ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Контрольна робота

З дисципліни: політологія

На тему: Децентралізація влади у федеративних та унітарних системах

Виконала студентка

2 курс 2 семестр

юридичного факультету

группа З.Б.П.-11

Душакова Марія Олександрівна

Викладач: Байрамова О.В.

Ізмаїл 2013р.

Контрольна робота

Тема 3. Децентралізація влади у федеративних та унітарних системах.

1. Політична влада. Державна влада.

2. Держава. Форми державного устрою та форми державного правління.

3. Держава і громадянське суспільство.

4. Демократія як форма організації влади.

Децентралізація влади у федеративних та унітарних системах

Влада виникає разом із людським суспільством як його невід’ємний і необхідний елемент. Причинами її появи були:

- потреба самозбереження соціуму;

- необхідність у продовженні людського роду;

- об’єктивна неоднорідність соціальної структури будь-якого суспільства;

- потреба в колективному (суспільному) характері праці.

Влада має правовий, економічний, духовно-ідеологічний характер й існує всюди, де є будь-які стійкі об’єднання людей (сім’я, плем’я, держава). Відносини влади спостерігаємо повсюди: в родині, у вузі, у виробничих колективах, в армії, у державі загалом. Влада є необхідним регулятором життєдіяльності суспільства, забезпечує його розвиток, єдність, керованість, слугує важливим фактором організованості і впорядкованості соціуму.

Важливим фактором появи влади є психологічний, сутність якого полягає у тому, що деякі люди за своєю природою схильні до домінування над іншими людьми. І водночас є люди, які почуваються більш комфортно, коли ними керують.

Існують різні підходи до тлумачення влади:

- Біхевіористське трактування розглядає владу як особливий тип поведінки, коли одні люди командують, а інші - підкоряються.

- Системне трактування влади протилежне попередньому. Влада, згідно з ним, - це похідна не від індивідуальних, міжособистісних відносин, а від соціальної системи і виявляється у взаємовідносинах частин та цілого.

- Структуралістські інтерпретації розглядають владу як відносини між керівниками і підлеглими, що ґрунтуються на співвідношенні винагороди і покарання.

- Телеологічні (від грец. ієіоб - мета, результат) концепції розглядають владу як спроможність у досягненні певної мети та отриманні бажаних результатів.

- Інструменталістський підхід тлумачить владу як набір певних інструментів, основними з яких є сила, багатство і знання. Якщо в минулому домінували сила й багатство, то в сучасному інформаційному суспільстві домінують знання.

- У реляціоністських (від англ. relation - відношення, зв’язок) трактуваннях влада постає як взаємодія суб’єкта і об’єкта, де суб’єкт за допомогою певних засобів контролює об’єкт.

Представники конфліктної концепції влади розглядають її як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

В узагальненому розумінні влада - це здатність підкоряти своїй волі когось, право і можливість управляти та розпоряджатися діями інших людей, впливати на їх поведінку, домагатися від них виконання певних рішень і наказів за допомогою авторитету, волі, закону, примусу і сили.

За своєю регулятивною сутністю влада соціальна, тобто вона виникає і виявляється лише в суспільстві.

Соціальна влада - це завжди відносини не менше як двох сторін, які передбачають можливість для однієї сторони (індивідуального чи колективного суб’єкта влади) давати розпорядження іншій стороні (індивідуальному чи колективному об’єкту влади) за умови, що той, хто дістав таке розпорядження, повинен його виконати.

За своєю структурою соціальна влада поділяється на дві основні:

- політична (державна, партійна, влада громадсько-політичних організацій і рухів);

- неполітична (особиста, сімейна, влада громадських організацій, неформальних лідерів, об’єднань, груп).

Важливими елементами будь-якої соціальної влади є воля, знання і сила.

- Воля міцно поєднує владу з її суб’єктом. Воля формує цілеспрямованість і наполегливість суб’єкта влади, робить владу активною. Без волі влада недієздатна. Влада неможлива без об’єктів впливу, які їй підкоряються, - об’єднань, груп, класів, суспільства загалом.

- Знання, якими повинні володіти суб’єкти влади у процесі її застосування, наділяють владу передбачуваністю, компетентністю і планомірністю, надають їй цивілізованості.

- Сила. Йдеться не про фізичну силу, хоча влада здатна проявити себе і таким чином, а про силу в соціальному розумінні (“сила закону”, “сила звички”). Влада, позбавлена сили, перетворюється у фікцію, оскільки не здатна втілити владну волю в життя.

Отже, визначальною рисою влади є здатність владарюючих суб’єктів нав’язувати оточуючим свою волю, тим самим панувати над підвладними. Звідси випливає і негативний аспект влади, який проявляється у можливості зловживання нею та довільного її використання.

Різновидом соціальної влади є політична влада, навколо якої обертається політичне життя в будь-якій країні.