20. Які важелі використовує держава при регулюванні ринкових відносин:

– біржову діяльність, маркетинг;

– зовнішньоекономічну діяльність, вивчення попиту і пропозицій;

– державні програми, системи оподаткування, фінансово-кредитну і банківську, законодавство про працю, цінові обмеження, антимонопольні заходи, амортизаційну політику;

– директивне управління виробничою і фінансовою діяльністю під­приємств, монополізація виробництва, мінімальні умови для конкуренції.

21. Приватизація – це:

– привласнення засобів виробництва новими державними структурами;

– форма роздержавлення при якій державна власність перетворюється на інші форми із повною або частковою заміною власника;

– випуск акцій під вартість засобів виробництва і продажа їх всім бажаючим;

– впровадження організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення внутрішньогосподарського економічного механізму.

22. Ринкова економіка – це:

– економіка, яка жорстко регулюється державою;

– економіка, яка не регулюється державою;

– економіка вільного підприємництва в межах існуючих законів;

– сукупність методів економічного впливу на виробництво.

23. Що є основною метою діяльності підприємства:

– раціональне використання землі;

– оновлення і модернізація устаткування;

– одержання максимального прибутку;

– виробництво якісної продукції.

23. Акціонерне товариство – це:

– товариство, статутний фонд якого поділений на паї;

– товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій;

– товариство, статутний фонд якого є не подільним;

– товариство, учасники якого займаються спільною підприєм­ницькою діяльністю.

23. Товариство з обмеженою відповідальністю – це:

– товариство, статутний фонд якого поділений в установчих документах на частки і учасники якого несуть відповідальність лише в межах їх вкладів;

– товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій;

– це підприємства, які створені шляхом об’єднання їх майна;

– товариство, учасники якого несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями.

23. Які види господарських товариств не існують:

– акціонерні;

– повні;

– неповні;

– командитні.

Розділ 2. Планування і організація діяльності підприємства

27. Виробничий цикл включає наступні складові частини:

– послідовний рух, паралельний рух, змішаний рух;

– масове виробництво, серійне виробництво, індивідуальне виробництво;

– поточне виробництво, партійне виробництво, одиничне виробництво;

– робочий період, час природних процесів, перерви.

28. Вкажіть ознаку, що не є обов'язковою для потокового виробництва:

– виконання на кожном робочому місці однієї або невеликої кількості деталей (операцій);

– закріплення кожної окремої операції за певним спеціальним робочим місцем;

– досягнення однакової тривалості усіх технологічних операцій на поточній лінії;

– розташування робочого місця за ходом технологічного процесу.

29. Економічна категорія «конверсії виробництва» слугує для визначення:

– зосередження виробництва однотипової продукції;

– перехід до виробництва нових видів продукції замість тих, що випускають;

– зосередження на одному підприємстві виробництва продукції різноманітних галузей народного господарства, промисловості;

– постійних виробничих зв' язків щодо виготовлення певних видів продукції.

30. Пропорційність як принцип раціональної організації виробництва полягає в:

– забезпеченні рівнозначної пропускної спроможності технологічно взаємопов'язаних виробничих підрозділів підприємства;

– забезпеченні рівнозначної пропускної спроможності всіх підрозділів основного виробництва підприємства;

– досягненні пропорційного випуску продукції технологічно спеціалізованими цехами основного виробництва;

– забезпеченні рівнозначної трудомісткості виробничої програми на окремих стадіях виробничого процесу.

31. Бізнес-проекти, спрямовані на розробку нової системи управління підприємством, створення нових організацій, називаються:

– технічними;

– соціальними;

– організаційними;

– економічними.

32. До складу обслуговуючих підрозділів входять:

– інструментальні;

– складальні;

– складські;

– заготівельні.

33. Виникнення "вузьких місць" в організації виробничого процесу на підприємстві пов'язане з порушенням принципу:

– пропорційності;

– прямоточности;

– універсалізації;

– спеціалізації.

34. Що включають допоміжні процеси:

– планування, організацію, мотивацію і контроль виробничих процесів;

– зміну предметів праці та перетворення їх в готові продукти;

– це процеси праці щодо надання послуг, необхідних для здійснення допоміжних і обслуговуючих процесів;

– створення умов для нормального виконання основних виробничих процесів.

35. Змістом якого принципу є досягнення пропорційного співвідношення виробничих показників безпосередньо пов'язаних елементів виробничого процесу:

– комбінування;

– пропорційності;

– паралельності;

– оптимальності.

36. Змістом якого принципу є організація виробничого процесу без безпосередньої участі робітника або з його обмеженою участю тільки як спостерігача або контролера:

– пропорційності;

– універсалізації;

– спеціалізації;

– автоматизації.

Розділ 3. Виробнича потужність підприємства та ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства

37. Технічний розвиток підприємства – це:

– процес створення нових і вдосконалення використання технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;

– процес вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;

– процес формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягненні науки і техніки;

– процес формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.

38. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:

– капітального ремонту устаткування;

– технічного переозброєння підприємства;

– модернізації;

– заміни відпрацьованого устаткування новим устаткуванням такого ж технічного рівня.

39. Підтримка техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:

– капітального ремонту устаткування;

– технічного переозброєння діючого підприємства;

– реконструкції діючого підприємства;

– розширення діючого підприємства;

40. Цілі і пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються відповідно з:

– розвитком науки і техніки;

– загальної стратегії підприємства;

– розвитком суспільства;

– ринковою ситуацією.

41. Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається:

– загальною стратегією підприємства;

– сукупністю конкретних заходів технічного розвитку;

– сучасними досягненнями науки і техніки;

– забезпеченням його необхідними ресурсами.

42. В результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі потреби можуть бути:

– побудовані нові виробничі об'єкти замість тих, подальша експлуатація яких є не доцільною;

– побудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об'єкти за затвердженим початковим проектом;

– впровадження нових технологій, модернізація і заміна фізично відпрацьованого і технічно застарілого устаткування;

– відремонтовані.

43. Коефіцієнт машиноозброєності праці розраховується як відношення:

– середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньосписочної чисельності працівників;

– середньорічної вартості машин і устаткування до загальної чисельності працівників;

– середньорічної вартості машин і устаткування до чисельності працівників в найбільшу зміну;

– середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до чисельності працівників.

44. Коефіцієнт використання сировини і матеріалів характеризує:

– міру технічної оснащеності праці;

– рівень прогресивності використання технології;

– технічний рівень виробничого устаткування;

– рівень механізації і автоматизації виробництва;

45. До показників, які характеризують рівень прогресивності технологій, відносять:

– середній вік використання технологічних процесів;

– середній термін експлуатації устаткування;

– надійність устаткування;

– продуктивність устаткування.

46. Виробнича потужність підприємства –– це:

– річний випуск продукції певної номенклатури, асортименту і якості за умови повного використання устаткування і виробничих площ;

– середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;

– максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі і асортименті за умови якнайповнішого використання виробничого устаткування;

– продуктивність існуючого устаткування.

47. Виробнича потужність підприємства визначається за:

– всієї номенклатурою виробленої профільної продукції;

– тільки профільною продукції підприємства;

– всією номенклатурою виробленої продукції;

– всіма асортиментними групами продукції.

48. Початкова виробнича потужність підприємства –– це:

– проектна виробнича потужність;

– поточна виробнича потужність;

– поточна виробнича потужність на початок року;

– фактично досягнута виробнича потужність на кінець року;

49. Під матеріально-технічною базою сільського господарства розуміють:

– сукупність всіх матеріально-технічних засобів, що забезпечують виробничу діяльність;

– засоби виробництва і трудові ресурси;

– частка високоефективних систем машин;

– частка машин на основі електрифікації.

50. Що не відносять до енергоресурсів:

– потужність механічних та електричних двигунів і устано­вок, робочої худоби;

– потужність механічних двигунів;

– потужність електричних двигунів і установок;

– потужність механічних та електричних двигунів.

51. Відношення кількості енергетичних ресурсів до середньооблікової чисельності працівників це:

– енергоозброєність

– енергозабезпеченість

– електроозброєність

– електрозабезпеченість.

52. Який показник не характеризує ефективність використання ван­тажних автомобілів:

– коефіцієнт корисного пробігу;

– вантажопідйомність;

– обсяг виконаних за рік тоно-кілометрів;

– собівартість одного тоно-кілометра?

53. Показники продуктивності автомашин – це:

– витрати пального на 100 км пробігу;

– собівартість тоно-км, грн.;

– прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу;

– виробіток тоно-км на один автомобіль.

Розділ 4: Засоби виробництва і предмети праці, аналіз, планування, відтворення, оцінка ефективності використання

54. Залишкова вартість основних фондів відображує:

– вартість основних фондів, яка ще не перенесена на витрати виробництва;

– їх ринкову вартість;

– можливу ціну їх продажу;

– вартість основних фондів на момент їх ліквідації.

55. Знецінення машин тієї ж конструкції, що випускалися і раніше, внаслідок здешевлення їх відтворення в сучасних умовах називається:

– фізичним зносом;

– моральним зносом;

– першою формою морального зносу;

– другою формою морального зносу.

56. Який з показників характеризує ефективність використання основних фондів:

– фондовіддача;

– коефіцієнт зносу;

– коефіцієнт оновлення;

– рентабельність активів.

57. Вкажіть ознаку, яка лежить в основі поділу основних фондів на активну і пасивну частину:

– цільове призначення;

– рівень зношеності;

– міра зношеності;

– характер участі у виробничих процесах.

58. До активної частини основних фондів відносяться:

– машини, устаткування, передавальні пристрої;

– будівлі, споруди, інвентар;

– будівлі, споруди, незавершене виробництво, готова продукція;

– машини, транспортні засоби.

59. Відновна вартість основних фондів –– це:

– вартість основних фондів до моменту вступу їх в експлуатацію;

– вартість основних фондів з урахуванням їх зносу;

– грошове вираження витрат на відтворення основних фондів в сучасних умовах;

– вартість основних фондів на момент їх ліквідації.

60. Амортизація основних фондів –– це:

– знос основних фондів;

– процес перенесення вартості основних фондів на собівартість виготовленої продукції;

– відтворення основних фондів;

– витрати за змістом основних фондів.

61. Розширене відтворення основних фондів не здійснюється у формі:

– заміни застарілих елементів основних фондів;

– реконструкції підприємства;

– нового будівництва;

– модернізації основних фондів.

62. Збереження засобів праці в придатному для виробничого використання стані шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і запобігання прогресуючому фізичному зносу –– це:

– поточний ремонт;

– капітальний ремонт;

– модернізація;

– реконструкція.

63. Підвищення технічного рівня виробництва без розширення існуючих виробничих площ можливо за рахунок проведення:

– капітального ремонту;

– технічного переозброєння діючого підприємства;

– реконструкції діючого підприємства;

– розширення діючого підприємства.

64. Фізично зношене устаткування, для якого коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт має найбільше мінусове значення, вимагає в першу чергу:

– поточного ремонту;

– капітального ремонту;

– капітального ремонту з модернізацією;

– нового будівництва.

65. Показник фондовіддачі характеризує:

– оборотність оборотних коштів;

– питомі витрати основних фондів на 1 грн. реалізованої продукції;

– рівень технічної озброєності роботи;

– обсяг товарної продукції, яка припадає на 1 грн. основних виробничих фондів.

66. Знецінення старих, фізично ще придатних машин, внаслідок появи нових, технічно більш здійснених, називається:

– фізичним зносом;

– моральним зносом;

– першою формою морального зносу;

– другою формою морального зносу.

67. Які види оборотних коштів не відносять до фондів обігу:

– готова продукція на складі;

– готова продукція в дорозі;

– незавершене виробництво;

– дебіторська заборгованість.

68. Які види оборотних коштів є нормованими:

– сировина і основні матеріали;

– дебіторська заборгованість;

– готова продукція в дорозі;

– грошові кошти.

69. Які елементи оборотних коштів обслуговують сферу виробництва:

– грошові кошти;

– незавершене виробництво;

– дебіторська заборгованість;

– готова продукція.

70. До високо ліквідних оборотних коштів відносять:

– поточні фінансові інвестиції;

– незавершене виробництво;

– дебіторська заборгованість;

– грошові кошти.

71. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує:

– співвідношення суми фактичних і планових матеріальних витрат;

– кількість обертів оборотних коштів протягом року;

– скільки днів потрібно підприємству для поповнення його оборотних коштів;

– співвідношення суми матеріальних витрат і вартості виготовленої продукції.

72. Оцінюють використання матеріальних ресурсів за системою узагальнюючих показників:

– материаловіддача;

– питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції;

– коефіцієнт використання матеріалів;

– ефективність споживання елементів матеріальних ресурсів.

73. Основне призначення фондів обігу полягає в:

– прямому впливі на зміну форми і властивостей предметів праці;

– покритті зносу основних фондів;

– забезпечені безперервності обігу фондів;

– забезпеченні ритмічності процесу виробництва.

74. До складу нормованих оборотних коштів включають:

– дебіторську заборгованість;

– витрати майбутніх періодів;

– засоби на поточному рахунку;

– відвантажену готову продукцію.

75. Швидкість обороту оборотних коштів підприємства характеризує показник:

– коефіцієнт оборотності;

– коефіцієнт завантаження;

– тривалість одного обороту;

– рентабельність оборотних коштів.

76. Не нормується такий елемент оборотних коштів:

– витрати майбутніх періодів;

– залишки готової продукції на складі;

– грошові кошти на розрахунковому рахунку;

– незавершене виробництво.

77. Засоби підприємства, що здійснюють оборот протягом одного виробничого циклу, називаються:

– основними виробничими фондами;

– оборотними коштами;

– виробничим капіталом;

– власними засобами.

78. Фондоозброєність праці розраховується як відношення:

– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

– вартості основних виробничих фондів до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;

– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до чисельності постійних працівників;

– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до загальної кількості працівників, що є в списках підприємства.