2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму

Виділяють такі системи управління:

1. За ступенем свободи поведінки (економічної самостійності) підрозділів:

- централізована:

а) з відсутністю у підрозділів свободи вибору цілей, встановлення завдань, вибору шляхів і методів вирішення поставлених завдань (з повною регламентацією дій);

б) із свободою вибору засобів вирішення завдань;

в) із свободою вибору шляхів і методів вирішення поставлених завдань;

- децентралізована:

а) з передачею прав визначення завдань, направлених на забезпечення визначених цілей у галузі виробництва;

б) з передачею прав визначення завдань у галузі виробництва і, частково, розвитку;

в) з передачею широких прав у галузі визначення часткових цілей і завдань;

г) з повною свободою дій за виключенням визначення фінансових цілей.

2) За формами зв’язків між підрозділами:

а) з жорстко (адміністративно) закріпленими;

б) з гнучкими, закріпленими договорами (підряду, збуту, постачання та ін.).

3) За показниками ефективності діяльності:

а) центри витрат;

б) центри прибутку.

Підрозділи - центри витрат виготовляють, як правило, продукцію внутрішньокоопераційного призначення. Їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи технологічної спеціалізації, яким притаманні зв'язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи, що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньокоопераційного призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.

Економічний механізм може мати різні режими функціонування: від жорсткого адміністративного управління з високою централізацією прийняття рішень до повного саморегулювання. Між цими крайніми станами можливий ряд варіантів.

Вибір режиму функціонування ВЕМП визначається такими чинниками: призначенням продукції, величиною підприємства та розмірами його підрозділів. Структурні виробничі підрозділи - центри прибутку (виробництва, філії, відділення підприємств) - виокремлюються з наданням їм широких прав у прийнятті рішень у процесі господарської діяльності та відповідальності за отримання прибутку. Це обумовлює безпосередню залежність фінансового стану підрозділів від результатів їхньої діяльності. Керівництво таких підрозділів має право самостійно визначати стратегію відповідно до стратегічних цілей підприємства. Самостійність виробничих підрозділів обмежена у сферах фінансів та довгострокового планування. Підрозділ може здійснювати капітальні витрати лише у визначених межах. Відносини між виробничими підрозділами будуються на комерційних засадах. Розрахунки між підрозділами здійснюються на основі внутрішніх (трансфертних) цін.

На форму функціонування економічного механізму підприємства істотно впливає тип виробництва, величина підприємства. Малому підприємству притаманне централізоване управління з прямим плановим регулюванням його діяльності. На великих підприємствах можуть застосовуватися договірні форми регулювання діяльності підрозділів внутрішньозаводської кооперації, а предметно-спеціалізовані підрозділи, що є суб'єктами ринку, взагалі мають широку свободу поведінки. Концентрація фінансових і людських ресурсів у великих корпораціях дає змогу здійснювати внутрішню диверсифікацію капіталу з однієї галузі економіки в іншу і можливість існувати навіть у найбільш несприятливих для економіки періодах.

Вибір тієї чи іншої форми функціонування економічного механізму підприємства значною мірою залежить від ринкової політики підприємства, його стратегічних цілей. Сучасний економічний механізм має бути:

- високоефективними - відрізнятися високою продуктивністю при мінімальних витратах ресурсів;

- високоадаптивним при зміні внутрішнього і зовнішнього середовища господарювання підприємства, що передбачає високий рівень гнучкості організаційних форм, методів, техніки і технології управління;

- стійким - характеризуватися спроможністю виконувати свої функції під час адаптаційних змін.