
- •Кафедра економіки підприємств і корпорацій
- •“Планування і контроль на підприємстві”
- •Тестові завдання з дисципліни “Планування і контроль на підприємстві”
- •Тема 1. Сутність планування та особливості його здійснення на підприємстві
- •Тема 2. Система планів підприємства
- •Тема 3. Маркетингові дослідження, планування збуту і контролю
- •Тема 4. Виробництво продукції
- •Тема 5. Оперативно-календарне планування і контроль
- •Тема 6. Матеріально-технічне забезпечення виробництва
- •Тема 7. Забезпечення оперативної діяльності виробничою потужністю
- •Тема 8. Персонал і оплата праці
- •Тема 9. Виробнича інфраструктура
- •Тема 10. Витрати виробництва
- •Тема 11. Фінансове планування і контроль на підприємстві
- •Тема 12. Планування і контроль оновлення продукції
- •Тема 13. Організаційно-технічний розвиток
- •Тема 14. Бізнес-планування на підприємстві
Тема 2. Система планів підприємства
Залежно від рівня планування плани поділяють:
а) інвестиційні, фінансові, збутові;
б) фірмові, внутріфірмові;
в) стратегічні, тактичні, оперативні;
г) попередні, остаточні.
В практиці діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:
а) факторіальне;
б) оптимізаційне;
в) програмно-цільове, пошукове;
г) пошукове.
Стратегічний план – це:
а) здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну;
б) сукупність заходів, щодо вибору довгострокових цілей та напрямків діяльності з обгрунтуванням ресурсного забезпечення;
в) діяльність підприємства по закупівлі сировини, по виробництву і збуту продукції, по фінансових питаннях на рік;
г) засоби, за допомогою яких реалізують принципи планування.
Оперативні плани забезпечують:
а) здійснення аналізу виконання завдань за попередній період;
б) рівномірну і ритмічну роботу підприємства;
в) поточне регулювання виробництва;
г) розробку завдань на річний період.
За економічним змістом показники поділяються на:
а) абсолютні і відносні;
б) логічні;
в) натуральні і вартісні;
г) укрупнені і уточнені.
Залежно від змісту робіт оперативно-виробниче планування поділяють на:
а) поточне і стратегічне;
б) внутріцехове і міжцехове;
в) основне і допоміжне;
г) календарне планування і диспетчерування виробництва.
При розробці стратегії виробничий підрозділ підприємства розробляє:
а) ресурсну стратегію;
б) продуктово-товарну стратегію
в) загальну стратегію;
г) стратегію виживання.
За термінами, на які розробляються техніко-економічні показники, плани поділяються на:
а) фірмові і внутріфірмові;
б) інвестиційні, виробничі і збутові;
в) поточні і перспективні;
г) стратегічні, тактичні і оперативно-виробничі.
Стратегія – це:
а) бачення майбутнього стану підприємства;
б) генеральна комплексна програма дій, яка визначає для підприємства його головні цілі, пріоритетні проблеми та розподіл ресурсів для їх досягнення і вирішення;
в) плани підприємства щодо охоплення певної частини ринку;
г) аналіз результатів підприємницької діяльності.
Внутріцехове планування передбачає:
а) складання графіків роботи;
б) розробку календарних планів виробництва для дільниць і доведення завдань до робочих місць;
в) контроль за виконанням завдань;
г) координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства.
Оперативно-виробниче планування охоплює такі напрямки:
а) організацію матеріально-технічного забезпечення;
б) формування стратегічних цілей діяльності підприємства;
в) календарне планування і диспетчерування виробництва;
г) організація кадрового забезпечення.
Процес прогнозування – це:
а) передбачення майбутнього стану внутрішнього і зовнішнього середовища фірми, яке базується на наукових методах і інтуїції;
б) процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення;
в) засоби, з допомогою яких можна реалізувати принципи планування;
г) планування довгострокових дій, які треба реалізувати.
За методом обґрунтування плани бувають:
а) попередні;
б) остаточні;
в) уточнені;
г) адміністративні, індикативні;
У масовому типі виробництва зміст оперативно-виробничого планування проявляється через таку систему:
а) позамовну;
б) планування за заділами;
в) подетальну;
г) планування за комплектувальними номерами.
Поділ планів на виробничі, комерційні, інвестиційні здійснюється відповідно до:
а) часу дії;
б) стадії розробки;
в) рівня планування;
г) функціонального призначення.
Якісні показники діяльності підприємства відображають:
а) абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються;
б) загальний обсяг виробництва, темпи його розвитку, розміри витрат і доходів;
в) ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва;
г) параметри продукції у проміжному етапі виробництва.
В основу евристичних методів прогнозування покладено:
а) використання логічних прийомів, методичних правил і підходів;
б) багаторівневу характеристику явищ;
в) використання матеріалів, які дають характеристику змін у дослідженні обєктів;
г) розробку ресурсних і функціональних стратегій підприємства.
Негативними сторонами стратегічного планування є:
а) дає основу для прийняття рішень;
б) сприяє зниженні ризику при прийнятті рішень;
в) не має чіткого алгоритму складання і реалізації плану;
г) вимагає незначних затрат часу і ресурсів.
Замовлення – як планово-облікова одиниця виступає при такому типі виробництва:
а) одиничному;
б) масовому;
в) серійному;
г) змішаному.
За функціональним призначенням плани поділяють:
а) стратегічні, тактичні, оперативні;
б) фірмові, внутріфірмові;
в) виробничі, комерційні, інвестиційні, фінансові;
г) реактивні, ін активні, преактивні, інтерактивні.
За стадіями розробки планування поділяють:
а) адміністративне та індикативне;
б) попереднє і остаточне;
в) фірмове і внутріфірмове;
г) реактивні, ін активні, преактивні, інтерактивні.
Тактичний план виконує такі функції:
а) прогнозування;
б) координацію;
в) контроль;
г) всі відповіді вірні.
В залежності від рівня планування розрізняють:
а) фірмове і внутріфірмове;
б) виробничі і фірмові;
в) виробничі і фінансові;
г) тактичні і оперативні.
Вартісні показники використовують для:
а) характеристики загальних обсягів виробництва;
б) визначення продуктивності праці;
в) визначення матеріаломісткості продукції;
г) не має правильної відповіді.
Прогнозування – це:
а) передбачення і порівняння дільниць;
б) передбачення майбутнього стану підприємств;
в) передбачення показників цеху;
г) порівняння показників цеху.
Які групи методів використовують в прогнозуванні?
а) евристичні і фактографічні;
б) балансовий і нормативний;
в) традиційний і спеціальний;
г) немає таких методів.
Які із наведених методів не належать до фактографічних?
а) метод функцій;
б) метод оптимізації;
в) метод дерева цілей;
г) варіант б, в.
Залежно від тривалості періоду і реалізації поставлених завдань виділяють такі види планів:
а) попередній, остаточний;
б) стратегічний, тактичний і оперативний;
в) виробничий, комерційний, фінансовий;
г) не має правильної відповіді.
Які показники характеризують ступінь ефективності використання виробничих ресурсів та технологій?
а) якісні;
б) кількісні;
в) натуральні;
г) кінцеві.
Який з цих методів прогнозування відносять до групи методів експертних оцінок?
а) оптимізації;
б) екстраполяції;
в) кореляційно-регресійний;
г) метод Дельфі.
Який з цих розділів традиційно не вважається основним (необов’язковим) при розробці стратегічного плану?
а) план виробництва;
б) план маркетингу;
в) план по праці і зарплаті;
г) імідж-план.
Який з цих видів планів характеризується найвищим ступенем деталізації?
а) стратегічний;
б) оперативно-виробничий;
в) тактичний;
г) бізнес-план.
Внутріцехове планування є складовою частиною:
а) оперативного плану;
б) тактичного плану;
в) плану матеріально-технічного забезпечення;
г) стратегічного плану.
Один із аспектів стратегічного планування передбачає існування планів із різною тривалістю. Який саме?
а) функціональний;
б) ресурсний;
в) часовий;
г) виконавчий.
Стратегічні плани складають на такий термін:
а) 1 рік;
б) 3 роки;
в) 3-5 років;
г) 5-7 років.
Функціями стратегічного планування є:
а) прогнозування;
б) координація;
в) контроль;
г) всі відповіді вірні.
Всю сукупність показників плану можна поділити на групи (вибрати неправильну відповідь):
а) натуральні і вартісні;
б) загальні і по елементні;
в) основні і допоміжні;
г) абсолютні і відносні.
Що з нижче перерахованого не є характерним для оперативних планів?
а) забезпечують рівномірну, ритмічну роботу підприємств;
б) складаються у вигляді графіків руху деталей (календарне планування);
в) дають укрупнену характеристику по найважливіших напрямах діяльності;
г) одночасно відбувається диспетчеризація виробництва, контроль за доходами виробництва.
На яких принципах не базується прогнозування?
а) науковості, системності;
б) альтернативності, цілеспрямованості;
в) перервності;
г) комплексності.
Які методи належать до групи евристичних методів прогнозування?
а) метод експертних оцінок;
б) метод дерева цілей;
в) метод оптимізації;
г) всі відповіді вірні.
Стратегічний план має такі аспекти:
а) часовий, програмний;
б) функціональний, ресурсний;
в) виконавчий, часовий;
г) вірні б і в.
Які функції виконують тактичні плани?
а) прогнозування, координацію, контроль;
б) комплексність, точність;
в) аналіз результатів;
г) проектування.
Що не використовують у серійному виробництві?
а) планування за комплектувальними номерами;
б) планування за груповими комплектами;
в) планування за тактом, ритмом;
г) за серійним випередженням.
Який метод є протилежним до методу екстраполяції?
а) інтерполяційний;
б) статистичний;
в) факторний;
г) нормативний.
Який метод є найбільш точним?
а) статистичний;
б) інтерполяційний;
в) факторний;
г)нормативний.
Яку характеристику дає стратегічне планування?
а) деталізовану;
б)укрупнену;
в) середню;
г) загальну.
Реактивний вид плану показує:
а) майбутнє;
б) теперішнє;
в) минуле;
г) майбутнє але в далекій перспективі.
Прогнозування за своїм складом
а) ширше від плану;
б) вужче від плану;
в) однакове із планом;
г) не має правильної відповіді.
Методичне керівництво розробкою тактичного плану здійснює:
а) директор;
б) заступник директора;
в) економіст або начальник планово-економічного відділу;
г) бухгалтер.
Організаційне керівництво розробкою тактичного плану здійснює:
а) економіст;
б) менеджер;
в) бухгалтер;
г) директор.
Підприємство може обрати одну із загальних стратегій:
а) стратегію виживання;
б) стратегію диверсифікації;
в) стратегію поглинання;
г) стратегію зниження витрат.