3. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих відносин

Існують різні способи розподілу прибутку підприємства між його підрозділами. Такому розподілу може підлягати лише та частина прибутку від реалізації, яка залишається після всіх розрахунків підприємства з державним бюджетом, державним та комерційними банками, іншими кредиторами, виплати дивідендів та створення фондів на рівні підприємства. За критерій розподілу частини прибутку підприємства між його виробничими підрозділами можна брати виробничу собівартість або додані витрати (вартість обробки) продукції. Додані витрати підрозділів включають власні витрати даного виробничого підрозділу та витрати (додані витрати) допоміжних та обслуговуючих підрозділів, які співпрацюють на договірній основі з даним підрозділом.

Якщо за базу розподілу частини прибутку підприємства між його виробничими підрозділами взяти додані витрати, то спочатку обчислюється коефіцієнт розподілу:

Крп = Пр / ∑Сд,

де Пр - частина прибутку від реалізації, яка підлягає розподілу між його виробничими підрозділами; ∑Сд - сумарні додані витрати виробництва в повній собівартості продукції, що реалізується підприємством. Звідси внутрішня планово-розрахункова ціна визначається так:

Цпрјі = Свјі + Сдјі * Крп ,

де Цпрјі - планово-розрахункова ціна ј-го виробу (виду робіт, послуг) і-го підрозділу; Свјі - база ціни (витрати виробництва); Сдјі - додані витрати на виробництво ј-го виробу (роботи, послуги) і-го підрозділу; Крп - коефіцієнт розподілу прибутку, який доводиться до всіх підрозділів у вигляді єдиної норми рентабельності.

Такий підхід дає змогу сформувати прибуток виробничим підрозділам:

∑Прјі = ∑( Цпрјі - Свјі ) × Орјі,

де Прјі - прибуток і-го підрозділу, отриманий від реалізації ј-го виду продукції (виконання робіт, надання послуг).

Зі свого чистого прибутку підрозділи можуть створювати власні фонди накопичення та споживання, а також резервний фонд. Кошти з фонду накопичення можуть спрямовуватися на фінансування розвитку виробництва; кошти фонду споживання, як правило, використовують для фінансування соціального розвитку та матеріального заохочення трудового колективу; кошти резервного фонду необхідні підрозділам для формування оборотних виробничих фондів понад централізовано встановлені ліміти.

При формуванні внутрішніх цін можна застосовувати різні коригувальні коефіцієнти, які дають змогу враховувати специфіку кожного підрозділу. Часто враховують виробничі можливості структурного підрозділу (рівень фондоозброєності праці, який залежить від технологічних умов виробництва). При застосуванні розподільчого методу ціноутворення за критерій розподілу загальновиробничих витрат і прибутку доцільно використовувати трудомісткість виробництва виробу, скориговану на фондоозброєність праці за формулою:

Крп = Пр / ∑Тк ; Цпрji = Свji + Тк*Крп ; Тк = Т * Фі / Фq,

де Тк, Т - трудомісткість скоригована та планова; Фі , Фq - індивідуальний і середньогруповий показник фондоозброєності праці.

Фі = Аі / Ті,

де Аі - планова величина амортизаційних відрахувань; Ті - планова трудомісткість продукції підрозділу.

Сума амортизаційних відрахувань по окремому структурному підрозділу забезпечує достовірне відображення рівня технічних можливостей наявного обладнання та його новизну. Середньогруповий показник фондоозброєності визначається по групі підрозділів, які пов'язані між собою технологічним процесом.

Для встановлення взаємозв'язку між рівнем цін та якісними параметрами кінцевої продукції підприємства упроваджується механізм формування надбавок та знижок до внутрішньогосподарських цін за критерієм якісних параметрів продукції. Він базується на бальній оцінці впливу якісних параметрів окремого виду продукції структурного підрозділу на якісні параметри готової продукції підприємства. Бальна оцінка встановлюється методом експертного аналізу, який здійснюється комісією у складі спеціалістів служб головного конструктора і головного технолога, а також виробника на основі вивчення конструкторської та технологічної документації. Рівень надбавок (знижок) за якісні параметри певного виду продукції структурного підрозділу визначається за формулою:

∆Цir =∆Цqr * Вir / Вqr,

де ∆Цir - надбавка (знижка) до ціни i-го виду продукції структурного підрозділу за r-й параметр якості; ∆Цqr - частка підвищення (зниження) ціни по q-му виду готової продукції підприємства за r-й параметр якості; Вir - кількість балів по i-му виду продукції структурного підрозділу за r-й параметр якості; Вqr - кількість балів по q-му виду готової продукції підприємства за r-й параметр якості (Вqr = 100 балів).

Результатом такого підходу є формування мотиваційного механізму забезпечення якості готової продукції без додаткового управління з боку адміністративно апарату підприємства.

Інформація про діючі планово-розрахункові ціни знаходиться у економічній службі підприємства у вигляді бази даних, що регулярно поновлюється і коригується у відповідності з коливаннями ринкових цін на виробничі ресурси.