перетворювати владу у замкнену корпорацію;

- рівності – за рівних умов у передвиборчій кампанії;

- всенародності, загальності – право на участь у виборах всіх громадян, що досягли певного віку; безпосередності – передбачає безпосереднє обрання представників без проміжних виборів;

- остаточності – неможливості скасування результатів виборів (за умови дотримання законності процедури);

- рівності для виборців – передбачає один голос одному виборцю;

- відклику обраних представників – що дозволяє усунути від влади негідних морально-етичних чи некомпетентних представників;

- опанування і змагальність – є втіленням принципу плюралізму; втілюється у механізмах: опозиції, фракційності, передвиборчої кампанії, служить генеруванням і імплантацією ідей у суспільну свідомість.

- таємниці голосування.

Використана література

1. Конституція України.- К.,1996

2. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування. Муніципальне право.-К.,2000

3. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. - К., 2000.

4. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - К.,1997.

5. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.

6. Гелей С. Д., Рутар С. М. Основи політології. Навч. посібник. – К., 1999.

7. Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.

8. Муніципальне право України. Підручник.-К.,2001

9. Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні.-К.,1998

10. Шинкарук В. І. Громадянське суспільство, держава, ідеологія // Розбудо-ва держави. -- 1993. -- № 5

Тест на тему політична децентралізація

1. Правові засади для місцевого самоврядуванняа

А ) Конституція держави;

Б ) будь-які рішення центральних органів влади.

2. Взаємовідносини між місцевими органами влади та центральним органами виконавчої влади

А ) місцеві органи цілком підпорядковані уряду;

Б ) рівні;

В ) збереження субординації стосовно уряду у деяких питаннях.

3. Фінансова підтримка місцевого самоврядування

А ) фінансово незалежні;

Б ) часткова фінансова залежність;

В ) повна фінансова залежність від уряду.

4. Статус місцевого врядування

А )місцеве представництво центрального уряду;

Б ) створюється урядом, але при цьому надається певна самостійність;

В ) незалежність від "центру".

5. Спосіб формування органів місцевої влади

А ) призначення;

Б ) вибори;

В ) вибори і призначення.

Завдання до контрольної роботи

1 .Що таке політика?

а. – це сфера життєдіяльності людей, в якій з одного боку стикаються, а з іншого боку взаємоузгоджуються інтереси різних суспільних груп.

б. – це надзвичайно брудна і непотрібна справа.

в. – це сфера, де реалізовується патологічне бажання влади.

г. Власний варіант.