4.2 Приклади розробки програм циклічного алгоритму

1. Скласти програму обчислення значення суми числового ряду:

PROGRAM SUM;

VAR

X,Y,S1,S2,S:INTEGER;

BEGIN

S1:=0; S2:=0;

FOR X:=10 TO 20 DO

S1:=S1+X;

FOR Y:=20 DOWNTO 10 DO

S1:=S1+Y;

S:=S1+S2;

WRITELN (‘значение суммы S = ’,S)

END.

2. Скласти програму обчислення наближеного значення числа , використуючи рівність

/*вычисление приближенного значения числа π*/

PROGRAM P3;

VAR

S,PI : REAL;

BEGIN

S:=0;

FOR I:=1 TO 15 DO

S:=S+1/SQR(I);

PI:=SQRT(6*S);

WRITELN (‘приближенное значение числа Пи=’, PI:6:4)

END.

2. Скласти програму табулювання функції у дійсного аргументу х на відрізки

(-20,20) з кроком 0,5, з використанням оператора циклу з передумовою:

cos(xb)² , якщо -20x0

y= , якщо 0х20

де: a,b – цілі числа.

PROGRAM TAB;

CONST

X0=-20; XN=20; HX=0,5;

VAR

X,Y:REAL;

A,B:INTEGER;

BEGIN

READLN (A,B);

X:=X0;

WHILE X<=XN DO

BEGIN

IF X<=0

THEN Y:=COS(SQR(X*B))

ELSE Y:=SQRT(A+B*EXP(3*LN(X)));

WRITELN (‘при x=’,X, ‘y=’Y);

X:=X+HX

END

END.

3. Скласти програму обчислення суми усіх натуральних двозначних чисел, кратних 2, та їх добутку.

PROGRAM 3;

CONST

X0=10; XN=98; HX=2;

VAR

X,S,P:INTEGER;

BEGIN

S:=0; P:=1; X:=X0;

WHILE X<=XN DO

BEGIN

S:=S+X;

P:=P*X;

X:=X+HX

END;

WRITELN (‘значение суммы S=’,S);

WRITELN (‘значение произведения P=’,P);

END.

5. Опрацювання масивів даних у паскалі

1. Визначення масиву. Характеристики масивів у Паскалі

Масив – це упорядкована послідовність даних, з кожним із котрих пов’язаний упорядкований набір чисел, які називаються індексами. Масиви в Паскалі характеризуються іменем, розмірністю, розміром, типом індексів та типом елементів.

Ім’я масиву задається за загальним правилом завдання імен змінних в Паскалі. (Рекомендуєма довжина імені – до 8 символів, перший символ – завжди літера. Масиви: А, Х, МТ1,У).

Обробка масивів даних зводиться до роботи з кожним елементом масиву, тому кожен елемент масиву повинен також мати ім’я. Ім’я елемента масиву позначається індексованою змінною. Індексована змінна складається із імені масиву та індексів в квадратних дужках. Кількість індексів визначає розмірність масиву. Масиви бувають одновимірні, двовимірні й тривимірні.

A[1], NV[4] та інші. X[I] – позначення кожного елемента одновимірного масиву Х у загальному вигляді, де I - індекс (порядковий номер) елемента масиву.

D[2,5], E[7,4] та інші. X[I,J] – позначення кожного елемента двовимірного масиву Х у загальному вигляді, де I – номер рядка, J - номер стовпця, на перетині яких знаходиться даний елемент.

C[2,5,8], X[I,J,K] - позначення кожного елемента тривимірного масиву Х у загальному вигляді.

Одновимірний масив описує в програмі лінійну таблицю (рядок), двовимірний – прямокутну таблицю (матрицю), тривимірний – набір матриць (масив матриць). Ми будемо працювати з одновимірними та двовимірними масивами.

Розмір масиву – це кількість його елементів. Для одновимірного масиву – максимальний індекс елементів масиву відповідає кількості елементів. Для визначення кількості елементів двовимірного масиву необхідно кількість його рядків помножити на кількість стовпців.

Тип індексів елементів масиву – завжди цілий!

Тип елементів масиву – кожний із скалярних типів.