2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму

Для забезпечення ефективної організації внутрішньовиробничих економічних відносин на підприємстві мають бути створені відповідні умови: майнова відокремленість, відносна економічна самостійність, наявність прогресивної нормативної бази, системи обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економічна відповідальність за кінцеві результати праці.

Майнова відокремленість виробничих підрозділів підприємства означає закріплення за ними частини виробничих фондів (переважно основних), яка може бути надана в оперативне управління (оренду). Така майнова самостійність забезпечує організаційну самостійність у сфері виробництва.

Відносна економічна самостійність забезпечується скороченням кількості планових показників і використанням деяких елементів повної або часткової самоокупності і часткового самофінансування діяльності структурних підрозділів підприємства. Вводиться механізм формування внутрішніх планово-розрахункових цін на продукцію, роботи і послуги для здійснення взаєморозрахунків між підрозділами.

Прогресивна нормативна база є основою планування, регулювання і контролю діяльності структурних підрозділів, порівняння виробничих витрат з досягнутими результатами, розмежування відповідальності за результати діяльності між підрозділами та об'єктивної оцінки і стимулювання діяльності персоналу.

Система обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції забезпечує одержання інформації про стан і результати роботи підрозділів; відбиває надходження, внутрішньовиробниче переміщення, використання і реалізацію матеріальних ресурсів та дає можливість визначити оптимальність їх використання.

Система оцінки і матеріального стимулювання діяльності на внутрішньовиробничому рівні базується на економічній заінтересованості трудових колективів у максимальному підвищенні кінцевих результатів роботи як свого підрозділу, так і підприємства в цілому. Вона дає змогу ефективно використовувати трудовий потенціал підприємства.

Економічна відповідальність за кінцеві результати праці зводиться до безумовного виконання планових завдань і договірних зобов'язань, що сприяє досягненню оптимального співвідношення між отриманими результатами і витраченими ресурсами.

Однією з основних передумов функціонування ВЕМП є створення внутрішньої економічної інфраструктури шляхом формування різних суб'єктів економічних відносин усередині підприємства. До цих суб'єктів належать укрупнені структурні підрозділи, створені на базі основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва:

- управління ремонтним обслуговуванням підприємства на чолі з головним механіком, до якого входять відповідні служби, ремонтно-механічні цехи, цехові ремонтні дільниці, склади запасних частин та інші;

• управління технічним розвитком, яке очолює технічний директор;

• управління матеріально-технічним постачанням та збутом на чолі з комерційним директором;

• управління виробництвом, яке очолює директор з виробництва;

• соціальне і кадрове управління.

Таке організаційне оформлення дає змогу здійснювати єдину технічну, економічну і кадрову політику за всіма функціями управління.

Система організаційного забезпечення ВЕМП являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень щодо окремих напрямів його економічної діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень.

Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачають створення двох центрів управляння — за ієрархічною і функціональною ознаками. Ієрархічна будова центрів управління підприємством передбачає виокремлення різних рівнів управління. Найпоширенішими є дво- або трирівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємства в цілому, а наступні — управлінськими службами його окремих структурних одиниць і підрозділів.

Функціональна будова центрів управління базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональній будові центрів управління підприємством обидва ці підходи можуть бути використані окремо і в комплексі. Найбільша ефективність організаційної системи менеджменту досягається за використання функціональної будови центрів управління.

Існує два підходи до функціонального розмежування управління: перший — принцип незалежної діяльності функціональних центрів управління; другий — принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів. На малих підприємствах спеціалізовану функцію управління економічною діяльністю здійснює спеціаліст з бухгалтерського обліку, на середніх підприємствах ці функції виконуються бухгалтерським відділом і економістом, на крупних підприємствах (в об’єднаннях) економічну службу очолює заступник директора з економіки (директор з економіки і фінансів). До складу служби можуть входити такі відділи: бухгалтерський, планово-економічний, організації і оплати праці, ціноутворення, аналітичний та інші. Головний бухгалтер – начальник бухгалтерського відділу у першому випадку підпорядковується безпосередньо директору, в у другому - директору з економіки і фінансів.

Однією з більш прогресивних форм інтеграції економічного управління із загальною системою управління підприємством є концепція «центрів відповідальності». Центром відповідальності є структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші напрями економічної діяльності і несе повну відповідальність за досягнення планових (або нормативних) показників. Його керівник самостійно приймає управлінські рішення в рамках наданих повноважень.

Розбіжності в функціональному спрямуванні діяльності структурних підрозділів дають змогу виокремити чотири типи центрів відповідальності: витрат, доходу, прибутку (розрахункового умовного або реального) і інвестицій. При дещо спрощеному підході можна виділити дві економічні форми функціонування підрозділів: 1) центри витрат; 2) центри прибутку.

Система інформаційного забезпечення являє собою сукупність організаційних форм і методів безперервного і цілеспрямованого формування відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всіх напрямах економічної діяльності підприємства.