2. Структуризація виробничої системи підприємства

Внутрішня побудова підприємства, його виробничої та організаційної системи безпосередньо впливає на створення контуру економічних зв'язків між його підрозділами. Тому питання структуризації підприємства відіграють велику роль під час формування його внутрішнього економічного механізму.

Вибір структурних рішень у виробництві визначається передусім такими чинниками: 1) орієнтацією виробництва; 2) формами спеціалізації та кооперування підрозділів; 3) організаційним середовищем; 4) місцем розташування виробництва.

За орієнтацією виробництва всі підприємства можна поділити на чотири умовно названі типи: "технологічні", "кон'юктурні", "маркетингові" та "технологічної атаки".

Підприємства "технологічного" типу функціонують на основі базових технологічних процесів, зміна яких веде до зміни профілю підприємства і по суті до організації нового підприємства. Для підприємств "кон'юктурного" типу характерні швидка реакція на потреби ринку, відсутність стабільної технології й виробництво продукції, яка не потребує тривалого освоєння. Підприємства "маркетингового" типу орієнтуються на поточні потреби ринку, водночас намагаючись заздалегідь підготувати технологію до майбутніх потреб ринку, вони активно впливають на майбутній ринковий попит. Підприємства "технологічної атаки" спроможні самостійно або раніше за інших здійснити докорінні зміни технології.

Кожне підприємство ідентифікує (визначає) основні стимули своєї діяльності в напрямку того чи іншого типу стратегічної поведінки і залежно від цього створює свою виробничу структуру. Основою формування виробничих структур підприємств у більшості галузей промисловості є виробничий процес виготовлення продукції. За формами спеціалізації виділяють технологічну, предметну та змішану структури виробництва. Технологічна структура передбачає виконання цехами підприємства певної частини технологічного процесу. У разі предметної структури основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовлені будь-якого виробу, групи однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій. У цехах предметної спеціалізації здійснюється замкнутий цикл виробництва, у зв'язку з чим їх часто називають предметно-замкнутими.

Змішаний, предметно-технологічний, тип виробничої структури характеризується наявністю у складі підприємства основних цехів, що організовані як за технологічною, так і за предметною ознаками. Виробництво може спеціалізуватися на одній із фаз виробничого процесу. Проте воно може здійснювати усі фази виробництва продукції - від отримання замовлення до постачання виробу замовнику.

Орієнтація виробничих підприємств на ті чи інші структурні рішення в значній мірі залежить від ступеню складності продукції та способів її виробництва.

Організаційне середовище та його елементи, наприклад наявність виробничої та соціальної інфраструктури, обумовлюють потенційні можливості розвитку виробничої структури.

Місце розташування виробництва та структурних підрозділів найчастіше визначаються міркуваннями зменшення виробничих та збутових витрат на продукцію підприємства .

Завдання створення раціональної виробничої структури підприємства або розроблення рекомендацій щодо її удосконалення полягає в пошуку найкращого варіанта структури за критеріями "керованості" об'єкта і підвищення ефективності управління ним. Загальним напрямком поліпшення "керованості" об'єкта є максимально можливе спрощення його виробничої структури. Воно досягається як скороченням кількості елементів системи, так і спрощенням зв'язків між ними, а також підвищенням стабільності функціонування системи.

Для побудови виробничої структури машинобудівного заводу визначальною є система матеріальних потоків, яка містить три складові: 1) потоки матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів; 2) потоки незавершеного виробництва; 3) потоки готової продукції. Потоки першого типу "склад - цех" відображають організацію матеріального постачання цехів. Потоки другого типу "цех - цех" - виробничі зв'язки між цехами основного виробництва, які відповідають принципам їх спеціалізації, визначеним технологічним маршрутам виготовлення виробів, вузлів, деталей, структурі номенклатурних завдань виробничим підрозділам в оперативних планах. Як варіант цих зв'язків можливі переходи типу "цех - проміжний позацеховий склад" і "проміжний позацеховий склад - цех". Потоки третього типу „цех – склад готової продукції”.

Додаткова складова - потоки виробничих послуг, що реалізуються на переходах "допоміжний цех - цех" і між допоміжними цехами. Ці потоки відображають організацію ремонту, інструментального, енергетичного, транспортного забезпечення та інші види виробничого обслуговування основного виробництва.

Визначити організаційну структуру виробничої системи можливо за допомогою утворення матриць взаємодії виробничих підрозділів. У матриці відображається наявність (відсутність) зв'язку між цехами і складами позацехової підпорядкованості (табл. 1.1).