8. Класифікація нових релігійних рухів

Нові релігійні рухи (НРР) називаються так не тільки тому, що їхнє піднесення припадає на другу половину XX ст. (адже деякі з них мають тривалу історію), але й тому, що за своїм віровченням, культовою практикою та формами релігійної організації вони суттєво відрізняються від «традиційних» релігій.

А тим часом до прихильників НРР зараховують себе 160 млн. людей! Достатня кількість інформації є тільки про 30 НРР, постійно оновлюються відомості про ще більш як 200 НРР. Загалом у світі кількість нетрадиційних релігійних організацій вимірюється п’ятизначними цифрами, позаяк абсолютна більшість з них – одиничні нечисленні групи сектантського типу.

Причини виникнення і поширення НРР. Феномен НРР є не стільки наслідком глибокої всеохопної кризи сучасної цивілізації, скільки наслідком її перетворень. Релігія, представлена «традиційними» конфесіями, яка через догматичність віровчення та канонічність культу є надзвичайно консервативною, не змогла відразу пристосуватися до суспільних перетворень і досі з великим запізненням реагує на швидкоплинні соціально-економічні та політичні зміни у світі.

Нові релігійні утворення мають деякі спільні елементи:

–  засновник організації уявляється як людина, яка відкрила нову абсолютну істину (або якій відкрилась така істина). Володіння таким новим знанням робить їх «святими», невизнаною, але «істинною елітою» світу;

–  епоха, яка передувала заснуванню організації, розглядається як час блукань, помилок і страждань. Сучасна епоха неодмінно розуміється як «перехідна», коли істина вже відкрилася, але ще не перемогла, як час боротьби сил зла і добра, що має земний відповідник у боротьбі послідовників нової релігії з їхніми суперниками у навколишньому світі;

–  переконаність у неминучості перемоги «істини». Наявне уявлення про те, що світ незабаром буде радикально змінено у результаті остаточної перемоги сил добра. Невіряни або ті, хто не належать до НРР, будуть знищені (як варіант: «не воскреснуть») або підкорені вірянами, які залишаться єдиними жителями нового перетвореного світу. Деякі НРР настроєні по-екстремістському. Знані навіть багаторазові випадки масового самогубства членів деяких нетрадиційних сект заради «остаточного звільнення». Однак більшість НРР орієнтовані все-таки на пристосування до сформованого вже суспільного ладу й укладу життя;

–  нові релігії перебувають в опозиції до офіційних Церков, а їхні керівники часто схильні до фанатизму й ненависті до іновірців;

–  культ має переважно колективний характер. Може використовуватися психологічне маніпулювання, психотерапія, особлива увага приділяється новачкам, їхній адаптації у групі;

–  практично всі неорелігії зацікавлені в наверненні нових прибічників, провадять активну місіонерську діяльність. Часто задіюється відома методика групового впливу «бомбардування любов’ю». Її мета – усіма можливим способами створити атмосферу доброзичливості, яка б контрастувала із сірою повсякденністю, аби в новонаверненого з’явився психологічний потяг до спілкування із прибічниками культу.

Широке розповсюдження нових релігійних рухів у США та Західній Європі швидко викликало активну протидію. Унаслідок гострих суспільних конфліктів з цього приводу з 1980–1990-х років діяльність багатьох нових релігійних організацій хоча і не була заборонена повністю, однак законодавчо суттєво обмежена.

НРР зазвичай поділяють на шість груп:

–  неохристиянські об’єднання – «Діти Бога», «Церква Тіло Христового», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів» (мормони), «Свідки Єгови». Ці організації визнають Біблію як головне джерело свого вчення, Ісуса Христа – центральною (або принаймні однією з центральних) постаттю доктрини, але при цьому їхнє розуміння Христа докорінно відрізняється від традиційно християнського. Вони акцентують увагу на есхатологічному вченні про близький кінець світу, проголошують ідеї месіанізму; керівник руху може наділятися статусом посланника Божого, пророка, який повідомляє нове одкровення, вищі божественні розпорядження: Найчастіше неохристиянські об’єднання генетично пов’язанні з якоюсь із протестантських течій;

–  неоорієнтальні (нові східні) об’єднання – «Товариство свідомості Крішни», інтегральна йога Шрі Авробіндо, культ Шрі Чинмоя, культ Ошо Раджніша, «Трансцендентальна медитація» (ТМ). В основі таких культів лежать модернізовані варіанти буддизму або індуїзму, пропонується містичний шлях звільнення – пробудження у людині божественного начала. Для них характерним є уявлення про світ як сансару (нескінченний ланцюг перевтілення душ) – закон Карми. На перший план у таких організаціях виходить авторитет наставника, «істинний шлях», власний досвід;

–  саєнтологічні напрями утворюють «Церква саєнтології», «Учення розуму», «Християнська наука». Такі організації можуть проповідувати зв’язок Землі і землян з вищими космічними силами, космічним розумом. Різні фізичні прилади можуть набувати містичного значення, стверджується можливість реєстрації або виміру впливу на фізичну, біологічну природу якихось невідомих і таємних вищих реальностей і факторів. Містично трактуються недосліджені явища психіки й навколишньої природи. Орієнтація на наукові і технічні досягнення поєднується з практикою психоаналізу;

–  синтетичні релігії – «Церква Уніфікації», «Всесвітня віра Багаї». «Велике Біле Братство Юсмалос» тощо. Вони поєднують у собі кілька релігійних систем (наприклад, християнство і буддизм), оголошують себе єдиною універсальною релігією для всіх людей, створюють власне вчення, обрядову систему, релігійну організацію. Їм властивий культ лідера організації, авторитет власних віронавчальних джерел;

–  неоязичницькі організації характеризуються насамперед націоналістичною спрямованістю: вони постулюють, що людина стає особистістю тільки і виключно через усвідомлення нації. У пошуках своєї ідентичності людина, якщо вона послідовна, неминуче повинна розірвати зі світовими релігіями на користь релігії національної. В Україні неоязичницькі організації репрезентовані «РУНвірою» (Рідна Українська Національна Віра), «Рідною Вірою», ладовірством, орантійцями та ін. Деякі з таких релігій залишаються політеїстичними, інші, модернізуючи язичництво, сповідують монотеїзм. Неоязичництво найчастіше охоплює своїм впливом окремих представників національно орієнтованої інтелігенції;

–  сатанинські групи. Сатанинські культи звеличують зло і насильство, проповідують спілкування з містичними джерелами зла – демонами, сатаною тощо. Мораль сатанинських груп перейнята крайнім егоїзмом, індивідуалізмом, прагматизмом, культом сили.

Деякі дослідники вичленовують ще окультні рухи: агні-йога, теософія, антропософія, усілякі різновиди екстрасенсорики, біоенергетики, хіромантії, астрології, магії тощо. Спільним для цих рухів є те, що усі вони претендують на володіння певними «таємними знаннями», які забезпечують владу над силами Всесвіту, практикують систему «втаємничень» («посвячень»), які нібито гарантують здобуття надприродних властивостей, нових можливостей у розумінні світу, розвивають філософію людинобожжя (Божественного в людині).

Контрольні запитання

1.  Охарактеризуйте первісні форми релігій.

2.  Проведіть порівняльний аналіз олімпійської релігії стародавніх греків і римлян.

3.  Викладіть основні засади релігії стародавнього Єгипту.

4.  Як співвідноситься особа і суспільство у релігіях Китаю та Індії?

5.  Що Ви знаєте про язичництво стародавніх слов’ян?

6.  Охарактеризуйте парадигму взаємодії держави і церкви у сучасній Україні.

7.  Дайте класифікацію нових релігійних рухів.