Тема 13 «влада і лідерство в менеджменті»

279. Рішення, які врівноважують протиріччя, що виникають, – це:

– організаційні;

– запрограмовані;

– незапрограмовані;

+ компромісні.

280. Рішення, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процеса­ми,- це:

– організаційні;

– інтуїтивні;

+ раціональні;

– компромісні.

281. До характерних ознак колективу не належить:

– спільна мета;

– взаємодія людей у процесі досягнення їх спільної мети;

+ однорідність за віковим та професійним складом4

– постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу.

282. До причин, що обумовлюють виникнення неформальних груп, не відносять:

– економічна доцільність;

– потреба у захисті;

– психологічна близькість і симпатія;

+ бажання раціоналізувати свою роботу і підвищити її продуктивність.

283. До неформальних груп в організації належать:

– Рада акціонерів;

+ група підтримки звільненого директора заводу;

– профспілковий комітет;

– проектні команди.

284. До формальних груп підприємства не слід відносити:

– профспілковий комітет;

+ групу любителів підводного плавання;

– футбольну команду підприємства;

– проектні команди.

285. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:

– створюються як структурні підрозділи в організації;

– формуються для виконання регулярної функції;

- складається відповідний розподіл ролей та позицій;

– створюються членами організації згідно з їх взаємними симпатія­ми, спільними інтересами тощо.

286. До чинників, що впливають на роботу групи, відносять:

– розмір та склад групи

– статус членів групи

– групові ролі

+ всі перелічені чинники

287. Розвиток колективу (групи) відбувається за такими стадіями:

+ формування групи, притирання, нормалізація стосунків, інтеграція діяльності

– формування, боротьба, нормалізація, розпад, імплементація відносин;

– притирання, розпад, нормалізація, імплементація;

– боротьба, розмежування, інтеграція діяльності, криза.

289. До позитивних наслідків конфлікту у групі не належить:

– досягнення консенсусу у спірному питанні;

– бажання співробітництва;

+ зростання групової одностайності;

– поліпшення взаємовідносин між членами групи.

290. До структурних методів управління конфліктами не відносять:

– роз'яснення підлеглим вимог до роботи;

– координацію та інтеграцію спільної роботи;

+ знаходження компромісу;

– встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей діяльності.

291. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої знання, — це:

– еталонна влада;

– законна влада;

+ експертна влада;

– харизматична влада.

292. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої особисті риси, — це:

– влада винагороди;

– законна влада;

– експертна влада;

+ харизматична влада.

293. Вкажіть форму влади, яку слід використовувати у випадках, ко­ли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:

– експертну владу;

– владу винагороди;

+ владу переконання;

– еталонну владу.

294. З'ясуйте, який вид влади базується на ефективному переда­ванні керівником своєї точки зору іншим:

+ влада переконання;

– еталонна влада;

– законна влада;

– влада співробітництва.

295. Назвіть тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і прина­лежності:

– експертна влада;

– влада переконання;

+ законна влада;

– еталонна влада.

296. Назвіть стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифі­кацією Р. Лайкерта:

- доброзичливо-консультативний;

– експлуататорсько-авторитарний;

– доброзичливо-авторитарний;

– консультативно-демократичний.

297. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували» — це одна із тез Д. Мак-Грегора:

+ теорії «X»;

– теорії «Y»;

– теорії «Z»;

– теорії «XY».

298. Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають в першу чергу — про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:

+ Р. Блейк і Дж. Моутон;

– В. Врум і Ф. Йєттон;

– П. Герсі і К. Бланшар;

– В. Врум і Дж. Моутон.

299. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса — це теорія, що розглядає:

– поведінкові аспекти лідерства;

+ ситуаційні аспекти лідерства;

– дії лідера, обумовлені його особистими якостями;

– дії лідера, обумовлені його діловими якостями.

300. Автократично-ліберальний континум стилів керування запро­понований:

– П. Герсі;

– Д. Мак-Грегором;

+ К. Левіним;

– В. Врумом та Ф. Йєттоном.

301. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, – це:

– модель Фідлера;

– модель Р. Блейка і Дж. Моутон;

– модель Врума – Йєттона;

+ модель Т. Мітчела і Р. Хауса.

302. Вкажіть, яка з названих теорій не належить до ситуаційних.

– теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара

– модель Врума – Йєттона

+ теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора

– модель І Мітчела і R Хауса

303. Назвіть модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як: відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:

– модель T. Мітчела і Р. Хауса;

+ модель Фідлера;

– модель Д. Мак-Грегора;

– модель П. Герсі і К. Бланшара.

304. До психологічної групи лідерських якостей відноситься:

– об'єктивність;

– прагнення до постійного самовдосконалення;

+ здатність керувати емоціями;

– панорамність мислення.

305. До когнітивних лідерських якостей відносяться:

- професійна предметність;

– прагнення до постійного самовдосконалення;

– здатність керувати емоціями;

– здатність до екстраполяції.

306. Який стиль керівництва необхідно застосувати в форсмажорних ситуаціях:

- Демократичний;

– Авторитарний;

– Ліберальний;

– Змішаний.

307. Влада, при якій підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:

– Примусу;

+ Винагороди;

– Еталонною;

– Законною.

308. Який тип влади може викликати у підлеглих негативну реакцію:

+ Примусу;

– Винагороди;

– Еталонна;

– Законна.

309. Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, це:

+ Демократичний;

– Авторитарний;

– Бюрократичний;

– Патріархальний.

310. Стиль управління, при якому керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, - це:

– Демократичний

+ Авторитарний

– Бюрократичний

– Патріархальний

311. Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, - це:

– Демократичний

– Авторитарний

+ Бюрократичний

– Патріархальний

312. Стиль управління, при якому за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, – це:

– Харизматичний

– Авторитарний

– Бюрократичний

- Патріархальний

313. Тип влади, при якому вплив здійснюється через розумну віру та виконавець приймає на віру знання і цінність знань керівника - це влада:

– Примусу

+ Експертна

– Еталонна

– Законна

314. Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, - це:

– Примусу

– Експертна

+ Еталонна

– Законна

315. До поведінкових теорій лідерства відносять :

- Модель Фідлера

– Модель Герсі і Бланшара

– Теорію Лайкерта

– Модель Гауза і Мітчела

316. До ситуаційних підходів до керівництва та лідерства не відноситься :

– Модель Фідлера

– Модель Герсі і Бланшара

+ Теорія Лайкерта

– Модель Гауза і Мітчела

317. Форми управлінського впливу :

+ переконання, спонукання, примус, вказівка;

– прохання, пропозиція;

– наказ, порада;

– спонукання, прохання.

318. Влада керівника - це :

+ надана йому можливість впливати на поведінку інших;

– примушування до виконання завдань;

– дисциплінарні стягнення;

– проведення нарад.

319. Лідерство - це

– уміння лавірувати;

+ здатність впливати на поведінку інших людей;

– відпочинок з колегами;

– уміння вивчати ситуацію і приймати рішення.

320. Формальний лідер:

– особа, яка має досвід роботи;

– особа, яка має організаторські здібності;

+ особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;

– особа, яка користується авторитетом у колег.

321. Неформальний лідер:

– особа, яка має досвід роботи;

– особа, яка має організаторські здібності;

– особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;

+ особа, яка користується авторитетом у колег.

322. Повноваження – це

– можливість приймати рішення;

+ право, надане комусь для здійснення чогось;

– свобода дій;

– правильна відповідь відсутня.

323. Делегування повноважень - це:

+ передача підлеглому виконання завдання або діяльності зі сфери дій керівника;  – чіткий та ефективний розподіл обов’язків, прав і відповідальності;

– розширення обсягу функцій і завдань, що виконує організація;

– підвищення оперативності та поліпшення якості управлінських рішень.

324. Що передається в процесі делегування від менеджера підлеглому?

- права, обов’язки, управлінська відповідальність;

– завдання, повноваження, функціональна відповідальність;

– робоче місце, інформація, фінансова відповідальність;

– ресурси, підлеглі працівники, засоби пересування і зв’язку.

325. Додаткові або змінені повноваження працівника слід закріпити у:

– статуті підприємства;

+ посадових інструкціях;

– колективному договорі;

– штатному розписі.

326. Делегування повноважень здійснюється в напрямку:

– по діагоналі;

– знизу вгору;

– по горизонталі;

+ зверху вниз.

327. Делегування повноважень виправдане лише тоді, коли:

– задовольняє амбітні бажання підлеглого;

– полегшує працю керівника;

+ сприяє підвищенню якості управління;

– дублюється виконання працівниками якихось функцій.

328. Контроль за роботою підлеглих працівників:

– здійснюється по бажанню керівника;

– не потрібний;

– принижує гідність працівників;

+ потрібний.

329. Види контролю якості роботи персоналу залежно від регулярності проведення:

– активний, пасивний;

– запобіжний, поточний, підсумковий;

+ щоденний, періодичний, разовий;

– суцільний, вибірковий.

330. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою етапності:

– активний, пасивний;

+ запобіжний, поточний, підсумковий;

– щоденний, періодичний, разовий;

– суцільний, вибірковий.

331. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою активності:

– запобіжний, поточний, підсумковий;

– суцільний, вибірковий;

– щоденний, періодичний, разовий;

+ активний, пасивний.

332. Види контролю якості роботи персоналу за рівнем охоплення:

– запобіжний, поточний, підсумковий;

+ суцільний, вибірковий;

– щоденний, періодичний, разовий;

– активний, пасивний.