Кримінально-процесуальний документ – це в широкому розумінні охоплюються всі документи, які складаються в зв'язку з провадженням в кримінальній справі, в ЇЇ рамках, а у вузькому — ті з них, яким за прямою вказівкою закону мав бути надана процесуальна форма.

Суттєва роль процесуального документа у здійсненні правосуддя полягає у

Саме в процесуальних документах містяться відповіді на правові питання. По конкретних актах, по їх ефективності дається суспільно-політична оцінка діяльності правоохоронних органів. Більшість документів, складених органами розслідування, прокуратури і суду, мають велике мораль-но-виховне значення (обвинувальний висновок, вирок), тягнуть певні психологічні наслідки.

Оформлення прийнятих процесуальних рішень не можна зводити лише до технічної сторони, до форми. Згідно з законам фактичні дані мають бути одержані не тільки в установленому порядку, але і належним чином зафіксовані в протоколах чи інших документах. В противному разі вони не матимуть сили доказів.

Правильно оформлені процесуальні документи і процесуальна форма в цілому забезпечують встановлення істини в справі, сприяють зміцнненню режиму законності, захисту прав і свобод громадян.

Отже, кримінально-процесуальне рішення — це правовий акт особи, яка на законних підставах бере участь в кримінальному судочинстві (втілений в процесуальну форму ), закріплений, як правило, в певному процесуальному документі, котрий спрямований на виконання завдань кримінального судочинства.

Класифікація процесуальних документів:

1. По стадіях судочинства і особах, які приймають процесуальні рішення, — акти слідчі і судові (ст. 19 КПК).

2. По відношенню до виявлення і закріплення доказів — акти слідчо-процесуальні (допит), які не є слідчими (експертиза). В результаті проведення слідчих дій, компетентні особи одержують фактичні дані, відомості про обставини, які підлягають доказуванню.

3. За процесуальним значенням існують основні (відкриття, обвинувальний акт, вирок) і допоміжні акти (допит, огляд).

4. За імперативністю (постанова про відкриття) прийняття це обов'язкові й факультативні (обшук, привід) акти.

5. По суб'єктах прийняття вирізняються колегіальні й одноособові акти.

6. За місцем опрацювання ці документи, складаються в службових приміщеннях органів розслідування, прокуратури, суду і за їх межами.

7. За юридичного силою акти поділяються на ті, які набрали і не набрали чинності.

8. За касаційним оскарженням і опротестуванням є акти, які оскаржуються і опротестовуються, тільки опротестовуються, не оскаржуються і не опротестовуються.

9. Щодо порядку поновлення законності існують акти, які скасовуються, змінюються прокурором, судом, а також є й такі, що не підлягають цьому.

Кримінально-процесуальні акти можна також класифікувати за підставами, умовами їх прийняття, правовими наслідками, ступенем процесуального примусу, емоційним впливом на людину та іншими ознаками і якостями.

Обгрунтованість як властивість правового акта означає, що висновки і рішення по ньому мають грунтуватись на сукупності фактів, на достатніх доказах, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини справи і відбивали реальну дійсність.

Мотивованість акта — це наявність в ньому не тільки опису діяння, події, обставин, а й посилання на докази, аналіз, відповідні пояснення.

Законність означає, що складений процесуальний документ повинен строго відповідати правовим нормам, на основі яких він прийнятий.

Процесуальний акт визнається законним, якщо: його прийняття передбачено КПК, якщо він винесений компетентним органом чи особою; постановлений при додержанні умов, зазначених в законі; його постановлення відповідає процесуальній формі, позначено послідовністю винесення процесуальних актів.

Загальні вимоги до процесуального документа: законність, обґрунтованість, мотивованість, переконливість, справедливість, логічність, офіційно-діловий стиль, високо культурність, технічність, високоефективність

Протокол – це документ, пов'язаний з проведенням слідчих і судових дій. про їх зміст і результати.