
- •Тема 1. Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства
- •Економічна модель підприємства
- •Структуризація виробничої системи підприємства
- •Структуризація системи управління підприємством
- •Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •За ступенем свободи поведінки (економічної самостійності) підрозділів:
- •2) За формами зв’язків між підрозділами:
- •3) За показниками ефективності діяльності:
- •2.4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств
- •2.5. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування
- •Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •Методи формування внутрішніх цін
- •Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •4.1. Система та зміст внутрішніх планів
- •4.2. Принципи і методи розроблення внутрішніх планів
- •4.3. Нормативна база планування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обгрунтування
- •5.1. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів
- •5.2. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •5.3. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Планування поточних витрат і прибутку підрозділів
- •6.1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування
- •6.2. Формування кошторисів підрозділів
- •6.3. Планування собівартості продукції
- •6.4. Планування прибутку і фінансових результатів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Контроль і оцінка діяльності
- •7.1. Контроль як функція управління
- •7.2. Критерії оцінки діяльності
- •7.3. Оцінка виробничої діяльності
- •7.4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Механізм стимулювання
- •8.1. Роль, форми і джерела стимулювання
- •8.2. Стимулююча функція оплати праці
- •8.3. Основные принципы формирования систем премирования персонала.
- •8.4. Оплата праці за кінцевим колективним результатом та її стимулююча роль
- •8.5. Стимулювання через участь у прибутку
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи
- •9.1. Форми і зміст матеріальної відповідальності
- •9.2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій
- •9.3. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Операційний аналіз
- •10.1. Сутність і передумови операційного аналізу
- •10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Регулювання та оцінка виробничих запасів
- •11.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •11.2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Адаптація вемп до зміни завантаження економічної системи
- •12.1. Параметри і форми адаптації вемп
- •12.2. Критерій та механізм адаптації
- •12.3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат
8.4. Оплата праці за кінцевим колективним результатом та її стимулююча роль
Фонд оплати праці підрозділів підприємства визначається на основі встановлених форм і систем заробітної плати, суми необхідних виплат узагальнюються знизу вверх.
Показатели и условия премирования работников основных функциональных отделов предприятия |
|||
Отдел |
Показатели премирования |
|
Условия премирования |
Главного конструктора |
Выполнение плана подготовки производства и выпуска новых изделий Выполнение установленного задания по повышению технического уровня изделий |
> ) |
основное: выполнение планового (расчетного) уровня прибыльности предприятия дополнительное: полное выполнение договорных обязательств по поставкам продукции |
Главного технолога |
Выполнение плана-графика технологической подготовки производства новых изделий. Достижение запланированного уровня производительности труда на предприятии |
|
|
Главного механика (энергетика) |
Выполнение плана-графика планово-предупредительного ремонта оборудования. Отсутствие претензий производственных подразделений к техническому состоянию и качеству ремонта оборудования |
|
|
Планово-экономический |
Качественная разработка и своевременное доведение до исполнителей плановых заданий (технико-экономических показателей). Своевременное оформление договоров на поставку продукции |
|
|
Производственно-диспетчерский |
Достижение установленного коэффициента ритмичности выпуска продукции. Соблюдение норматива незавершенного производства по предприятию |
|
|
Организации труда и заработной платы |
Выполнение плана-графика пересмотра норм трудовых затрат и нормирование новых технологических процессов. Соблюдение нормативного соотношения между ростом заработной платы и производительности труда |
|
|
Сбыта продукции |
Выполнение плана-графика отгрузки готовой продукции. Соблюдение нормативов остатков готовой продукции на складе |
|
На рівні невеликих підрозділів (дільниць, бригад), продукція яких є дефіцитною і підприємство заінтересоване в зростанні обсягу її виробництва, ефективно може застосовуватися оплата за кінцевим колективним результатом. Згідно з цією формою оплати праці загальний (колективний) фонд заробітної плати підрозділу формується на основі обсягу виготовленої ним продукції у натуральному виразі, комплексних розцінок за кожну її одиницю, встановлених доплат і премій. Після цього загальний заробіток розподіляється між членами колективу згідно з відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ) або за іншою методикою, яка враховує внесок кожного працівника в кінцевий результат.
Комплексні розцінки, як нормативи оплати праці на одиницю продукції, охоплюють основну зарплату всіх працівників підрозділу, що працює на умовах підряду. Основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції обчислюється підсумовуванням поопераційних відрядних розцінок або множенням нормованої технологічної трудомісткості виробів на середньогодинну тарифну ставку виробничих робітників.
Якщо в складі зазначених підрозділів є працівники, праця яких оплачується погодинно (за посадовими окладами), їх зарплата може входити до комплексних розцінок у процентах від основної зарплати виробничих робітників. До комплексних розцінок не входять додаткова зарплата (оплата відпустки, доплата за роботу в нічний час, святкові дні та ін.) і преміальні виплати.
Для застосування такої методики визначення фонду оплати праці необхідні чітка організація забезпечення виробничої діяльності підрозділу (матеріалами, устаткуванням, інструментом тощо), а також певні правові підстави (угода про форму оплати праці), оскільки при невиконанні планового (нормованого) завдання заробіток буде меншим за тарифну його величину згідно з відпрацьованим часом.
При розподілі нарахованого фонду оплати праці між членами підрядного колективу важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ). КТУ - це узагальнена кількісна оцінка внеску кожного члена колективу в загальні результати праці. У КТУ враховується продуктивність праці, складність та якість роботи, трудова дисципліна та ін.
Внесок конкретного працівника в результати колективної праці на основі КТУ в більшості випадків визначається так:
установлюється базовий КТУ;
оцінюється робота кожного виконавця за певною системою показників і визначається збільшення (зменшення) базового КТУ за встановленою шкалою в балах;
обчислюється фактичний КТУ за місяць як сума базового КТУ і загальної величини його зміни.
Базовий КТУ робітників на відрядній оплаті обчислюється діленням зведеної повної місячної відрядної заробітної плати на кругле число, близьке за величиною до середньої зарплати працівників бригади за місяць. Для працівників, які оплачувались погодинно чи за посадовими окладами, на зазначене число ділиться відповідно місячний тарифний заробіток чи посадовий оклад.
Зведена повна місячна заробітна плата робітників-відрядників обчислюється множенням середньо-годинної відрядної зарплати за останні кілька місяців (для робітників з погодинною оплатою праці - годинної тарифної ставки) на середньомісячну тривалість робочого часу за рік у годинах. Базовий КТУ встановлюється на термін у межах року (наприклад, на 3-6 місяців).
Для визначення фактичного КТУ за результатами роботи за місяць керівником колективу (бригади) організується щоденний оперативний облік виконання оцінювальних показників кожним виконавцем у спеціальному табелі (журналі). У табелі зазначається шифр показника і величина зміни КТУ (+, -). Наприкінці місяця обчислюється загальна зміна КТУ за відпрацьований час у днях як середньоарифметична. Крім цього враховується зміна КТУ за показниками, що фіксуються наприкінці місяця (за наставництво, допомогу і сприяння партнерам по роботі та ін.).
Фактичний заробіток розподіляється між членами колективу з урахуванням відпрацьованого часу і фактичного КТУ. При цьому можуть бути два варіанти розподілу: 1) розподіляється увесь заробіток із врахуванням КТУ; 2) згідно з КТУ розподіляється лише надтарифний заробіток і премія. Останній варіант має значно нижчий стимулюючий ефект. Але лише він прийнятний тоді, коли заробіток не може бути нижчим за тарифну його величину (правове обмеження) або коли члени колективу заперечують проти розподілу всього заробітку за КТУ.
Індивідуальні доплати обчислюються окремо.