
- •Тема 1. Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства
- •Економічна модель підприємства
- •Структуризація виробничої системи підприємства
- •Структуризація системи управління підприємством
- •Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •За ступенем свободи поведінки (економічної самостійності) підрозділів:
- •2) За формами зв’язків між підрозділами:
- •3) За показниками ефективності діяльності:
- •2.4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств
- •2.5. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування
- •Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •Методи формування внутрішніх цін
- •Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •4.1. Система та зміст внутрішніх планів
- •4.2. Принципи і методи розроблення внутрішніх планів
- •4.3. Нормативна база планування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обгрунтування
- •5.1. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів
- •5.2. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •5.3. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Планування поточних витрат і прибутку підрозділів
- •6.1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування
- •6.2. Формування кошторисів підрозділів
- •6.3. Планування собівартості продукції
- •6.4. Планування прибутку і фінансових результатів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Контроль і оцінка діяльності
- •7.1. Контроль як функція управління
- •7.2. Критерії оцінки діяльності
- •7.3. Оцінка виробничої діяльності
- •7.4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Механізм стимулювання
- •8.1. Роль, форми і джерела стимулювання
- •8.2. Стимулююча функція оплати праці
- •8.3. Основные принципы формирования систем премирования персонала.
- •8.4. Оплата праці за кінцевим колективним результатом та її стимулююча роль
- •8.5. Стимулювання через участь у прибутку
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи
- •9.1. Форми і зміст матеріальної відповідальності
- •9.2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій
- •9.3. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Операційний аналіз
- •10.1. Сутність і передумови операційного аналізу
- •10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Регулювання та оцінка виробничих запасів
- •11.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •11.2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Адаптація вемп до зміни завантаження економічної системи
- •12.1. Параметри і форми адаптації вемп
- •12.2. Критерій та механізм адаптації
- •12.3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат
10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
Операційна діяльність щодо виготовлення продукції або надання послуг вважається врівноваженою, коли виручка від продажу продукції (доход), дорівнює сукупним витратам. Зазначений обсяг виробництва ( точка беззбитковості на графіку залежності витрат і доходу від обсягу виробництва) розмежовує сфери збиткового і прибуткового виробництва.
Через наявність постійних витрат (Сп) виробництво продукції до певного її обсягу є збитковим, оскільки загальні витрати (сума змінних і постійних) більші за виручку. Із зростанням обсягу виробництва (за умови, що змінні витрати на одиницю продукції менші за ціну) збитки зменшуються і в точці беззбитковості вони дорівнюють нулю, тобто
Nб×Ц = Nб×Сз.о + Сп. Звідси Nб = Сп / (Ц - Сз.о).
У стартовий період роботи підприємства, коли N = 0, збитки дорівнюють постійним витратам. Зі збільшенням обсягу виробництва і продажу на одну одиницю обсягу виробництва, збитки зменшуються на величину маржинального прибутку у розрахунку на одиницю обсягу виробництва. Після досягнення точки беззбитковості відповідно починає зростати прибуток.
При визначенні рівноважного обсягу виробництва у багато-продуктовому виробництві виникає проблема розподілу постійних витрат між виробництвом окремих продуктів. Тому за цих умов частіше визначають загальний обсяг беззбиткового виробництва у грошовому виразі (Вб):
Вб = Nб×Ц = Сп / (Ц - Сз.о) * Ц, або Вб = Сп /Кмп
У точці беззбитковості постійні витрати покриваються валовим прибутком. Проте, не всі постійні витрати є витратами у формі готівкових видатків. Частина з них (амортизаційні відрахування на реновацію основних засобів і нематеріальних активів) не потребує грошових виплат, а має форму нарахування. Тому іноді визначають обсяг, за якого виручкою від реалізації продукції покриваються реальні грошові виплати (обсяг реальної беззбитковості). Він обчислюється за формулою:
Nб.р = Сп.р / (Ц - Сз.о) або Вб.р = Сп.р / Кмп.
де Сп.р - постійні витрати, що потребують реальних виплат.
На основі беззбиткового обсягу виробництва визначається рівень безпеки операційної діяльності. Критерієм такої безпеки є ступінь перевищення фактичного (планового) обсягу виробництва над беззбитковим обсягом виготовлюваної продукції. Коефіцієнт безпеки операційної (виробничої) діяльності (Кб) обчислюється так:
у разі визначення обсягу продукції у натуральному виразі (одно-продуктове виробництво)
Кб = ( N - Nб) / N;
у випадку вартісного виразу обсягу продукції (багато-продуктове виробництво)
Кб = ( В - Вб ) / В,
де N, В - фактичний або плановий обсяг продукції, відповідно, у натуральному і грошовому виразах).
Коефіцієнт безпеки операційної діяльності можна вважати мірою операційного ризику. Чим він більший, тим безпечніша ситуація з огляду на прибутковість діяльності. При його зниженні ризик втрати прибутковості зростає.
10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
Прибуток підприємства залежить від його операційної активності, яка на виробничих підприємствах виражається передусім обсягом виготовлення і продажу продукції. Якщо йдеться про динаміку активності, тобто темп її зміни, то на величину прибутку істотно впливає ще структура витрат, а саме: їх поділ на змінні та постійні витрати.
Під час аналізу залежності прибутку від операційної активності з'ясовуються два питання:
- який обсяг виробництва забезпечує цільовий прибуток підприємства;
як реагує величина прибутку на зміну обсягу виробництва.
Цільовим називається прибуток, який підприємство планує одержати в певному періоді, виходячи із своїх стратегічних завдань. Виникає питання, скільки треба виготовити і продати продукції за певних цін і рівня витрат, щоб забезпечити зазначений прибуток. У натуральному виразі такий обсяг продукції обчислюється за формулою:
Nц = (Сп + Пц) / (Ц - Сз.о) або Nц = Nб + Пц / (Ц - Сз.о);
у вартісному вимірі
Вц = Сп + Пц / Кмп або Вц = Вб + Пц / Кмп,
де Nц, Вц - обсяг продукції, що забезпечує цільовий прибуток, відповідно, у натуральному і грошовому виразах.
Операційний важіль (ліверідж) характеризує відносну зміну операційного прибутку при зміні обсягу виробництва на одиницю:
L = ΔПм / По .
За умови незмінних ціни, виробничої собівартості одиниці продукції, адміністративно-управлінських і збутових витрат підрозділу відносна зміна операційного прибутку в залежності від зміни обсягу виробництва визначається за формулою:
ΔРп = ΔNв*L,
де ΔРп – відносна зміна операційного прибутку, %; ΔNв - зміна обсягу виробництва відносно базового стану, %.
Операційний прибуток від реалізації зростає випереджаючими темпами відносно збільшення обсягу виробництва, тому що є постійні витрати, які не реагують на його зміну. Операційний важіль значною мірою залежить від частки постійних витрат у сукупних витратах підприємства. З її зростанням величина важиля збільшується, і навпаки. Чим більше значення операційного важиля, тим більш чуткою буде реакція прибутку на зміну обсягу продажу продукції.