
- •Тема 1. Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства
- •Економічна модель підприємства
- •Структуризація виробничої системи підприємства
- •Структуризація системи управління підприємством
- •Сучасні тенденції трансформації організаційно-виробничих структур
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.1. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови
- •2.2. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму
- •2.3. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму
- •За ступенем свободи поведінки (економічної самостійності) підрозділів:
- •2) За формами зв’язків між підрозділами:
- •3) За показниками ефективності діяльності:
- •2.4. Еволюція економічного механізму вітчизняних підприємств
- •2.5. Світовий досвід організації внутрішніх економічних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування
- •Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •Методи формування внутрішніх цін
- •Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Система та порядок планування
- •4.1. Система та зміст внутрішніх планів
- •4.2. Принципи і методи розроблення внутрішніх планів
- •4.3. Нормативна база планування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Виробнича програма та її ресурсне обгрунтування
- •5.1. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів
- •5.2. Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •5.3. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Планування поточних витрат і прибутку підрозділів
- •6.1. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування
- •6.2. Формування кошторисів підрозділів
- •6.3. Планування собівартості продукції
- •6.4. Планування прибутку і фінансових результатів
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Контроль і оцінка діяльності
- •7.1. Контроль як функція управління
- •7.2. Критерії оцінки діяльності
- •7.3. Оцінка виробничої діяльності
- •7.4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Механізм стимулювання
- •8.1. Роль, форми і джерела стимулювання
- •8.2. Стимулююча функція оплати праці
- •8.3. Основные принципы формирования систем премирования персонала.
- •8.4. Оплата праці за кінцевим колективним результатом та її стимулююча роль
- •8.5. Стимулювання через участь у прибутку
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Матеріальна відповідальність за результати роботи
- •9.1. Форми і зміст матеріальної відповідальності
- •9.2. Методи обчислення збитків і економічних санкцій
- •9.3. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Операційний аналіз
- •10.1. Сутність і передумови операційного аналізу
- •10.2. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності
- •10.3. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Регулювання та оцінка виробничих запасів
- •11.1. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів
- •11.2. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12. Адаптація вемп до зміни завантаження економічної системи
- •12.1. Параметри і форми адаптації вемп
- •12.2. Критерій та механізм адаптації
- •12.3. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат
7.3. Оцінка виробничої діяльності
Виробництво продукції контролюється й оцінюється за такими показниками: загальний обсяг продукції, виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.
Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідність його фактичного рівня плановому або темп (індекс) зміни порівняно з попереднім періодом.
Рпл.в = ( Вк.ф / Вк.пл ) * 100,
де Рпл.в - виконання плану виробництва продукції, %; Вк.ф, Вк.пл - відповідно фактичний і плановий обсяги кінцевої продукції підрозділу в прийнятому вимірнику.
У підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції замість кінцевої береться обсяг валової продукції (Вв). Перевиконання плану з цього показника не завжди є доцільним, тому тут потрібний глибший аналіз. Збільшення фактичного випуску певних виробів (комплектів, агрегатів, деталей) порівняно з планом має сенс тоді, коли в цьому є внутрішня потреба (поповнення запасів до нормативного рівня) або можливість додаткового продажу на ринку. В інших випадках це може призвести до необгрунтованого збільшення незавершеного виробництва, його некомплектності.
Виконання плану виробництва з номенклатури продукції обчислюється у такому порядку: на плановий обсяг продукції ділиться фактична його величина, але без урахування перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями або, що те ж саме, - плановий обсяг зменшений на суму невиконання плану за окремими виробами.
Рпл.н =Σ (Вк.пл.і - Вк.н.і) / Вк.пл*100 = (1 - ΣВк.н.і / Вк.пл )*100 ,
де Рпл.н - рівень виконання плану виробництва з номенклатури продукції, %; n - кількість найменувань продукції; Вк.н.і - обсяг невиконаних завдань з і-го виду продукції, грн.
План з номенклатури продукції не може бути виконаний більше, ніж на 100%, оскільки невиконання плану з однієї номенклатурної позиції не компенсується перевиконанням плану з інших видів продукції. Якщо не виконано завдання хоча б з одного виду продукції, то це означає, що план з номенклатури вже не буде виконано.
Виробництво є комплектним, якщо кількість виготовлених компонентів (деталей) продукції відповідає їх потребі на випуск готових виробів. Забезпеченню комплектності виробництва продукції сприяє планування та облік виготовлення деталей в комплектах. Відсутність хоча б однієї деталі в комплекті означає, що він не виготовлений. Некомплектні деталі не включаються в обсяг продукції і, як правило, не оплачуються у звітному періоді.
Ритмічність виробництва означає рівномірну роботу підрозділів згідно з календарним планом-графіком. У масовому та крупносерійному виробництвах це проявляється в однаковій кількості продукції в рівні проміжки часу. Коефіцієнт ритмічності характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню.
Кр =
/
Вк.пл,
де Кр - коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період; n- кількість календарних відтинків часу, на яку поділено розрахунковий період (днів, декад); Вкфi - фактичний обсяг продукції, виготовлений за i-й відтинок часу (день, декаду) у встановленому вимірі, у межах запланованого (перевиконання не враховується); Вк.пл - обсяг продукції, передбачений планом на розрахунковий період. В одиничному й дрібносерійному виробництві у розрахунок може братися не кінцева, а валова продукція.
Якщо у звітному періоді мала місце понадурочна робота, обчислюється скоригований коефіцієнт ритмічності (шляхом вилучення з фактичного обсягу продукції її кількості, виготовленій в понадурочний час).
Узагальнююча кількісна оцінка якості всієї продукції підрозділу можлива лише в тому разі, коли вироби мають допустиму градацію якості, тобто діляться за сортами та ін. За цих умов якість усієї випущеної продукції може виражатись середньою сортністю (коефіцієнтом сортності), часткою продукції першого (вищого) сорту тощо. В інших випадках якість продукції визначається відповідністю предметів виробів установленим вимогам (стандартам, технічним умовам) і всі прийняті Відділом технічного контролю вироби вважаються однієї якості. Показники, які на практиці застосовуються для загальної оцінки якості такої продукції (процент бездефектного випуску продукції, процент здачі продукції з першого подання, процент браку тощо), є, по суті, показниками якості праці (виробництва).