КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни "Внутрішній економічний механізм підприємства"

Укладач к.е.н., доцент Грідін О.П.

Управління процесами формування, розподілу і використання економічних ресурсів підприємства та оптимізації обороту його грошових коштів базується на економічній структуризації підприємства, організації внутрішніх економічних відносин та створенні внутрішнього економічного механізму управління діяльністю колективів підрозділів та окремих працівників підприємства. Принципи і методи побудови та функціонування такого механізму розглядаються в даній навчальній дисципліні.

Навчальна програма дисципліни містить розділи, у яких послідовно розглядаються питання про побудови внутрішнього економічного механізму та його функціональних підсистем (планування, організації, обліку, контролю та оцінки результатів економічної діяльності; стимулювання персоналу підрозділів; аналізу й оптимізації функціонування економічної системи).

Тема 1. Виробничо-організаційна та економічна структуризація підприємства

1. Економічна модель підприємства

Узагальнена теорія підприємства розглядає його як цілісний економічний суб'єкт, який поєднує у часі та просторі різні соціально-економічні процеси та отримує ефект шляхом використання системних мультиплікативних ефектів. Як економічна система, підприємство – це організація, що створена з метою одержання прибутку на вкладений капітал шляхом формування чистого доходу від реалізації виробленої продукції (робіт, послуг) споживачеві. Вона складається з окремих, пов’язаних між собою економічними відносинами підсистем, що забезпечують формування обсягів, споживчої вартості і собівартості продукції (робіт, послуг), доходу та прибутку підприємства. Економічні підсистеми організаційно представлені комплексом виробничих, обслуговуючих і управлінських підрозділів у формі виробництв, служб, цехів, дільниць підприємства. Елементами економічних підсистем є окремі робочі місця, де поєднуються ресурси і формується результат економічної діяльності.

В основі економічної структуризації підприємства лежить його організаційна структура, що відображає поділ підрозділів за функціональною ознакою: виробничі, обслуговуючі, збутові, управлінські, невиробничі.

У процесі діяльності підприємства всі його підрозділи, до робочих місць включно, вступають у двосторонні вертикальні та горизонтальні економічні відносини. Відносини по вертикалі (по підпорядкованості) пов’язані з ієрархічною структурою управління економічними процесами з одного центру – дирекції підприємства. Горизонтальні економічні відносини на одному рівні управління обумовлені внутрішньою кооперацією між підрозділами (робочими місцями) згідно з технологічною або продуктовою їх спеціалізацією.

Промислове підприємство, як економічна система, може перебувати у двох станах: стійкому або нестійкому. Стійкий стан характеризується ритмічним випуском високоякісної продукції та існуванням стійкого попиту на неї, рівномірним процесом виробництва в усіх підрозділах, належним матеріально-технічним та кадровим забезпеченням, нормальним психологічним кліматом у колективі. Порушення якої-небудь із цих умов приводить до нестійкого економічного стану підприємства. Стійкий стан підприємства забезпечується головним чином за рахунок створення ефективної системи управління, яка спроможна забезпечити прийняття і впровадження управлінських рішень у відповідності до свідомо сформованої економічної політики.

Для управління економічною системою підприємства формується внутрішній економічний механізм підприємства (ВЕМП). Він визначається сукупністю суб’єктів і об’єктів, методів і форм управління. В основі ВЕМП лежить економічна підпорядкованість працівників підприємства за їх місцем у процесі формування вартості продукції (робіт, послуг) і прибутку підприємства. Завдання ВЕМП: 1) у вузькому понятті - встановити визначений порядок здійснення управлінських дій на економічні процес в цілому або на його окремі складові з метою досягнення намічених економічних результатів; 2) у широкому понятті – забезпечити реалізацію економічних законів, відносин власності, вирішити соціально-економічні протиріччя на підприємстві., створити стимули і забезпечити узгодження економічних інтересів колективів підрозділів, окремих працівників і власників капіиалу підприємства.

ВЕМП – це складова частина його господарського механізму. Він повинний відповідати вимогам гнучкості, стійкості та адаптивності..

Під гнучкістю внутрішнього економічного механізму розуміють спроможність швидкої зміни технологічної, організаційної, економічної, кадрової, та інших складових його структури з мінімальними витратами. Стійкість – це спроможність зберігати стабільною базову форму організаційної структури, основу якої становлять невеликі, самостійні з господарської точки зору, вузькоспеціалізовані підрозділи. Адаптивність – це спроможність саморегулювання, самонавчання, самоорганізація та самовдосконалення. При саморегулюванні система реагує на зміни середовища жорстко встановленими спеціальною програмою заходами та діями. Самонавчання системи означає її здатність змінювати програму реагування. Самоорганізація – здатність системи змінювати свою внутрішню структуру в межах заданого набору елементів. Самовдосконалення – здатність системи перебудувати свою структуру не тільки в межах заданого набору елементів, а й шляхом розширення цього набору.