Тема 2 «еволюція теорії та практики менеджменту»

13. За концепцією наукового управління запропоновано:

– оптимізацію діяльності підприємства;

– оптимізацію розподілу грошових коштів;

– введення «ноу-хау»;

- організаційний вплив на колектив.

14. Початком визнання управління наукою і самостійною сферою досліджень є:

– експерименти Р. Оуена щодо мотивації колективної праці;

+ публікація Ф. Тейлором книги «Принципи наукового управління»;

– публікація книги Н. Маккіавеллі «Правитель»;

– відкриття клинопису.

15. На початку формування менеджменту як науки було створено 5 наукових шкіл. Вкажіть, якої з перелічених нижче не існувало:

– школа наукового управління;

– школа людських стосунків;

+ школа науки управління;

– адміністративна школа.

16. В працях яких науковців знаходимо зародження наукових ідей менеджменту?

+ Сократа;

– Платона;

– Маккіавеллі;

– Аристотеля.

17. Сформулював принцип «економічної людини» вперше:

– Томас Гобос;

– Джеймс Стюарт;

+ Адам Сміт;

– Роберт Оуен.

18. Найвідомішими представниками концепції наукового управління є:

+ Ф. Тейлор, Г. Емерсон;

– А. Файоль, М. Вебер;

– М. Фолліт, Е. Мейо, А. Маслоу;

– Д. Мак - Грегор, Г. Форд.

19. Важливим внеском «Школи людських відносин» у практику управління було:

– створення універсальних принципів управління;

– систематичне стимулювання праці з метою збільшення її продуктивності і обсягів виробництва;

– застосування в управлінні математичних підходів;

+ перенесення центру ваги в управлінні з виконання завдань на стосунки між людьми.

20. На що направлена концепція адміністративного управління:

– удосконалення організаційної структури;

– на розробку проблем і принципів управління організацією в цілому;

– удосконалення функціональної структури;

- централізацію управління.

21. Основні характерні риси переходу до постіндустріального розвитку це:

– розвиток наукового і виробничого потенціалу;

- впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

– науково-технічний прогрес, а також концентрація наукового і виробничого потенціалу;

– орієнтація на нові умови розвитку суспільного виробництва.

Тема 3 «організація в системі управління»

22. Вкажіть з яких підсистем складається організація, як система:

+ керуючої та керованої

– керуючої

– керованої

– організаційної.

23. Організація – це група людей, діяльність яких свідомо чи спонтан­но координується задля досягнення:

– прибутку;

+ спільної мети;

– конкурентних переваг;

– ринкових позицій.

24. До методів не прямого впливу належать:

– математичні методи;

– соціологічні дослідження;

– розробка технологічного процесу виробництва;

- конкуренти.

25. До неформальних методів прогнозування відносять:

+ промислове шпигунство;

– кадровий склад підприємства;

– управління виробництвом;

– грошові кошти.

26. Вкажіть, яку з наведених нижче структур не можна класифікувати як організацію:

+ студентська група;

– вищий навчальний заклад;

– маркетингова компанія;

– екологічний рух «Грінпіс».

27. Для організацій, що здійснюють посередницьку діяльність, найважливішим ресурсом є:

– технологія;

– персонал;

+ інформація;

– все вищеназване.

28. Підприємець – це людина, що:

– приймає рішення і прагне будь-що його виконати, покладаючись на класичні методи управління;

+ приймає рішення і прагне досягти цілі, виявляючи гнучкість, ризикуючи, відмовляючись від нежиттєздатних ідей;

– шукає нові можливості у бізнесі, але не бажає ризикувати власним капіталом;

– надає перевагу децентралізації в управлінні, не використовує неформальні зв'язки.

29. Визначте, які поняття із нижченаведених не відповідають визна­ченню організації як системи:

– синергізм;

+ симбіоз;

– залежність від зовнішнього середовища;

– динамічна рівновага.

30. Різниця між формальними і неформальними організаціями поля­гає в тому, що:

+ формальні виникають внаслідок реалізації певних проектів, а неформальні – внаслідок соціальної взаємодії;

– перші створені особами, які, взаємодіючи між собою, впливають одна на одну, а в других взаємодія відбувається без взаємного впливу;

– в основі формування формальних груп — вторинні потреби людини;

– неформальні організації виникають тільки всередині формальної організації.

31. До внутрішнього середовища підприємства не належать:

– мета діяльності;

– організаційна структура;

– прийняті норми і правила поведінки;

+ економічні закони, що регламентують діяльність підприємства.

32. Поділ цілей на економічні, організаційні, технічні, соціальні, наукові, політичні – це їх класифікація за ознакою:

– ієрархічності;

+ змісту;

– функціональною;

– належності до фаз життєвого циклу організації.

33. Безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг із метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством, це:

– управлінська діяльність;

– діяльність менеджера;

+ підприємництво;

– бізнес.

34. На підприємствах, що використовують технології масового виробництва, організаційні структури характеризуються рівнем централізації:

+ високим;

– низьким;

– середнім;

– задовільним.

35. Поділ технологій на багатоланкові, посередницькі та інтенсивні здійснено:

– Дж. Вудворд;

+ Дж. Томпсоном;

– Г. Емерсоном;

– Ч. Аркрайтом.

36. Розподіл завдань, пов'язаних з машинами, устаткуванням, інс­трументами, сировиною, формує:

+ виробничу структуру підприємства;

– організаційну структуру підприємства;

– структуру управління підприємством;

– технологічна структура підприємства.

37. Вкажіть, які з вищеназваних факторів зовнішнього середовища не відносять до факторів непрямої дії:

– політичні;

– науково-технологічні;

– демографічні;

+ преференції споживачів.

38. До факторів мікросередовища хлібокомбінату не відносять:

– населення міста;

– борошномельний завод;

+ посушливе літо;

- сільськогосподарські підприємства.

39. До факторів макросередовища університету не належать:

– соціально-культурні пріоритети населення регіону;

– рівень ВВП на душу населення країни;

– рівень інфляції в країні;

+ Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

40. До факторів зовнішнього середовища, що прямо впливають на діяльність меблевої фабрики, не належать:

– деревообробний комбінат;

– мережа меблевих салонів;

+ Міжнародна виставка-ярмарок «Сучасні деревообробні технології»;

– місцеві ЗМІ.

41. До факторів зовнішнього середовища, що опосередковано впли­вають на діяльність кондитерської фабрики, належать:

– дитячі садочки;

+ демографічна ситуація в країні;

– ціни на какао-боби на світовому ринку;

– зміна митних тарифів на імпортно-експортні операції.

42. До причин, що спонукують підприємства виходити на зовнішні ринки, не відносять:

– митні тарифи та збори;

– нижчу вартість виробничих ресурсів;

+ систему судочинства;

– рівень освіти та кваліфікації трудових ресурсів.

43. До факторів зовнішнього середовища, що безпосередньо впли­вають на діяльність плодоконсервного комбінату, не належать:

– вступ України до COT;

– підвищення рівня життя населення;

+ поява на ринку технологій принципово нового безвідходного способу переробки кісточкових плодів;

– чинний Податковий кодекс.

44. Визначте, які з нижченазваних факторів зовнішнього середовища істотно не впливають на діяльність туристичної фірми:

– політичні;

+ науково-технологічні;

– екологічні;

– природні.

45. Вкажіть, яке із зазначених нижче підприємств зазнає найменшого негативного впливу в разі підвищення вартості електроенергії:

– машинобудівний завод;

– лікарня;

– деревообробний комбінат;

+ автопарк.

46. Організація — це група людей, діяльність яких свідомо чи спонтан­но координується задля досягнення:

– прибутку;

+ спільної мети;

– конкурентних переваг;

– ринкових позицій.

47. Суб'єктом менеджменту виступають:

+ співробітники організації;

– виробничі процеси;

– підлеглі;

– людські, фінансові та матеріальні ресурси організації.

48. Для організацій, що здійснюють посередницьку діяльність, найважливішим ресурсом є:

– технологія;

– персонал;

+ інформація;

– кошти.

49. Підприємець – це людина, що:

– приймає рішення і прагне будь-що його виконати, покладаючись на класичні методи управління;

+ приймає рішення і прагне досягти цілі, виявляючи гнучкість, ризикуючи, відмовляючись від нежиттєздатних ідей;

– шукає нові можливості у бізнесі, але не бажає ризикувати власним капіталом;

– надає перевагу децентралізації в управлінні, не використовує неформальні зв'язки.

50. Управлінський персонал поділяють на керівників, спеціалістів, службовців (технічних виконавців):

+ залежно від функціональної ролі в процесі управління;

– залежно від посади, яку вони займають;

– залежно від особистої ролі в управлінні підприємством;

– залежно від стажу роботи.