9.3. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності

Економічні санкції адресовані підприємству повинні доводитися тією чи іншою мірою до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.

Внутрішня матеріальна відповідальність підрозділів організується самим підприємством і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків. Внутрішні відносини й адекватна їм матеріальна відповідальність здебільшого грунтуються не на договірній, а на плановій основі, тобто вони здійснюються в процесі виконання встановлених планових завдань і є інструментом їх реалізації.

Внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу роль. Підрозділи підприємства поєднані технологічними і коопераційними зв'язками виготовлення продукції та надання послуг, працюють за чітко скоординованим планом. Тому невиконання одним із підрозділів своїх завдань призводить до негативних наслідків у інших підрозділів.

Внутрішня матеріальна відповідальність реалізується через систему економічних претензій виробничих, обслуговуючих підрозділів і функціональних служб у випадках порушення взаємних зобов'язань. Функціонування такої системи претензій і застосування економічних санкцій потребує чіткого організаційного забезпечення. Це стосується сутності, термінів і порядку пред'явлення претензій, їх розгляду, реалізації і впливу на економічні інтереси підрозділів.

Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає такі регламентуючі складові:

• класифікатор претензій, в якому зазначається зміст типових порушень і наслідки, що призводять до втрат (простої, брак тощо);

• документи, що фіксують факт порушень і на основі яких може бути оформлена претензія; (акт про простій, акт про брак, план або договір забезпечення технологічним оснащенням);

• порядок оформлення і подання претензії;

• терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;

• організація обліку пред'явлених і одержаних претензій;

• організація оцінки впливу пред'явлених і одержаних претензій на результати діяльності підрозділів та їх економічні інтереси;

• орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій;

• методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.

Конкретні форми і методи реалізації матеріальної відповідальності можуть суттєво різнитися на різних підприємствах. На деяких підприємствах система матеріальної відповідальності підрозділів може бути відсутня.

Обчислення втрат підрозділів підприємства і сум компенсації здійснюється згідно із загальною методикою визначення збитків, розглянутою у підрозділі 9.2. Для підрозділів, які є центрами витрат, відсутня така складова збитків, як неодержаний прибуток (втрачена вигода) через зменшення обсягу виробництва внаслідок неналежного виконання зобов'язань обслуговуючими підрозділами. У даному випадку застосовуються штрафні санкції або обчислюються збитки в обсязі відносного збільшення постійних витрат. Відносне збільшення постійних витрат (собівартості продукції) підрозділу можна обчислити за формулою:

ΔСп = Сп*(1 - Iв) = Сп*(Вк.з / Вк.пл),

де Сп - планова величина постійних витрат за певний період, грн.; Iв - індекс обсягу виробництва, що враховує зменшення обсягу виробництва внаслідок невиконання зобов'язань обслуговуючим підрозділом.

Iв = (Вк.пл - Вк.з) / Вк.пл,

де Вк.пл - плановий обсяг виробництва кінцевої продукції в певних одиницях виміру; Вк.з - зниження обсягу виробництва внаслідок невиконання зобов'язань обслуговуючим підрозділом.

Визнані одержані та пред'явлені санкції повинні впливати на економічні інтереси підрозділів через основні оцінні показники. У підрозділах-центрах витрат сальдо економічних претензій додається до фактичної собівартості продукції за звітний період, у підрозділах-центрах прибутку віднімається від фактичної величини останнього. Залежно від того, яке сальдо - від'ємне чи додатне - фактичні величини витрат і прибутку зменшуються або збільшуються.